Справа № 0603/1-512/11
ПОСТАНОВА Провадження № 1/603/143/12
26.03.2012 року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . Яковлєва О.С.
при секретарях . . . . . . . . . . . .Слабик О.М., Бондарчук Н.О., Бакалович І.Є.
з участю прокурора . . . . . . . Кулик О.В.
потерпілого . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6
адвоката . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві кримінальну справу про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у зв'язку із вчиненням сус пільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
09 липня 2011 року близько 03 години ОСОБА_8 знаходився за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 в м. Бердичеві Житомирської області. В цей час та місці ОСОБА_8 зі столу взяв ніж, підійшов до ОСОБА_6, який спав на ліжку в тій же кімнаті, та із значною силою прикладання наніс один удар клинком ножа в грудну клітку ОСОБА_6 і таким чином вчинив суспільно-небезпечне діяння - закінчений замах на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення передньої поверхні грудної клітини, правобічного пневмотораксу, горизонтально розташованої рани довжиною 2 см по передній поверхні грудної клітки, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
Факт вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього діяння саме ОСОБА_8 підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_6, будучи допитаним в ході судового слідства, показав, що навчається в МГУ КПІ та на час приїзду в м. Бердичів проживає у квартирі АДРЕСА_1. Разом з ним також проживають матір, брати та сестра. Він зі старшим братом ОСОБА_8 та молодшим братом ОСОБА_9 сплять в одній кімнаті. 08 липня 2011 року він відпочивав з друзями та повернувся додому близько 02 години ночі 09 липня 2011 року. В кімнаті спали старший брат ОСОБА_8 та менший брат ОСОБА_9. Він також ліг спати. Близько 03 години він прокинувся від різкого болю у грудях. Провів рукою і побачив, що на грудях є рана, з якої текла кров. У кімнаті тоді спав його брат ОСОБА_9, а іншого брата - ОСОБА_8, у кімнаті не було. Він відразу зрозумів, що його ножем поранив брат ОСОБА_8, так як той і раніше поводив себе дивно. Він покликав матір і та викликала швидку допомогу. Ножа, яким його вдарив ОСОБА_8, побачив вже коли ввімкнули світло, біля ліжка. Через півтори неділі брат у нього попросив пробачення. На запитання чому той так зробив, брат повідомив, що йому щось привидилось і він захищався. Потерпілий як в судовому засіданні, так в подальшому і в письмовій заяві на адресу суду вказав, що претензій до брата не має і просить застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги, так як не бачить у братові небезпеки і поміщення брата до стаціонару негативно вплине на стан його здоров'я.
Будучи допитаною в залі суду свідок ОСОБА_10, матір ОСОБА_8 та потерпілого, пояснила, що вона проживає в чотирьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вона має шестеро дітей та разом із нею на час вчинення злочину проживали в тому числі і три сина -ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які спали в одній кімнаті. Вночі 09 липня 2011 року вона спала вдома. Приблизно о 02 годині повернувся син ОСОБА_11. Через деякий час вона почула якийсь вскрик з кімнати хлопців. Подумала, що комусь щось наснилось. Побачила як ОСОБА_8 побіг на балкон, а потім на кухню, де схопив банку і розбив її об підлогу. Потім вона почула крик свого іншого сина - ОСОБА_6. Зайшовши у кімнату, вона побачила, що ОСОБА_6 лежав на ліжкові, на грудях зліва у нього була рана, з якої текла кров. ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_8 вдарив його ножем у той час, коли він спав. На підлозі біля ліжка вона побачила ножа, який належить ОСОБА_8 Цей ніж постійно знаходився біля ліжка ОСОБА_8 та він ним вирізав підставки. Ніж вона підняла та вимила, і взагалі його хотіла викинути. Також вона замочила підодіяльник ОСОБА_6 зі слідами крові. Після цього вона викликала швидку медичну допомогу, працівники якої забрали ОСОБА_6 у лікарню. Казала сину ОСОБА_11, щоб не називав ім'я ОСОБА_8. Після події дізналась, що син ОСОБА_12 перед приходом ОСОБА_6 ходив на кладовище. Син ОСОБА_12 тяжко хворіє, стан його здоров'я різко погіршився після перебування у СІЗО та в Київській психіатричній лікарні, просить не застосовувати до нього амбулаторне лікування, так як це вкрай негативно впливе на стан його здоров'я.
Свідок ОСОБА_6, рідна сестра ОСОБА_8, користуючись своїм правом, в залі суду відмовилась давати показання про фактичні обставини справи, а про брата розповіла, що вони проживають у квартирі АДРЕСА_1 в м. Бердичеві. Крім неї, в квартирі також проживають матір, брати ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9. ЇЇ брат ОСОБА_8 хворіє на різноманітні хвороби. Взагалі він спокійний, добрий. Останнім часом в нього траплялись дивні вчинки. Вважає, що найкращим лікуванням брата буде надання йому амбулаторної допомоги з перебуванням брата вдома.
Крім того, вина ОСОБА_8 у вчиненні суспільно небезпечного діяння також підтверджується даними протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 09.07.11, в якому попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину потерпілий ОСОБА_6 звернувся з заявою про те, що 09.07.11 ОСОБА_8 наніс йому удар ножем в груди (т. 1, а.с. 5).
При проведенні огляду місця події 09.07.11 в приміщенні хірургічного відділення ЦМЛ м. Бердичева в жіночій сумці ОСОБА_10 виявлено та вилучено саморобний ніж з нашаруванням речовини бурого кольору на клинку, яким ОСОБА_8 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 6-9).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 09.07.11 з фототаблицею до нього встановлено місце скоєння злочину - оглянуто квартиру АДРЕСА_1 у м. Бердичеві. Під час огляду вилучено наволочку, підодіяльник, шорти та футболку ОСОБА_8 з нашаруванням речовини бурого кольору (т. 1, а.с. 11-17).
З копії карти виїзду швидкої медичної допомоги № 70 від 09.07.11 вбачається, що 09.07.11 надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_1 з приводу ножового порання та кровотечі. За результатами виїзду ОСОБА_6 встановлено діагноз: ножове поранення грудної клітини в середній грудини. З анамнезу: «Уві сні відчув удар в ділянці грудини, пізніше побачив кров» (т. 1, а.с. 46).
Під час відтворення обстановки та обставин події 11.07.11 за участю підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, ОСОБА_8 розповів та показав на місці, як та при яких обставинах він наніс удар ножем своєму брату ОСОБА_6 Дані протоколу про час, місце, спосіб вчинення злочину відповідають показанням потерпілого, свідка ОСОБА_10, протоколу огляду місця події від 09.07.11 та іншим матеріалам справи (т. 1, а.с. 51-57).
В протоколі огляду предметів, в подальшому визнаних речовими доказами, від 23 вересня 2011 року, детально оглянуто вилучені під час оглядів місць події 09.07.11 ніж, наволочку, підодіяльник, шорти та футболку ОСОБА_8, а також зрізи з нігтьових пластин пальців рук ОСОБА_8, що були відібрані у останнього після події. На шортах ОСОБА_8 виявлені плями речовини бурого кольору (т. 1, а.с. 155).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи ножа № 229 від 28.07.11 при дослідженні ножа, що був вилучений у ОСОБА_10 09.07.11, виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_6 Походження даної крові від ОСОБА_8 виключається по ознаці групової належності крові (т. 1, а.с. 190-192).
Під час проведення судово-медичної експертизи у справі (висновок № 659 від 18.07.11) у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення передньої поверхні грудної клітини, правобічного пневмотораксу, лінійної, горизонтально розташованої рани довжиною 2 см по передній поверхні грудної клітини (в середній частині грудини). Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Не виключається утворення даних тілесних ушкоджень у потерпілого за обставин, вказаних підозрюваним ОСОБА_8 під час допиту та під час відтворення обстановки та обставин події (т. 1, а.с. 207-208).
При проведенні комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи (висновок № 657 від 13.09.11) встановлено, що на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії (09.07.11), ОСОБА_8 не виявляв ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності або фізіологічного афекту, а виявляв ознаки хронічного психічного захворювання «шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром», за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання «шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром», за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Поведінка ОСОБА_8 в ситуації інкримінованого йому діяння визначалась наявним у нього психічним захворюванням. На теперішній час ОСОБА_8 за своїм психічним станом потребує застосування по відношенню до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Під час експертизи, крім дослідження самого ОСОБА_8 в стаціонарних умовах, експертами використовувались матеріали кримінальної справи, зокрема протоколи допитів всіх рідних, які містили в тому числі дані про «дивні»вчинки ОСОБА_8, його позитивні характеристики, а також допиту свідка ОСОБА_9, яка вказала, що ніколи не підтримувала стосунки з ОСОБА_8, тим більше з ним не зустрічалась, а відвідувала приватні уроки у його матері, після чого ОСОБА_8 почав телефонувати, надсилати текстові повідомлення, писати листи тощо; а також позитивну характеристику на ОСОБА_8 з місця проживання. Крім того, експертами досліджувались медична документація ОСОБА_8 як з психіатричної, так і зі загальної лікарні, в тому числі всі дані про хвороби ОСОБА_8 протягом всього життя, зокрема гепатит А і вітрянку в ранньому дитинстві, травму голови -в 6-7 класі, гіпертензіонний синдром, гостре респіраторне захворювання, вітряну віспу, нейродисциркуляторну дистонію по кардіальному типу - в 1987-2005 роках; атопічний дерматит, нейродисциркуляторну дистонію по кардіальному типу, забійну рану лівої ноги, перелом лівої променевої кістки в нижній треті зі зміщенням - в 2006-2010 рр. (т. 1, а.с. 223-226).
Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 915 від 26.09.11 тілесні ушкодження, що виявлені у потерпілого ОСОБА_6, могли утворитись від дії ножа вилученого 09 липня 2011 року у ОСОБА_10 та підібраного нею поблизу ліжка потерпілого. Згідно показань свідка ОСОБА_10 цим ножем її син ОСОБА_8 вирізав підставки (т. 1, а.с. 230).
ОСОБА_8 09.07.11 о 07 год. 15 хв. був оглянутий в Бердичівській ЦМЛ (виписка з медичної карти від 09.07.11) з метою перевірки перебування його в стані сп'яніння - висновок тверезий (т. 1, а.с. 22).
При проведенні судово-наркологічної експертизи (висновок № Д-567 від 26.07.11) у ОСОБА_8 психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю не виявлено, примусового лікування він не потребує (т. 1, а.с. 198).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодек сом, перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяль ність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання.
Оцінюючи зібрані у кримінальній справі докази у їхній сукупності, суд вважає доведе ним, що ОСОБА_8 вчинив закінчений замах на протиправне заподіяння смерті своєму брату ОСОБА_6, тобто суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Вирішуючи питання відносно виду примусового заходу медичного характеру ОСОБА_8, суд враховує характер та тяжкість його захворювання, тяжкість вчиненого ним діяння, з врахуванням ступеня небезпечності ОСОБА_8 як для себе, так і для інших осіб, дані про його особу.
Відповідно до ст. 12 ч.ч. 1, 5 КК України суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, є особливо тяжким.
ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони як ввічливий із сусідами, доброзичливий, з повагою відноситься до людей похилого віку. За місцем колишньої роботи в ЗАТ «Бердичів-холод» ОСОБА_8 також характеризується з позитивної сторони як працьовитий та сумлінний працівник, що чесно виконував покладені на нього завдання, проявляв ініціативу. З роботи звільнився за власним бажанням та пояснив при цьому, що в роботі стикається з негативними факторами впливу на його здоров'я, а саме запах какао при варінні викликає в нього алергію.
У судовому засіданні прокурор і адвокат виказали думку про необхідність застосу вати відносно ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру, однак прокурор просить застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, а адвокат - у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Згідно з ч. 5 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
Враховуючи викладене, тяжкість вчиненого у стані неосудності діяння, характер і тяж кість захворювання ОСОБА_8, враховуючи висновок комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи, при проведенні якої враховувались всі обставини, в тому числі стан здоров'я, умови проживання, оточення, поведінку досліджуваного, які не змінились та відповідають тим же, що існують на даний момент, зокрема враховувались всі хвороби, на які посилаються адвокат та матір ОСОБА_8, проживання його у квартирі з матір'ю, братами та сестрами, на що також посилаються адвокат, рідні, як на обставину, яка дозволяє говорити про покращення психічного стану ОСОБА_8, хоча ці ж умови існували і на час вчинення суспільно-небезпечного діяння і ніяким чином не завадили скоєнню замаху на життя іншої особи, що не дозволяє зробити висновок, що інші менш суворі примусові заходи зможуть в повній мірі допомогти вилікуватись чи поліпшити стан здоров'я ОСОБА_8 та запобігти вчиненню ним суспільно небезпечних діянь. А тому на думку суду до ОСОБА_8 необхідно застосувати примусові заходи ме дичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Питання щодо надання необхідної медичної допомоги в умовах стаціонарного лікування у психіатричному закладі із суворим наглядом підлягає вирішенню під час застосування примусового заходу медичного характеру.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 03.06.05 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»(п. 15) у постанові суду не наводиться назва конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і не вказується строк застосування примусового заходу медичного характеру.
Матеріали справи містять дані про витрати на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, однак, враховуючи, що у відповідності до ст. 93-1 КПК України такі витрати стягуються судом лише при постановленні вироку, суд не стягує з ОСОБА_8 кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого.
Матеріали справи містять дані про судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, однак, враховуючи, що у відповідності до ст. 93 КПК України судові витрати покладаються лише на засуджених, суд не стягує з ОСОБА_8 судові витрати.
Підстав для зміни обраного щодо підсудного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 93 і 94 КК України, ст.ст. 420 і 421 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, застосувавши щодо неосудного ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання постановою законної сили - залишити підписку про невиїзд.
З часу доставки неосудного ОСОБА_8 до психіатричного закладу із суворим наглядом запобіжний захід у виді підписки про невиїзд -скасувати.
Речові докази по справі після набрання постановою законної сили: ніж, зрізи з нігтьових пластин пальців рук ОСОБА_8, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області -знищити; наволочку та підодіяльник, що зберігаються у камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області - повернути законному володільцю ОСОБА_13; шорти та футболку, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області - повернути законному володільцю ОСОБА_8
На постанову може бути подано апеляцію протягом 15 діб з часу проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд.
Головуючий - суддя О.С. Яковлєв