Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
01 грудня 2011 року справа №2а/0570/8669/2011 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого< судді > Василенко Л. А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
при секретареві судового засідання Барбаш Л.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Шестакова М.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Крамарську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі №2а/0570/8669/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення і -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року задоволений позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області ( далі за текстом ДПІ у м.Краматорську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м..Краматорську від 24.03.2011р. №0000221701/9419/10/17-113 яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24638,75 гривень, з яких 19711 гривень - за основним платежем та 4927,75 гривень - штрафні санкції, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Відповідач на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, суд незважаючи на достатні докази нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «ЕПИКА» дійшов до невірного висновку про недоведеність податковим органом правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) зареєстрований виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 01.07.1992р.
ДПІ у м.Краматорську з 14.03.2011 р. до 17.03.2011 р. проведена документальна планова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. до 30.09.2010р. результати якої оформлені актом від 18.02.2011р. №108/17-1-2312414439 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлені взаємовідносини з ТОВ «Епика» (м.Луганськ) у липні, серпні 2010р. на загальну суму 118265,0 грн, у т.ч. ПДВ - 19710,0 грн.
На запити ДПІ у м. Краматорську від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) м.Луганська надійшли листи від 28.09.2010р. № 44726/16, від 09.02.2011р. №5350/23-722), в яких зазначено, що ТОВ «Епика» перебуває у стані банкрутства, не знаходиться за місцезнаходженням платника .податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 06.01.2011р.
Податковим органом при відпрацюванні відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що за даними декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Епика» не декларували податкових зобов'язань за липень 2010р., за серпень 2010р. за рахунок взаємовідносин з позивачем.
В акті перевірки вказано, що згідно частин 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди між ТОВ «Епика» та ФОП ОСОБА_4 мають ознаки нікчемності оскільки в ході проведення аналізу податкової звітності, реєстраційних та інших документів ТОВ «Епика», податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.
Виходячи з вищенаведеного відповідач зробив висновок, що у порушення підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, п.п.7.4.1 пункту 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ФОП ОСОБА_4 занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 19711 грн., у тому числі за липень 2010р. у сумі 8789 грн., за серпень 2010р. у сумі 10922 грн.
За результатами перевірки відповідачем 24.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000221701/9419/10/17-113, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 24638,75 гривень, з яких 19711 гривень - за основним платежем та 4927,75 гривень - штрафні санкції.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою з врахуванням заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини справи знайшли повне підтвердження при апеляційному перегляді справи і не є спірними.
Предметом спору у справі є питання правомірності дій податкового органу щодо прийняття податкового: повідомлення-рішення №0000221701/9419/10/17-113, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 24638,75 гривень, з яких 19711 гривень - за основним платежем та 4927,75 гривень - штрафні санкції ( т.1 а.с.28).
Позивач вважає, що на законних підставах включив до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язані зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «Епика» в липні, серпні 2010 року і ним не допускалися порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за які податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення.
Відповідачем не визнано право позивача на отримання податкового кредиту за податковими накладними №668 від 01.07.2010р. на суму 52736 грн.в т.ч. ПДВ 8789,33 грн. та № 1808 від 02.08.2010р. на суму 65529 грн. в т.ч. ПДВ 10921,5 грн. на придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Епика», оскільки податковий орган вважає ці угоди нікчемними.
В обґрунтування правомірності винесення спірного податкового повідомлення -рішення відповідач посилався на те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (ділі ПДВ) ТОВ «Епика» було анульовано, що декларація цього підприємства з ПДВ за липень 2010р. має статус «не визначено як податкова декларація», а декларація з ПДВ за серпень 2010р. не надавалась, підприємство не знаходиться за своєю юридичною адресою, Крім того за висновками відповідача у Товариства «Епика» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності за угодами (актами взаємозаліків) з ФОП ОСОБА_4
Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-9449/10/1270 від 13.01.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького
апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р., позов ТОВ «Епика» до Ленінсько МДПІ у м. Луганську про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволений повністю, а саме визнані протиправними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю "Епика": уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень, квітень, травень, серпень, (вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, а також невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності ДПА України; податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України; зобов'язано Ленінську МДПІ у м.Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю "Епика", а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з , виправленням самостійно виявлених помилок за період березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року; податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Епика".
З огляду на вказане рішення суду доводи податкового органу щодо неподання звітності ТОВ «Епика» у липні та серпні 2010р. є неспроможними.
Відповідно до листа Ленінської МДШ у м.Луганську від 14.01.2011р. №1726/7/16-106 реєстрація платника ПДВ ТОВ «Епика» від 12.03.2008р. №100104259 анульовано 06.01.2011р., проте спірні господарські операції між ТОВ «Епика» та ФОП ОСОБА_4 здійснені у липні 2010р. та серпні 2010р., внаслідок чого висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення ФОП ОСОБА_4 суми у розмірі 19711 грн. (у липні 2010р. - 8789 грн. та серпні 2010р. - 10922 грн.) до податкового кредиту є необгрунтованим, оскільки особа, якою була видана податкова накладна, була зареєстрована як платник ПДВ на момент вчинення відповідної господарської операції.
Здійснення господарських операцій в липні 2010 року та серпня 2010 року між позивачем та ТОВ «Епика» підтверджується податковими та видатковими накладними, актом заліку, придбаний товар транспортувався власним транспортом позивача. Судом першої інстанції досліджена та обставина, що придбані товари ФОП ОСОБА_4 у ТОВ «Епика» в подальшому були реалізовані і податковий орган не спростував цього.
Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» » від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітного податкового періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону №168.
З пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Суд першої інстанції правильно вказав, що визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності.
Щодо висновку податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Епика» з посиланням на норми Цивільного кодексу судова колегія зазначає наступне.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно укладення позивачем вищезазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на придбання та реалізацію товарів, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.
Колегія суддів з огляду на викладене, дійшла до висновку, що суд першої інстанції, на підставі всебічно досліджених доказів та аналізу відповідних норм законів, які регулюють спірні правовідносини прийшов до вірного висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011р. №0000221701/9419/10/17-113, оскільки відповідачем не доведено правомірність його прийняття. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 6 грудня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова