Головуючий у 1 інстанції - Безрук Т.В.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
06 грудня 2011 року справа №2а-2703/11/0522 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-2703/11/0522 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2, 06.06.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія - 3), знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області та отримує звідти пенсію за віком. Проте розмір виплачуваної відповідачем додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 3 грудня 2010 року не відповідає розмірам встановленим ст. ст. 49, ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки пенсія виплачувалася позивачу в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно виплати з 1 грудня 2010 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, віднесеної до категорії 3, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст. 49, ч. 1 ст. 51, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зобов'язанням відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи віднесеної до категорії - 3, у відповідності до ст.ст. 49, ч. 1 ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку не менше 25 процентів від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично здійснених виплат з 3 грудня 2010 року.
Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-2703/11/0522 позов задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області з 06.12.2010 року по 18.06.2011 року стосовно виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, віднесеної до категорії 3, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст. 49, ч. 1 ст. 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи віднесеної до категорії - 3, у відповідності до ст.ст. 49, ч. 1 ст. 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку не менше 25 процентів від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично здійснених виплат з 06.12.2010 року по 18.06.2011року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 03.01.2002 р. №1 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.2 постанови КМ України № 1 від 03.01.02р. (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 № 894, з 01.09.2004р.) розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. (з 01.09.04 - 22,30 грн.), постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії в 1986 році) та 2,5 рази (інші учасники ліквідації аварії).
Враховуючи конституційну норму щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст. 117 Конституції України), управлінням Пенсійного фонду при визначенні розміру пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови Кабінету Міністрів України.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія - 3), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 02.03.2011 року. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області та отримує пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі меншому ніж це встановлено ст. ст. 49, ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується довідкою відповідача від 29.04.2011 року.
Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, у період з 06.12.2010 року та визнає бездіяльність відповідача протиправною з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(надалі - загальний закон).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 49 цього Закону призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції до 01.01.2008 року
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-ХІV, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються в тому числі мінімальний розмір пенсії за віком.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В ст. 19 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. В ч. 3 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року N 2154-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року N 2857-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Виходячи з цього, для позивача як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеній до 2-ої категорії, нижній розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 49, ч.1 ст. 51 Закону № 796-ХП повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, а не з розмірів визначених постановами Кабінету міністрів України №1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
Право на пенсію та додаткову пенсію встановлює Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Застосування відповідачем зазначених постанов КМУ до спірних відносин обмежує конституційне право позивача на соціальний захист, суперечить принципу законності, визначеного п. 2, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та приписам п. 1,6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Дії управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян.
Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування додаткової пенсії у розмірах, менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону Укради «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними з 06.12.2010 року.
З таких підстав обчислення і призначення пенсії особам захворювання яких пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється за правилами ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-ХІV, в якій зазначено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення в тому числі розміру мінімальної пенсії за віком, який також відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796-XII.
Роз'яснення наведені в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.96 року №9, застерігають, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Згідно до п.7 Закону України №3491-У1 від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 18 червня 2011 року, норми статті 5, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме з 6 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року, бо з прийняттям Закону України №3491-У1 від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»з 19 червня 2011 року відповідачем не порушувалося право позивача на перерахунок та виплату додаткової пенсії передбачених ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. ст. 49, ч. 1 ст. 51, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу як особі, віднесеній до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна бути перерахована з 06.12.2010 року по 18.06.2011 року.
З урахуванням викладених обставин суд визнає дії відповідача протиправними та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, віднесеній до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. ст. 49, ч. 1 ст. 51, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із розрахунку не менше 25 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 06.12.2010 року.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Новоазовський районного суду Донецької області від 31 серпня 2011 року у справі №2а-2703/11/0522 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.О.Шишов