01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.04.2012 № 62/191
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
за участю представників сторін:-
від Прокуратури: Холявінська І.В., посвідчення № 70 від 26.03.2009 року,
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу-Виконуючого обов"язки прокурора Деснянського району м. Києва
на рішення господарського суду-м. Києва від-16.12.2011 р.
у справі-№ 62/191 (суддя Любченко М.О.)
за позовом-Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівадія Групп”
до-Товариства з обмеженою відповідальністю “Росінвестбуд”
про -визнання права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лівадія Груп” звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Росінвестбуд” про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2011 у справі № 62/191 позов задоволено.
В.о. прокурора Деснянського району м. Києва не погодився з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема прокурор стверджує про відсутність у позивача правових підстав для пред'явлення позову.
До початку судового розгляду справи до загального відділу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ “Лівадія Груп” про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.
Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, позивач посилається на відрядження юриста по службовим справам до іншого міста.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів відзначає, що стверджуючи про відрядження юриста по службовим справам до іншого міста, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження вказаної обставини.
Також суд зауважує на тому, що ТОВ “Лівадія Груп” є юридичною особою, а отже не було позбавлене права направити у судове засідання уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
26.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівадія Груп” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Росінвестбуд”(підрядник) був укладений договір №25/04/10 будівельного підряду.
За змістом п.1.1 вказаного договору, замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву нежитлової будівлі по вул.Шолом-Алейхема, 2д у місті Києві.
22.06.2011р. між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт.
За змістом вказаного акту сторони дійшли згоди про те, що замовник і підрядник в повному обсязі виконали умови договору будівельного підряду №26/04/2010 від 26.04.2010р.: замовник прийняв виконані роботи і претензій щодо кількості та якості робіт не має, а підрядник не має претензій відносно розрахунків за договором.
Відповідно до п.1.9 договору №26/04/2010 від 26.04.2010р. сторонами погоджено, що власником об'єкта до його здачі замовнику є підрядник.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує про те, що приймаючи до уваги фактичне виконання робіт по будівництву майна по вул.Шалом-Алейхема, 2д у м.Києві та підписання сторонами акту виконаних робіт 22.06.2011р., а також виходячи з того, що спірне майно має задовільний технічний стан, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лівадія Груп” набуло право власності на спірне майно.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Лівадія Груп” не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Отже, для пред'явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач - повинна його оспорювати або не визнавати.
В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
В силу ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів того, що спірне новозбудоване майно було прийнято в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію. Також відсутні докази виділення Київською міською радою земельної ділянки для будівництва спірного об'єкта.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівадія Груп” права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д. В позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Лівадія Груп” належить відмовити повністю.
Таким чином рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2011 р. у справі № 62/191 підлягає скасуванню повністю.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
постановив:
Рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2011 р. у справі № 62/191 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Буравльов С.І.
Вербицька О.В.