Справа № 2-2891/2011
05.09.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору,
13.07.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору. Свої вимоги мотивувала тим, що 25.09.2008 року між нею та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно якого вона отримала від відповідача грошові кошти в сумі 27000 доларів США строком до 25.09.2023 року. В договорі зобов'язання визначені в іноземній валюті, у тому числі сума кредиту та графік платежів вказаний саме у валюті. до цього часу зобов'язання по договору, а саме: погашення кредиту та процентів проводяться нею в іноземній валюті. Вважає, що банк не має ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті, а тому на день підписання договору кредиту банк не мав права надавати їй кредит в іноземній валюті. Просить відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України визнати кредитний договір недійсним.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Вивчивши матеріалі справи та докази, надані сторонами відповідно до приписів статей 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України, суд дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 25.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11397907000. Відповідно до цього договору позивачка ОСОБА_1 отримала від банку грошові кошти в сумі 27000 доларів США під 9,5 % річних на строк до 25.09.2023 року.
Відповідно до умов договору позивачка ОСОБА_1 отримала кредит у доларах США та має повертати кредит у тій самій валюті. З умовами договору ОСОБА_1 була ознайомлений до їх укладення, була згодна на отримання кредиту та особисто підписав його, тобто сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.
Згідно статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає тільки правовий статус грошової одиниці України, але ніяким чином не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Надаючи та отримуючи кредити в іноземних валютах, між сторонами визначається та встановлюється модель регулювання грошових зобов'язань в іноземній валюті. Тобто, окрім обов'язку повернути отримані грошові кошти в іноземній валюті, у сторони виникає зобов'язання здійснювати оплату відсотків та інших платежів в іноземній валюті, якщо інший обов'язок не встановлений безпосередньо в кредитному договорі.
Відповідно до частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки на підставі банківської ліцензії мають право на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, під терміном «кошти» згідно ст. 2 даного Закону визначено - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто, виходячи з положень статті 5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінустановам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операций на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.
Відповідно до пункту «в» частини 4 статті Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитов в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Позиція подо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України» діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
Так, у постанові Правління Національного банку України № 269 від 01.11.1995 року зазначається, що кредити в іноземній валюті господарюючим суб'єктам приватної форми власності України банківська установа надає на підставі отриманої від Національного банку України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (пункт 6 зазначеного Положення). За наявністю в Установи генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення кредитних операцій з розміщення валютних коштов на внутрішньому ринку України банківська установа має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України - господарюючим суб'єктам приватної форми власності. (пункт 10 зазначеного Положення).
Отже, діючим законодавством України встановлено право комерційних банків здійснювати кредитування в іноземній валюті (Закон України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно наданих суду документів, 28 жовтня 1991 року Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-3 від 28.12.2009 на право здійснювати операції з валютними цінностями разом з Додатком до дозволу № 75-3 від 28.12.2009 року. Таким чином, судом встановлена правомірність дій банку при видачі кредиту в іноземній валюті.
Розглянувши дану цивільну справу у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 227 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, с у д -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя