01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.04.2012 № 58/530
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
за участю секретаря Горголь І.С.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, (дов. від 25.11.2011 року б/н);
відповідача: ОСОБА_2, (дов. від 30.01.2012 року № 17);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.”
на рішення господарського суду м. Києва
від 30.01.2012 року
у справі № 58/530 (суддя - Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.”
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання Рішення №76/01-н від 20.09.2011р. Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України справі №76-01/08.11 недійсним.
за зустрічною позовною заявою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.”
про стягнення штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року у справі № 58/530 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” (далі - позивач, ТОВ “Фірма “Т.М.М.”) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання Рішення №76/01-н від 20.09.2011р. Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України справі №76-01/08.11 недійсним, за зустрічною позовною заявою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” про стягнення штрафу у розмірі 34 000,00 грн. - у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Фірма “Т.М.М.” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити .
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року апеляційну скаргу ТОВ “Фірма “Т.М.М.” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 10.04.2012 року.
10.04.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, де Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ “Фірма “Т.М.М.” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) від 20.09.2011 р. № 76/01-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на ТОВ "Т.М.М." накладено штраф у розмірі 34 000 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.
Крім того, з матеріалів справи № 76-01/08.11 вбачається, що під час виконання доручень Голови Антимонопольного комітету України від 06.06.2011 р. № 13-01/354 та в. о. Голови Антимонопольного комітету України від 20.06.2011 р. № 13-08/379 до підпункту 9.6 пункту 1 витягу з протоколу № 38 засідання Кабінету Міністрів України щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції при встановленні (погодженні, формуванні) тарифів на житлово-комунальні послуги у м. Києві, на підставі статей 7, 17, 22 та 22 і Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ТОВ "Т.М.М." 22.07.2011 р. було вручено вимогу від 21.07.2011 р. № 26-01/2055 про надання інформації (далі - Вимога).
В свою чергу, ТОВ "Т.М.М." повинно було надати інформацію на Вимогу Відділення до 26.07.2011 р.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Т.М.М." було надано інформацію (листом № 479/08-ю/в) на зазначену Вимогу лише 25.08.2011 р. (вх. № 2502 від 25.08.2011 р.), тобто з запізненням на 30 календарних днів.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач зазначав, що причиною пропуску строку надання інформації стала відсутність уповноважених представників ТОВ "Т.М.М.", що інформація на Вимогу складалась з 213 аркушів, яка збиралась та оброблялась декількома Департаментами позивача, які знаходяться за різними адресами. А також, позивачем зазначалось, що характер та обсяг запитуваної інформації об'єктивно не дозволяв ТОВ "Т.М.М." представити її до Відділення у ті терміни, які визначалися у Вимогах голови Відділення.
В свою чергу, відповідачем зазначалося, що у разі необхідності подовження строку надання інформації на Вимогу позивач міг звернутися до Відділення з відповідним листом, зазначивши у ньому обґрунтовані причини, які перешкоджають наданню інформації у встановлені строки та пропозиції щодо подовження строку надання такої інформації.
Проте, звернень чи клопотань від ТОВ "Т.М.М." щодо подовження строку надання інформації або коригування, уточнення питань Вимоги до Відділення не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи № 76-01/08.11, під час засідання Адміністративної колегії Відділення (20.09.2011р.) на запитання голови Адміністративної колегії Відділення: "Скільки часу об'єктивно необхідно для виконання Вимоги?", заступник генерального директора ТОВ "Т.М.М." зазначив: "Для підготовки запитуваної інформації потрібно 5-6 днів з залученням однієї людини".
Також, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, у Вимозі ТОВ "Т.М.М." було повідомлено, що вимоги голови територіального відділення щодо надання інформації є обов'язковими для виконання у визначені ним строки та про відповідальність за неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації відповідно до статей 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що ТОВ "Т.М.М." перешкодило здійсненню покладених на органи Антимонопольного комітету України завдань, визначених законодавством України.
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року N 3659-XII (із змінами) (далі - Закон N 3659-XII) передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” (далі - постанова Пленуму) передбачено, що у вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Згідно п. 13 постанови Пленуму у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно. Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 N 32-р.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом. Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
З іншого боку, законодавством України не передбачено і якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.
Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-III (далі - Закон N 2210-III) передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Частиною 1 ст. 59 Закону N 2210-III передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Проаналізувавши вищевказані вимоги діючого законодавства та матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що вимоги ТОВ “Фірма “Т.М.М.” до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання Рішення № 76/01-н від 20.09.2011р. Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України справі №76-01/08.11 недійсним є необґрунтованими, та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
В свою чергу, відповідачем було заявлено зустрічний позов до ТОВ “Фірма “Т.М.М.” про стягнення штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону N 3659-XII Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Статтею 3 Закону N 3659-XII передбачено, що одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 17 Закону N 3659-XII передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України мають, в тому числі, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно - господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та, під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 48 Закону N 2210-III передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону N 2210-III рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Фірма “Т.М.М.” не сплачено штраф накладений спірним рішенням, отже, порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ “Фірма “Т.М.М.” про стягнення штрафу в розмірі 34 000,00 грн. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ТОВ “Фірма “Т.М.М.” не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року у справі № 58/530 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” (далі - позивач, ТОВ “Фірма “Т.М.М.”) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання Рішення №76/01-н від 20.09.2011р. Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України справі №76-01/08.11 недійсним, за зустрічною позовною заявою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” про стягнення штрафу у розмірі 34 000,00 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” - без задоволення.
Справу № 58/530 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Буравльов С.І.
Андрієнко В.В.