Справа № 2\519\1309\2012
03 квітня 2012 року м. Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самовільно зведене нерухоме майно, -
22.02.2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самовільно зведене нерухоме майно, відповідно до якої просить визнати за ним право власності на самовільно зведену веранду літ. «а105-1»площею 12,7 кв. метрів за адресою м. Маріуполь вул. Купріна, 13-91.
В обгрутнування позовних вимог позивач зазначив, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житло належить нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 із рішенням Виконкому Маріупольської міської ради від 09.11.1994 року позивачу було надано дозвіл на виконання будівництва балкону на першому поверсі будинку № 13 по вул. Купріна в м. Маріуполі до квартири № 91 відповідно до проекту Головного управління архітектури та містобудування. На переконання позивача здійснене ним будівництво не суперечить будівельно-технічним нормам та не порушує прав інших осіб. Проте спірне самовільно зведене майно у встановленому законом порядку у експлуатацію здано не було. При зверненні позивача до МКП «Маріупольське БТІ» з метою проведення поточної інвентаризації та реєстрації права власності на самовільно зведене ним нерухоме майна у реєстрації права власності позивачу було відмовлено через те, що спірну веранду було збудовано з відступом від затвердженого проекту.
Ухвалою суду від 27.02.2012 року позовну заяву ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самовільно зведене нерухоме майно без руху у зв'язку з порушенням при її подачі вимог ст. 119 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 п. 5, 6 ст.119 ЦПК України позивач повинен викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до вимог діючого законодавства, встановлено порядок одержання дозволу на будівництво та іншої дозвільної документації. В той же час, суд не може заміняти органи, на які покладені обов'язки по видачі дозволів на будівництво й узгодженню забудови, отже визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку повинне бути винятковим способом захисту порушеного права власника у разі відмови йому компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Як було зазначено в ухвалі про залишення позову ОСОБА_2 без руху, суддя ознайомившись із вказаним позовом та доданими до позовної заяви документами не вбачає, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Позивачем до матеріалів позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували його звернення до Маріупольської міської ради із заявою про введення у експлуатацію самовільного будівництва, яке було ним здійснено; не надано доказів, які б підтверджували відмову в веденні в експлуатацію спірної самовільно зведеної веранди через відступ ОСОБА_2 від затвердженого проекту при її будівництві. З огляду на те, що відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, суд прийшов до висновку, що позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом не надано суду відомостей про наявність спору про право та неможливість вирішення питання визнання права власності за ОСОБА_2 на самовільне будівництво у позасудовому порядку.
28.03.2012 року до адреси суду надійшла заява ОСОБА_2, відповідно до якої позивач зазначає, що йому незрозумілі вимоги, викладені в ухвалі суду від 27.02.2012 року щодо відсутності доказів, які підтверджують звернення позивача до компетентного органу з заявою про введення в експлуатацію об'єкту самовільного будівництва, оскільки на переконання ОСОБА_2 ним до його позовної заяви додано всі документи, які виступають в якості доказів та підтверджують його позовні вимоги. У зв'язку із наведеним ОСОБА_2 просить постановити ухвалу, якою роз'яснити йому суть ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27.02.2012 року про залишення його позову без руху та подовжити йому строк для усунення недоліків.
Ознайомившись із зазначеною заявою ОСОБА_2 приходжу до висновку, що клопотання позивача про роз'яснення ухвали суду про залишення його позову без руху задоволенню не підлягає. При цьому виходжу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
При цьому, відповідно до п. 21 постанови № 14 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»згідно із ст. 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
З огляду на наведені норми діючого законодавства, приходжу до висновку що у даному конкретному випадку немає підстав для застосування норм ст. 221 ЦПК України, оскільки зазначеними нормами передбачений порядок роз'яснення саме рішення суду, порядок роз'яснення ухвал процесуального характеру діючим законодавством не передбачено. Крім того, зміст ухвали суду від 27.02.2012 року не є незрозумілим, оскільки в ухвалі про залишення позову ОСОБА_2 без руху чітко викладені підстави за якими суддя прийшов до висновку про порушення позивачем при подачі позовної заяви ст. 119 ЦПК України.
Не підлягає задоволенню заява позивача й в частині подовження строку для усунення позивачем недоліків, зазначеними в ухвалі суду від 27.02.2012 року про залишення позову ОСОБА_2 без руху, з тих підстав, що ч. 1 ст. 121 ЦПК України встановлено 5-денний строк з дня отримання позивачем ухвали про залишення його позовної заяви без руху. Діючим законодавством не передбачено можливості подовження цього строку судом, отже у зв'язку з позовна заява ОСОБА_2, відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України вважається неподаною і повертається позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самовільно зведене нерухоме майно вважати неподаною та повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Жовтневого районного
суду м. Маріуполя О.Л. ОСОБА_1