"26" березня 2012 р. м. Київ К-7565/09-С
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009
у справі № 8/47 (22-а-10014/08)
за позовом Приватного підприємства "Полімет"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001902314/0 від 16.03.2007, № 0001902314/1 від 16.05.2007, № 0001902314/2 від 20.07.2007, № 00074423/4/2 від 23.08.2007, № 0001902314/3 від 07.09.2007, № 0007442314/3 від 19.09.2007.
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 та ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Податкові повідомлення-рішення № 0001902314/0 від 16.03.2007, № 0001902314/1 від 16.05.2007 про визначення ПП "Полімет" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 558 750 грн., в тому числі за основним платежем -372 500 грн., за штрафними фінансовими санкціями -186 250 грн., прийнято Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі акту № 122/23-14/32912448 від 06.03.2007 виїзної планової перевірки з питань дотримання останнім валютного та іншого законодавства за період з 27.05.2004 по 30.09.2006, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 372 500 грн. Порушення полягало у тому, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за період липень -грудень 2005 року, січень, лютий, квітень, травень 2006 року податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП «Техноресурспром», установчі документи якого та свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсними судовим рішенням від 15.11.2006.
Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві податкового кредиту податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.
30.06.2005 між ПП "Полімет" та ПП "Техноресурс пром" було укладено договір № 22-1/05, за яким позивач у період з 04.07.2005 по 03.01.2006 придбав металобрухт у ПП "Техноресурс пром" на загальну суму 2235000,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 372500,00 грн.). При придбанні товару були оформлені первинні документи, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі.
Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені ПП "Полімет" до складу податкового кредиту у відповідні звітні періоди, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послу) за відповідний період, реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ, поданих до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (з травня 2005 по січень 2006) та до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (з лютого 2006).
Розрахунки між ПП "Полімет" та ПП "Техноресурс пром" проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар ПП "Полімет" перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Техноресурс пром" грошові кошти у сумі 2235000,00 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 372500,00 грн.).
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у даній справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі тих норм матеріального права, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Зокрема, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної суб'єктом господарювання, який на час її складання був зареєстрований платником податку на додану вартість у визначеному законом порядку.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, був регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування могло бути визнано неправомірним.
Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог законодавства, яке б вплинуло на розмір податкового кредиту позивача, а відтак, позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Натомість, судами попередніх інстанцій, на підставі безпосередньо досліджених доказів, достовірно встановлено факт реального здіснення господарських операцій з придбання товару, проведення за нього, виконання позивачем вимог закону щодо віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість на підставі отриманих від платника податку на додану вартість податкових накладних.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на дату видачі податкових накладних ПП "Техноресурс пром" знаходилось в державному реєстрі підприємств та організацій України, а тому, ПП "Полімет" не знало та не могло знати про те, що установчі документи його контрагента в подальшому будуть визнані недійсним, а дані внесені до державного реєстру недостовірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції -без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло