Справа № 2-270/11
іменем України
"20" грудня 2011 р. Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Марченко О.М.,
за участю секретаря Глущенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримав та пояснив, що з 25 січня 1971 року він знаходився в фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_4. Деякий час вони мешкали в різних місцях, але у них був сумісний бюджет, вони разом харчувались, піклувались одне за одним та накопичували гроші для вступу в житлово - будівельний кооператив, так як ОСОБА_4 знаходилась в черзі на квартиру за місцем своєї роботи. В грудні 1973 року ОСОБА_4 внесла перший пайовий внесок в ЖБК в розмірі 8448 гривень, з котрих 4500 гривень були особистими накопиченнями позивача. В 1974 році його дружина отримала ордер на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, в котру вони поселились разом та мешкали в ній до самої смерті ОСОБА_4, тобто до 03.10.2008 року. 19.01.1980 року вони зареєстрували свій шлюб офіційно, а в листопаді 1988 року повністю сплатили кооперативний кредит, тому квартира повинна бути визнана їх сумісним майном подружжя. В вересні 2008 року ОСОБА_4 тяжко захворіла. В період хвороби дружини їм допомагала по господарству племінниця ОСОБА_4 ОСОБА_5, так як після операції у позивача різко знизився зір і він сам потребував допомоги. Перед смертю ОСОБА_4 ОСОБА_2 сказала, що не буде більше допомагати та не буде займатися похованням ОСОБА_4, якщо вона не зробить на неї заповіт на свою квартиру. ОСОБА_4 відмовлялась робити заповіт на племінницю, так як знала, що іншого помешкання він не має. Однак, так як ОСОБА_2 наполягала на своєму, ОСОБА_4 за два дні до своєї смерті, вимушена була задовольнити прохання своєї племінниці, так як вона за вимогою ОСОБА_4 обіцяла в заповіті вказати про перехід частини квартири в ОСОБА_6 власність тільки після смерті позивача. Під час складання заповіту ОСОБА_4 була настільки безпорадна, що не змогла поставити свій підпис в заповіті, не розуміла його зміст та наполягала, в присутності свідків, щоб внесли в зміст заповіту зміни, тобто вона хотіла захистити його права та інтереси. Відповідачка обіцяла це зробити, але як йому стало відомо, вона обманула померлу та його. Своїм заповітом ОСОБА_7 визнала за ним право власності на 1\2 частину їх совісної квартири АДРЕСА_1. Крім того згідно ст.. 1241 ГК України, він як непрацездатний вдовець, має право ще на обов'язкову долю в спадщині, що складає 1\4 частину от всієї квартирі, а всього його частина в квартирі по закону складає 3\4 ОСОБА_6 частини. Він як єдиний спадкоємиць по закону після померлої ОСОБА_4, претендує на всю частину ОСОБА_6 власності. Оскільки заповіт, котрий залишила ОСОБА_4, було оформлено померлою під впливом тяжких обставин, які склалися в їх родині та психологічного впливу з боку ОСОБА_5 така угода повинна бути визнана недійсною. Просить позов задовольнити. Визнати заповіт ОСОБА_4 від 01.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, недійсним. Визнати за ним право власності на квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 01.10.2008 року на прохання своєї тітки ОСОБА_4, за якою вона доглядала, для складення заповіту за місцем ОСОБА_6 проживання привезла приватного нотаріуса ОСОБА_3, так як тітка хворіла, заповіт ОСОБА_6 прочитали у голос, роз'яснили його зміст та його підписав ОСОБА_8 в присутності двох свідків. Після складання заповіту вона дізналася, що тітка заповіла ОСОБА_6 1\2 частину. Вважає, що заповіт вчинено з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 01.10.2008 року до неї звернулася ОСОБА_2, яка сказала, що ОСОБА_6 тітка бажає поговорити з нотаріусом, з метою оформлення документів, але вона хвора і не має можливості самостійно прийти до нотаріальної контори. Вони разом з ОСОБА_2 прийшли до квартири АДРЕСА_1 де проживала тітка ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_10. Встановивши особу ОСОБА_4, вона вислухала ОСОБА_4, яка сказала, що хоче, щоб 1\2 частина ОСОБА_6 квартири належала ії племінниці , ОСОБА_11. Заповіт був складений у відповідності з волею ОСОБА_4, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. На особисте прохання ОСОБА_4 заповіт був прочитаний в голос обраними нею свідками ОСОБА_12 і ОСОБА_13, з метою перевірки чи відповідає зміст складеного проекту заповіту ОСОБА_6 дійсним намірам. Після прочитання тексту заповіту свідками вголос ОСОБА_4 сказала, що в заповіті все складено так як вона того бажає та ОСОБА_6 прохання заповіт підписав ОСОБА_14. Із бесіди з ОСОБА_4, вона з'ясувала, що волевиявлення ОСОБА_6 вільне, відповідає ОСОБА_6 внутрішній волі, перевірила, що вона повністю розуміє значення своїх дій і може керувати ними. Заповіт був посвідчений з вимогами п. 156, 157, 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та статей 1233-1257 Цивільного кодексу України. Зазначила, що заповідач не виказувала бажання, щоб вказана частина квартири перейшла у власність ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 чоловіка ОСОБА_15 та не обумовлювала виникнення права на спадкування у ОСОБА_2, будь якою умовою, не покладала на неї обов'язку виконати будь -які дії по відношенню до себе або інших осіб.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третю особу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні встановлено, що 03 жовтня 2008 року померла ОСОБА_4.
На день смерті ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_18 та ОСОБА_4 з 19 січня 1980 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
У відповідності до заповіту 13.07.05 р. ОСОБА_4 заповіла 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_19, заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі за № 1543.
Зі змісту заповіту вбачається, що заповіт ОСОБА_4 прочитано вголос, зміст його був зрозумілий та відповідав волі ОСОБА_4, був підписаний ОСОБА_8 при двох свідках.
Нотаріусом заповідачу було роз'яснено зміст ст.. ст.. 1241, 1248, 1254, 1307 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до вимог ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Статтею 1248 передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Я к вбачається з матеріалів справи та пояснень свідків всі ці умови були дотримані нотаріусом при складенні та посвідчені заповіту, позивач не надав суду доказів, що заповіт не відповідає законом встановлені формі та порядку посвідчення заповіту, не надано доказів що волевиявлення ОСОБА_4 було не вільним.
Таким чином позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог позивача про визнання права власності на 1\2 частину як власника та 1\2 частину квартири спадкування за законом то позов в цій частині також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом, встановленим ч.1 ст. 22 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність»право власності на квартиру в будинку житлово-будівельного кооперативу виникає внаслідок повного внесення пайового внеску. Тому, якщо право власності на пай мали й інші особи, крім члена ЖБК, який завершив сплату цього внеску (подружжя), право власності на квартиру виникає в усіх учасників спільної власності на пай відповідно до розміру їхніх часток у загальній сумі пайового внеску.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»при повному внесенні пайових внесків за квартиру, надану члену житлово-будівельного кооперативу, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири.
За правилами ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зважаючи на викладене, позивачем у справі не виконано вимог чинного цивільно -процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які він послався, як на підставу своїх вимог.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 перший пайовий внесок в сумі 8446 гривень 75 копійок внесла в грудні 1973 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1. Повністю пайовий внесок був виплачений в листопаді 1988 році, тобто в період шлюбу. Позивач не надав доказів, в яких розмірах і коли саме виплачувались пайові внески, тому суд не має можливості встановити яка частка належить позивачу в спільно нажитому майні подружжя., з тих самих підстав суд не може встановити обов'язкову частку в спадкуванні за законом, так як у суду не має початкових даних для встановлення цієї частки
На підставі ст.ст. 207, 1247, 1251-1252, 1248, ЦК України, ч.1 ст. 60 СК України, ч.1 ст. 22 КпШС України (в редакції 1963 року), ст.. 15 Закону України «Про власність, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» ст.10, 11, ч.1 ст. 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Марченко О.М.