"27" березня 2012 р. м. Київ К-31360/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Заступника Прокурора Закарпатської області Зареви І.І. про визнання дій протиправними,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року,
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Заступника Прокурора Закарпатської області Зареви І.І. про визнання дій протиправними, в якому просила (з урахуванням уточнених позовних вимог):
визнати протиправними дії відповідача щодо недодержання передбаченого законом порядку порушення кримінальної справи № 1181205 за пунктом 2 статті 286 КК України старшим слідчим СВ по розслідуванню ДТП Ужгородського МВ ГУ МВС України в Закарпатській області Перебийносом І.А.;
порушити кримінальну справу щодо старшого слідчого СВ по розслідуванню ДТП Ужгородського МВ ГУ МВС України в Закарпатській області Перебийноса І.А. та Завадяка Т.І.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року, провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрито.
У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій й направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Однак, органи прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 23 травня 2001 року, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.
Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та Прокуратурою Закарпатської області під час організації перевірки заяви про злочин в порядку статті 97 КПК України, не є управлінськими. Повноваження щодо порядку прийняття заяв про злочин та їх розгляду регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та закрив провадження у справі.
Відтак, оскаржені ухвали постановлені з дотриманням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т. Ф.Весельська
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников
Суддя Т.Ф. Весельська