30.03.12
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м. Чернігів, проспект Миру,20 Тел.678-853
Іменем України
29 березня 2012р. справа №5028/14/16/2012
За позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України», вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116
До відповідача: Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»,
вул.Садова,104, м. Прилуки, 17500
Про стягнення 1 248 626грн. 19коп.
Суддя Книш Н.Ю.
Від позивача: ОСОБА_1 головний юрисконсульт довіреність №128/10 від 26.12.11р.
Від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №01 від 03.01.2012р.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 021 719грн.52коп. за поставлений природний газ у період жовтень-грудень 2010 року згідно договору №06/10-1149ТЕ-39 від 14.10.10р., 78 844грн.05коп. пені за період з 02.09.11р. по 02.03.12р., 96 380грн.75коп. інфляційних втрат за період січень 2011р. - січень 2012р., 51 681грн.87коп. три проценти річних за період з 21.11.10р. по 02.03.12р.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву від 28.03.12р., в якому позовні вимоги визнав повністю, зазначив, що основною причиною виникнення заборгованості перед позивачем стало те, що за результатами проведеного економічного аналізу фактичні витрати на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення не відповідають їх економічно обґрунтованому рівню, причини невідповідності тарифів -ріст ціни на газ, електроенергію, збільшення мінімальної заробітної плати та подорожчання паливно-мастильних матеріалів, що відповідачем добровільно сплачено 3556719,15грн. та просив суд зменшити розмір пені до 10% від заявленої суми, тобто до 7884,40грн.
Представник позивача залишив вирішення клопотання відповідача про зменшення пені на розсуд суду, але зауважив, що він не погоджується із зменшенням розміру пені, оскільки штрафні санкції передбачені договором між сторонами.
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
14.10.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1149 ТЕ-39, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу по справі) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2 договору.
У пункті 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.10р. по 31.12.10р. природний газ в обсязі до 4530тис.куб.м, в тому числі по місяцях: жовтень -780тис.куб.м, листопад - 1600тис.куб.м, грудень -2150тис.куб.м.
У п. 3.1. договору сторони обумовили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить: 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000куб.м природного газу -1091,00грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20грн.
14.10.10р. сторони підписали Додаток №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1149ТЕ-39 від 14.10.10р.
Згідно п.2.2 Додатку №1 до договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу у жовтні-грудні 2010р. природний газ в обсязі -3497,127тис.куб.м. на загальну суму 4 578 438грн.67коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, копії яких додані до матеріалів справи (а.с 17-19), а саме, згідно акту від 31.10.10р. за жовтень 2010р. в обсязі -826,071тис.куб.м. вартістю 1 081 492,15грн., акту від 30.11.10р. за листопад 2010р. в обсязі -880,899тис.куб.м. вартістю 1 153 272,97грн., акту від 31.12.10р. за грудень 2010р. в обсязі -1790,157тис.куб.м. вартістю 2 343 673,55грн.
Згідно п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, відповідач зобов'язався остаточно розрахуватися за фактично спожиті обсяги газу у жовтні 2010 року до 20 листопада 2010 року, у листопаді 2010 року до 20 грудня 2010 року, за фактично спожиті обсяги газу у грудні 2010 року до 20 січня 2012 року.
Як свідчать матеріали справи та підтверджує відповідач, останній свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі не виконав, а розрахувався за поставлений природний газ частково на суму 3 556 719,15грн., що також підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень та виписок банку.
У відповідності до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на день розгляду справи в суді не подано належних та допустимих доказів, стосовно виконання зобов'язання по оплаті отриманого природного газу в повному обсязі. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 1 021 719,52грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем, двостороннім актом звірки розрахунків від 31.01.12р.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ є обґрунтованими, а тому борг за отриманий природний газ у сумі 1 021 719,52грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 96 380грн.75коп. інфляційних втрат за період січень 2011р. - січень 2012р., 51 681грн.87коп. три проценти річних за період з 21.11.10р. по 02.03.12р.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, суд, дослідивши наведені позивачем розрахунки стягуваних сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 96 380грн.75коп. інфляційних втрат за період січень 2011р. - січень 2012р., 51 681грн.87коп. 3% річних за період з 21.11.10р. по 02.03.12р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Позивач просить стягнути з відповідача 78 844грн.05коп. пені за період з 02.09.11р. по 02.03.12р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем вірно проведено нарахування пені за прострочку оплати отриманого природного газу в сумі 78 844грн.05коп. за період з 02.09.11р. по 02.03.12р.
У відповідності до ст.614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Як встановлено судом, газ, що постачається за договором №06/10-1149 ТЕ-39 від 14.10.10р., використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.
У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи ті обставини, що поставка природного газу здійснювалась для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, та на дату звернення до суду ступінь виконання зобов'язання боржником по договору за поставлений у 2010 році природний газ становить -78%, а також інфляційні втрати в сумі 96 380,75грн. та три відсотки річних в сумі 51 681,87грн., які суд визнав обґрунтованими до стягнення, частково компенсують збитки позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, а також з огляду на неподання відповідачем у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності виключних обставин для зменшення розміру пені до 10%, суд доходить висновку за можливе зменшити розмір пені, заявленої позивачем до стягнення на 50%, керуючись нормами ст.83 п.3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, таким чином задовольнивши клопотання відповідача про зменшення розміру пені частково. Відповідно пеня підлягає стягненню з відповідача у сумі 39 422,03грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, вимоги позивача визнав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 1021719,52грн., в частині стягнення пені в сумі 39 422,03 грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 96 380,75грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 51681,87грн. В решті позову відмовити.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 24972,52грн.
Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»(м. Прилуки, вул.Садова,104, п/р №26007301100623 ВАТ «БанкДемарк»м. Чернігів, МФО 353575, ідентифікаційний код 32863684) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк»м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) 1 021 719 грн. 52 коп. боргу, 39 422грн. 03коп. пені, 96 380 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 51 681 грн. 87 коп. три відсотки річних, 24 972 грн. 52 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Н.Ю.Книш
Повний текст рішення складно 30.03.2012р.