Справа № 2-2435/2011
12.09.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, ЗАТ «Український Страховий Альянс» про стягнення суми в порядку регресу, -
27.05.2011 року ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, ЗАТ «Український Страховий Альянс», про стягнення суми в порядку регресу. Свої вимоги мотивувало тим, що 17 березня 2008 року відбулася ДТП, внаслідок якого постраждав автомобіль марки «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1. ДТП відбулася з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «Москвич», реєстраційний номер НОМЕР_2. Автомобіль марки «Шевролет Авео» був застрахований у Кримському філіалі ВАТ «Дженералі-Гарант». 30.05.2008 року сума по відшкодуванню матеріальної шкоди була сплачена страхувальнику ОСОБА_2 у повному обсязі. На сьогодні Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант» відповідно до рішення Загальних Зборів Акціонерів від 20.04.2011 року продовжує свою діяльність як ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто». Просять стягнути з відповідача на їх користь суму сплаченого страхового відшкодування в сумі 1650 грн. 50 коп. та судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з мотивів і підстав, викладених у позові. Також додатково просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення процесу.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому він посилався на те, що на момент ДТП він мав страховий поліс обов'язковою цивільної відповідальності перед третіми особами, а тому саме до них повинне було звертатися товариства для отримання грошей.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлялися належним чином за адресою, вказаною в позові, причини неявки суду не відомі.
Вислухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази в порядку статей 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 17 березня 2008 року відбулася ДТП, внаслідок якого постраждав автомобіль марки «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований у Кримському філіалі ВАТ «Дженералі-Гарант». Правонаступником ВАТ «Дженералі-Гарант» є ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто». 30.05.2008 року сума по відшкодуванню матеріальної шкоди була сплачена страхувальнику ОСОБА_2 у повному обсязі. ДТП відбулася з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «Москвич», реєстраційний номер НОМЕР_2. Вина водія ОСОБА_1 підтверджена постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 17.04.2008 року (адміністративний матеріал № 3-8068/08), а тому відповідно до приписів частини 4 статті 61 Цивільно-процесуального кодексу України, не потребує доказуванню.
Як було встановлено, автомобіль відповідача був застрахований у ЗАТ «Український страховий альянс», що підтверджується Страховим Полісом № ВВ/ 9398836. Предметом цього Договору є страхування випадку, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно матеріалів справи представник позивача не надав суду доказів звернення до ЗАТ «Український страховий альянс» з вимогою погасити суму відшкодування матеріальної шкоди особисто або через суд.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення суми в порядку регресу (без безпосереднього звернення до ЗАТ «Український страховий альянс») заявлені передчасно, а тому задоволенню не підлягають.
Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, с у д -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, ЗАТ «Український Страховий Альянс», про стягнення суми в порядку регресу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя