Справа № 2-93/11
іменем України
"13" вересня 2011 р. Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого суді Марченко О. М.
при секретарі Бєліцької К.В.
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа СТ «Джерело -10»про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання недійсним свідоцтва про право власності ,- суд
ОСОБА_2 звернувся до суду с позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа СТ «Джерело -10»про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання недійсним свідоцтва про право власності, в якій просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю Позивача, ОСОБА_2, та Відповідача ОСОБА_3. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, видане Московською районною радою м. Харкова 15.04.2008 року Відповідачу, ОСОБА_3. Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов з підстав вказаних в позові та просила його задовольнити та пояснила в судовому засіданні, що 30 квітня 1987 року було укладено шлюб між позивачем та відповідачем. У 1990 році позивач та відповідач вступили до СТ «Джерело -10»з метою набуття у власність квартири АДРЕСА_1. Протягом 1990-2006 років подружжям було сплачено левову частку паю за вищезазначену квартиру. 23 жовтня 2007 року шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано в м.Тель-Авів, Ізраїль. В грудні 2007 року Відповідач, без дозволу та відома Позивача, сплатила останній внесок за квартиру в розмірі 2900 гривень, після чого звернулася за отриманням Свідоцтва про право власності на спірну квартиру, яке їй було видано 15.04.2008 року Московською районною радою м. Харкова. В червні 2008 року Позивач дізнався про намагання Відповідача продати спірну квартиру. 24 червня 2008 року на запит представника Позивача КП «Харківське міське БТІ»повідомило, що спірна квартира зареєстрована по праву власності на ім'я Відповідача на підставі вищевказаного Свідоцтва про право власності. Отримання Відповідачем Свідоцтва про право власності на квартиру в цілому та його реєстрація в КП «Харківське міське БТІ»Позивач вважає незаконною.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав вказаних в запереченнях які долучені до матеріалів справи згідно яких воно, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до наданих до суду документів вбачається, що відповідач та позивач перебували у шлюбі у період з 30.04.1987р по 23.07.2007р. У період 1990р по 2001р відповідач працювала вчителем у Харківській середній школі №86. У 1991р вона особисто вступила у житловий кооператив з будівництва житла СТ „Джерело -10", внески до якого сплачувала особисто.
У 2000р. позивачу, на підставі рішення виконкому 21.03.2000 року було надано ордер на вселення №114260 у житлове приміщення - 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, з урахуванням сім'ї - дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3..
Урахування інтересів позивача ОСОБА_2 не відбувалося, оскільки він до членства СТ „Джерело 10" не вступав, на час видачі ордеру з сім'єю не проживав, у подальшому проживати у м. Харкові не планував, так як виїхав до Ізраїлю. Сім'єю він не цікавився, матеріально не забезпечував, грошів на виплату внесків у СТ „Джерело -10" дружині не надавав.
Відповідач, намагаючись зберегти родину, звільнилася з роботи, та виїхала разом з дітьми до Ізраїлю, але незважаючи на це, сімейне життя на склалося, відповідачка вимушена була постійно працювати, оскільки чоловік грошів на ведення господарства не надавав, навпаки намагався контролювати усі статки сім'ї, розпоряджався грошима на власний розсуд.
Починаючи з 2004р. позивач та відповідач разом не проживали, спільного господарства не вели, тому майна з цього часу спільного не мали. Юридично у шлюбі вони знаходилися, але фактично позивач утворив нову сім'ю, тому шлюбу як такого не існувало. Відповідачка для виплати внесків до СТ „Джерело - 10" передавала гроші через родичів чоловіка, просила їх сплачувати гроші у касу.
На час розірвання шлюбу у жовтні 2007р. ніякий майнових претензій з боку позивача на спільне подружнє майно, або на частину внесків, здійснених у Товариство не було.
Більше ніж через рік після розлучення відповідач остаточно розрахувалася з СТ „Джерело -10" власними грошима та отримала законним шляхом Свідоцтво про право власності на житло (на підставі рішення Виконавчого комітету Московської районної ради №98/116 від 25.03.2008р). Таким чином, спірна власність яка була набута відповідачем - квартира АДРЕСА_1, була набута вже після розірвання шлюбу, тому не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, позивач не надав до суду жодного доказу про обставини, на які він посилається у позовній заяві (про його участь у СТ „Джерело«10", про сплату їм особисто будь-яких коштів у касу у СТ „Джерело-10"), не навів посилань на норми права які б надавали йому правових підстав для набуття прав на майно подружжя набуте вже після розірвання шлюбу.
Ухвалою суду до участі в справі були долучені в якості третьої особи Виконавчий комітет Московської районної ради м. Харкова.
Представники третіх осіб до судового засідання не з'явилися, про місце та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши представників позивача, представника відповідача дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав
Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 з 30 квітня 1965 року по 23 жовтня 2007 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ( а.с. 11)
Відповідно довідки голови правління СТ «Джерело»вбачається, що ОСОБА_3 була членом кооперативу, пай за квартиру АДРЕСА_1 виплачувався з 13.05.1993 року по 23.01.2008 рік (а.с.31).
Згідно відповіді КП «ХМБТІ»від 24.06.2008 року та витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 зареєстрована по праву власності на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15.04.2008 року Московською районної радою м. Харкова (а.с. 12, 76).
Статтею 146ЖК України передбачено, що поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.
Пунктом 43 Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в підпункті “а” п.6 постанови від 18 вересня 1987 року “Про практику застосування законодавства про житлово - будівельні кооперативи” та підпункті “а” п.11 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” у випадку сплати паю в ЖБК подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів квартира після повної сплати пайового внеску є їх спільним майном.
Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1987 року по 23.10.2007 рік, після чого шлюб розірвано. У 1993 році ОСОБА_3 вступила в члени споживчого товариства “Джерело -10». Першій пайовий внесок внесено до споживчого товариства “Джерело -10» 13.05.1993 року в розмірі 250000 карбованців. У 2000 році ОСОБА_3 отримала квартиру АДРЕСА_1. В період з 13.05.1993 року по 12.07.1996 рік пай було виплачено у сумі 10130000 українських карбованців, так як у 1993 році валютою України були карбованці. Гривня як національна валюта України була введена в обіг з 02.09.1996 року Указом Президента України №762/96 від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні». При цьому відповідно до п.3 зазначеного Указу українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. У зв'язку з чим у гривневому еквіваленті зазначена сума складає 101гривень 30 копійок. Загальна сума виплаченого паю становила 13371 гривню 30 копійок. З них 10732 гривні 30 копійок було виплачено сторонами в період шлюбу. А останній пайовий внесок у сумі 2639 гривень відповідачка виплатила після розірвання шлюбу.
Свідоцтво про право власності № 98\116 на квартиру АДРЕСА_1 видано на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Московської районної ради м. Харкова. Сума паю, який після прийняття закону „Про власність" перейшов у власність у вигляді квартири із грошового її еквівалента, внесена у період сумісного проживання подружжя за рахунок спільних коштів складає 80,26 %, що є 4\5 частини спірної квартири, ця частина спірної квартира, після повної сплати пайового внеску є їх спільним майном.
Заперечення відповідача ОСОБА_3 про те, що дана квартира була придбана на її гроші, а тому повинна належати тільки їй, на те що починаючи з 2004 року позивач та відповідач разом не проживали, спільного господарства не вели, тому майна спільного не мали, не знаходять свого підтвердження в суді, оскільки ніяких належних та допустимих доказів того, що 4\5 частини спірної квартири була придбана за гроші, одержані нею в дар або в порядку успадкування в суд представлено не було, доказів того що сторони не проживали однією родиною.
У зв'язку з чим, враховуючи, що при видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 не були враховані законні інтереси позивача, а в суді встановлено, що частина даної квартира належить вказаним сторонам на праві спільної сумісної власності, № 98\116 на квартиру АДРЕСА_1 видано на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Московської районної ради м. Харкова потрібно визнати недійсним.
Керуючись ст.ст. 10, 60,212,209,218 ЦПК України, ст.146 ЖК України, ст. 70 СК України, ст. 405 ч.2 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати 4\5 частини квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Визнати недійсним свідоцтво про право на власність № 98\116 на квартиру АДРЕСА_1 видано на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Московської районної ради м. Харкова
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. .
Суддя Марченко О.М.