Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166
28 березня 2012 року справа №5028/6/11/2012
за позовом: Приватного підприємства „Балтіка-Трейд”,
вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14010,
до відповідача: приватного підприємства „Бренд-Сервіс”,
юридична адреса: вул. Щорса, 53, м. Чернігів, 14017;
фактична адреса: вул. Ріпкинська, 3-В, м. Чернігів, 14000,
про стягнення 9216,33 грн.
Суддя Блохіна Ж.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.03.2012 року,
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 27.03.2012 року,
від відповідача: не з'явився.
Приватним підприємством „Балтіка-Трейд” подано позов до приватного підприємства „Бренд-Сервіс” про стягнення 9216,33 грн. боргу, в тому числі: 7098,35 грн. основного боргу, 498,20 грн. пені та 1619,78 грн. штрафу за невиконання умов договору купівлі-продажу №БТг-395 від 10.05.2011 року.
Представники позивача в судовому засіданні підтримують позовні вимоги і просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд
10 травня 2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №БТг-395.
Відповідно до п 1.1 договору предметом договору є продукти харчування, надалі товар.
Згідно п. 1.2 договору продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах визначених у даному договорі.
Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами даного договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п. 1.3 договору).
Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.4 договору).
Згідно п. 2.1 договору ціни на товар встановлюються продавцем, формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.
Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.
Покупець здійснює розрахунки за товар протягом 14 календарних днів з дати прийому-передачі товару (п. 5.1 договору).
Датою виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок продавця (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Згідно п. 7.5 договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати в розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.
На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 10548,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №БТ-0051004 від 03 серпня 2011 року на суму 7024,52 грн., №БТ-0051473 від 04 серпня 2011 року на суму 1534,15 грн. та №БТ-0084597 від 24 грудня 2011 року на суму 1990,09 грн.
Факт передачі товару підтверджується підписом представника та відтиском штампу відповідача на вищевказаних накладних.
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару.
В порушення умов договору відповідач не сплатив вартість отриманого товару на суму 7098,35 грн.
Позивачем направлялась відповідачу грошова вимога №26 від 20.01.2012 року з проханням сплатити вартість отриманого товару за договором купівлі-продажу №БТг-395 від 10.05.2011 року. Дана вимога, яка отримана відповідачем 24.01.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та копією повідомлення про вручення поштового відправлення, залишена відповідачем без реагування.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):
“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаними накладними, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару у строк, встановлений договором. Проте відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання.
Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 7098,35 грн.
У пункті 7.1 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
На підставі п. 7.1 договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, отриманого за вищевказаними видатковими накладними, за період з 18.08.2011 року по 06.03.2012 року в сумі 498,20 грн.
Згідно п. 7.5 договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати в розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.
На підставі п. 7.5 договору позивачем нарахований та заявлений до стягнення штраф в сумі 1619,78 грн.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що позивач правомірно здійснив нарахування пені.
Натомість, що стосується стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, слід зазначити наступне.
Так, ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: а) невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пеня ж, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер -нарахування пені за кожний день прострочення. Отже, штраф і пеня є різновидом неустойки.
Перелічені ознаки штрафу та пені законодавець визначив імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.
Відповідно до ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Так, за приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього ж Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, за прострочення платежу може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки національного банку України.
Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У свою чергу пунктом 7.1 договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення, і штрафу за неналежне виконання умов даного Договору у розмірі 30%, що становить 1619,78 грн., буде порушенням норм Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вказана правова позиція підтверджується і постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 року у справі №5023/2454/11, а також постановами Верховного Суду України від 07.11.2011 року та Вищого господарського суду України від 21.12.2011 року у справі №5002-2/5109-2010.
Враховуючи вищезазначене, вимога про стягнення з відповідача 1619,78 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Бренд-Сервіс” (юридична адреса: вул. Щорса, 53, м. Чернігів; фактична адреса: вул. Ріпкинська, 3-В, м. Чернігів, р/р 26002240319600 в „Укрсиббанк”, МФО 351005, ідентифікаційний код 36430420) на користь Приватного підприємства „Балтіка-Трейд” (вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, р/р 26002000002083 в Банк „Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, ідентифікаційний код 34924371) 7098,35 грн. боргу, 498,20 грн. пені та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити в решті позову.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ж.В. Блохіна
02.04.12