Справа № 2-414/11
іменем України
"03" жовтня 2011 р. Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Марченко О. М.
при секретарі - Глущенко М.С.
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3 особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справа дітей Московського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики, про визнання угоди -договору іпотеки недійсним, суд -
Позивач звернувся в суд з даним позовом до відповідачів, в позовній заяві вказав, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_3, який був зареєстрований 13.08.1993 року. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу, 20 вересня 2000 року вони придбали однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 згідно до договору купівлі-продажу від 20 вересня 2000 р. зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, р.№ 6237. 21 жовтня 2003 р. вони розірвали свій шлюб. Дитина залишилася проживати із матір'ю. ОСОБА_3 уклала новий шлюб із ОСОБА_8, від якого вони мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вони дійшли до згоди щодо спільно придбаної квартири. Оскільки колишня дружина не оспорювала його права власності на 1\2 її частини, вони домовилися, в разі необхідності добровільно вирішити питання про її розподілу. У серпні 2009 р. йому стало відомо, що ОСОБА_3. 30 листопада 2006 р. уклала договір іпотеки на підставі договору позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№ 8300, згідно якого предметом іпотеки є їхнє спільне сумісне майно, а саме - вищезазначена квартира. Про укладання договору йому не було відомо, своєї згоди він не давав, і не був присутній при його посвідченні. Для захисту свого порушеного права власника він вимушений звертатися до суду з цим позовом. Предметом договору іпотеки, оспорюванного їм правочину, є однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1. Квартира була придбана їм та відповідачкою ОСОБА_3 20 вересня 2000 р. згідно до договору купівлі-продажу від 20 вересня 2000 р., тобто під час коли вони перебували у зареєстрованому шлюбі. При посвідченні договору іпотеки не були дотримані вимоги ст. ст.. 203 ч.1, 215 ч.1 ЦК України, ст. 60 ч.1, ст.. 68 ч.1 Сімейного кодексу України, ст.. 6 ч.2 Закону України «Про іпотеку». Крім цього, при укладенні угоди була порушена ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти. В спірній квартирі проживає їхня неповнолітня дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, і син відповідачки ОСОБА_3 від другого шлюбу, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. При укладанні угоди нотаріус у порушення ст.71 ЦК України та Інструкції вчинення нотаріальних дій не встановив факт користування спірною квартирою неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.203 ч. 6 ЦК України «Правочини, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх та непрацездатних дітей». Таким чином, факт відсутності його згоди та укладання договору іпотеки всупереч інтересам неповнолітніх дітей є підставами для визнання договору іпотеки недійсним. Просить визнати договір іпотеки відносно квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений 30 листопада 2006 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р.№ 8300, - недійсним
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав вказаних в позові та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала, просила його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнала та просила визнати частково недійсним договір іпотеки.
Представник третьої особи приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, так як приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 30.11.2006 року посвідчено договір іпотеки між Іпотекодержателем ОСОБА_4 та Іпотекодавцем ОСОБА_3. Особу сторін встановлено за паспортами, дані про які зазначені в реєстрі нотаріальних дій за № 8300. Особу ОСОБА_3 встановлено за паспортом НОМЕР_1, виданого Московським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 23 грудня 2004 року, де в графі сімейний стан є лише одна відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 ОСОБА_12 в/РАГС м. Харкова 26.12.2003 року, інших відміток не було. Про те, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 ОСОБА_6 не повідомила, із наданих документів для оформлення договору іпотеки цього факту встановити не можливо, оскільки паспорт ОСОБА_3 виданий в 2004 році, а розлучення відбулося в 2003 році, тому відмітка про попередній шлюб в паспорті відсутня. Також ОСОБА_3 на підтвердження того, що права третіх осіб, в тому числі дітей, не порушуються , надана довідка від 28.11.2006 року за № 1956 видана житлово-експлуатаційною дільницею № 170 про те, що ОСОБА_3 у вказаній квартирі проживає одна. В договорі іпотеки, підписаному сторонами є п.7, де іпотекодавець свідчить про те, що прав щодо вказаної квартири, у третіх осіб не має і внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі дітей, яких продавець зобов'язаний утримувати за законом чи договором.
