01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.04.2012 № 58/543
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.04.2012 року
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Транспортник» на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року
у справі № 58/543 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом закритого акціонерного товариства «Транспортник»
до підприємства, заснованого на власності Київської організації спілки архітекторів України «Творча архітектурна майстерня А. Пашенько»
про відмову від договору підряду та повернення авансу в розмірі 204 441,60 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі №58/543 задоволено частково позов закритого акціонерного товариства «Транспортник» до підприємства, заснованого на власності Київської організації спілки архітекторів України «Творча архітектурна майстерня А. Пашенько» про відмову від договору підряду та повернення авансу в розмірі 204 441,60 грн. Розірвано контракт №0837 на виконання проектних робіт від 12.11.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, закрите акціонерне товариство «Транспортник» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 204 441,60 грн. задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі №58/543 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі №58/543 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі №58/543 залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Транспортник» - без задоволення.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2008 року між закритим акціонерним товариством «Транспортник» (далі - замовник) та підприємством, заснованим на власності Київської спілки архітекторів України «Творча архітектурна майстерня А. Пашенько» (далі - виконавець) укладено контракт №0837 на виконання проектних робіт (далі - контракт, а.с. 38-43), за умовами якої замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за відповідну плату виконати роботи по розробці передпроектних пропозицій будівництва житлового комплексу у складі забудови території в межах вулиць Дехтярівська, Довженка, Молдавська, Зоологічна у м. Києві (забудова в межах ділянок 1,206) згідно з завданням замовника на проектування.
Відповідно до п. 1.2 контракту строк виконання робіт складає два місяці. Перебіг строку виконання робіт починається з дати переказу замовником платежу виконавцю в розмірі та у порядку, передбаченому п. 2.2.1 контракту та надання повного пакету вихідних даних відповідно до додатку № 2, а саме: топографо-геодезичний план М 1:500, топографо-геодезичний план М 1:2000 з нанесеними червоними лініями, витяг з чергового кадастрового плану, висновок про інженерно-геологічні вишукування на ділянці проектування, право-установчі документи на землю (рішення, розпорядження), завдання на проектування, витяг з ПДП району, проект виносу інженерних мереж з-під плями забудови).
Пунктом 1.3 контракту передбачено, що крім вихідних даних, вказаних у додатку № 2 до договору, виконавець зобов'язується приймати до уваги та враховувати під час виконання робіт зауваження, рекомендації та пропозиції третіх осіб, вказаних (залучених) замовником.
За умовами п. 2.1 контракту вартість виконання робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1) складає 380 712,00 грн.
Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 контракту оплата робіт проводиться поетапно, а саме: замовник переказує виконавцю 53,7 % від вартості робіт протягом 60 робочих днів з дати підписання контракту в якості авансу, що складає 204 441,60 грн., решту 46,3 % від вартості робіт, що становить 176 270,40 грн. за виконану та передану роботу замовник переказує виконавцю протягом п'яти робочих днів з дати підписання акту здачі-приймання.
19.01.2009 року відповідно до платіжного доручення № 1 замовник перерахував виконавцеві 204 441,60 грн. попередньої плати за договором (а.с. 44).
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 контракту передача замовнику розробленої й оформленої в установленому порядку проектної документації здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом п'яти календарних днів від дати одержання документів зобов'язаний передати виконавцю підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника від прийняття робіт, сторони складають двосторонній акт з переліком доробок та термінами їх виконання.
Пунктом 3.7 контракту сторонами узгоджено, що у разі зміни вихідних даних, замовник зобов'язаний у десяти денний термін сповістити про це виконавця, надіславши йому доповнення (зміни) до завдання на проектування або документ, який їх замінює. В такому випадку сторонами складається додаткова угода.
Контракт набирає чинності з дати його підписання і припиняється після виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1).
Згідно з доводами позивача виконавець мав виконати роботи у строк до 19.03.2009 року, а оскільки роботи виконані не були, тому на думку скаржника, укладений договір підлягає розірванню в судовому порядку відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а згідно з ст. 1212 ЦК України виконавець має повернути безпідставно набуте майно замовнику, а саме: грошові кошти в сумі 204 441,00 грн.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог. Керуючись ч. 3 ст. 651 ЦК України, судом першої інстанції зазначено, оскільки позивач відмовився від договору в повному обсязі, то зазначений договір вважається розірваним. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що кошти в розмірі 204 441,60 грн. не є набутими відповідачем без достатньої правової підстави, як вказується у ст. 1212 ЦК України, а навпаки - були перераховані самим позивачем на виконання контракту від 12.11.2008 року № 0837.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Нормами статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
В силу ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що виконавець мав виконати роботи у строк до 19.03.2009 року, а оскільки роботи виконані не були, укладений договір підлягає розірванню відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України.
Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Матеріали справи свідчать, що 02.09.2011 року позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення № 1/07 від 31.08.2011 року про відмову від контракту. Листом №631 від 22.09.2011 року відповідач повідомив про ознайомлення із вказаним вище листом (а.с. 48-56).
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову передбачено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
На переконання судової колегії, оскільки позивач відмовився від договору в повному обсязі, то зазначений договір вважається розірваним, а отже позовні вимоги в частині розірвання контракту № 0837 від 12.11.2008 року підлягають задоволенню.
Крім того, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача 204 441,60 грн. суми сплаченого авансу за контрактом на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 204 441,60 грн. суми сплаченого авансу не може бути обґрунтована із посиланням на норми статті 1212 ЦК України, яка визначає правовідносини по зобов'язанням що виникають у зв'язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Безпідставність набуття або збереження майна відповідно до ст. 1212 ЦК України полягає в тому, що його придбання відбувається за рахунок іншої особи за відсутності правової підстави для набуття або збереження майна.
Отже, такий вид набуття майна має місце у випадках помилки, обману, випадковості та з інших підстав, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України), а у даному випадку між позивачем та відповідачем існують договірні відносини і розмір сплаченого позивачем авансу повністю відповідає умовам контракту на виконання проектних робіт від 12.11.2008 року № 0837.
Окрім цього, господарський суд міста Києва рішенням від 14.06.2010 року у справі №46/132 відмовив у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ЗАТ «Транспортник» до підприємства, заснованого на власності Київської організації спілки архітекторів України «Творча архітектурна майстерня А. Пашенько» в частині стягнення 204 441,60 грн. збитків. Одночасно судом звернуто увагу на невірне визначення позивачем підставі для заявлення до стягнення з відповідача зазначеної суми, оскільки кошти в розмірі 204 441,60 грн. не є набутими відповідачем без достатньої правової підставі, як вказується у ст. 1212 ЦК України, а навпаки були перераховані самим позивачем на виконання договору від 12.11.2008 року №0837, умови якого останнім були порушені (вихідні дані не передані).
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт № 1 від 13.01.2010 року, альбом передпроектних пропозицій, перелік вихідних даних, що надані відповідачу, накладну №0837/1, які свідчать про те, що відповідачем виконувались роботи за контрактом.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 204 441,60 грн. суми сплаченого авансу за контрактом, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем - закритим акціонерним товариством «Транспортник» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 16.01.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та про обґрунтованість щодо стягнення з відповідача авансу в розмірі 204 441,60 грн.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Транспортник» без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Транспортник» на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі №58/543 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі №58/543 залишити без змін.
3. Справу № 58/543 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Мальченко А.О.
Гаврилюк О.М.
09.04.12 (відправлено)