Представник третьої особи служба у справа дітей Московського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики у судове засідання не з'явився про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином надав до суду заяву в якій просить слухати справу без участі їх представника. Рішення просять прийняти на розсуд суду, на підставі наявних у справі документів, керуючись нормами діючого законодавства України, з урахуванням інтересів дитини.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_11, представника третьої особи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підставах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Згідно з правилами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Окремим видом застави є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_3 з 13.08.1993 року по 21.10.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі . ( а.с. 10-11). В період шлюбу, а саме 20.09.200 року ними було придбано квартиру № АДРЕСА_1 ( а.с 13). 26.12.2003 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_8 ( а.с 15). 30 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 111000 гривень строком до 30.11.2008 року. ( а.с 83) Для забезпечення виконання умов договору позики в цей же день ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали між собою договір іпотеки № 8300, предметом якого була однокімнатна квартира АДРЕСА_1. ( а.с. 14)
Тобто на момент укладення кредитного та іпотечного договорів боржник (заставодавець) ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_14 не перебували в шлюбі і не були подружжям.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби (ч. 2 ст. 73 СК України).
Оскільки заставлене майно належить ОСОБА_14 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, і не є ні особистим майном одного з них, ні виділеною в натурі часткою зі спільної сумісної власності подружжя, інша письмова домовленість між ними щодо визначення правого статусу цього майна відсутня, тому до правовідносин, що виникли між сторонами, необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 73 СК України.
Таким чином, позивач не є чоловіком позичальника (іпотекодавця), то він міг пред'являти вимоги про визнання як договору позики, так і договору іпотеки недійсним у разі його укладення в інтересах сім'ї та використання одержаного за договором на потреби сім'ї, але без його на те письмової згоди.
Разом із тим, факту укладення ОСОБА_3 договору позики, так і договору іпотеки в інтересах сім'ї судом не встановлено.
Отже, за укладеним ОСОБА_3 договором іпотеки стягнення може бути накладено лише на Ії особисте майно і на виділену Ії в натурі частку у майні, яка належить її та позивачу на праві спільної власності. На інше належне Ії з позивачем майно стягнення за договором іпотеки не може бути накладено, а тому для укладення цього договору на підставі ч. 2 ст. 65 СК України не потрібна була згода позивача при укладенні договору іпотеки.
Крім того з наведеного, а також з іншого змісту договору іпотеки не вбачається, що ОСОБА_3 за договором іпотеки здійснила дії по розпорядженню спільним сумісним майном подружжя. Дії ОСОБА_3 по забезпеченню виконання кредитного договору своїм особистим майном не є укладенням ним цивільної угоди, яка б мала істотні умови певного виду цивільного договору про відчуження спільного сумісного майна подружжя на користь іншої особи.
Таким чином, укладення одним із подружжя договору іпотеки не є розпорядженням їхнім спільним сумісним майном, а тому при його укладенні не потрібно згоди іншого із подружжя.
Доводи позивача про те, що при укладенні договору іпотеки порушені права його неповнолітньої дитини та неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_9 , не доведенні, так як позивачем не надано доказів, що неповнолітні діти були співвласниками квартири, яка стала предметом іпотеки, або що діти були на час укладання договору зареєстровані у квартирі, а навпаки з довідки житлово експлуатаційної дільниці № 170 вбачається, що на час укладення іпотечного договору у спірній квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_3
Згідно зі ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витре бувають довідку про реєстрацію місця проживання або перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється. Коли з поданих документів установлено, що така дитина проживає за іншою адресою майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.
Тобто право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи.
Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України та ст..65, 73 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 203, 215, 369, 572, 575, 405 ЦК України, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», законом України «Про іпотеку»суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3 особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справа дітей Московського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики, про визнання угоди -договору іпотеки недійсним -відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя О.М.Марченко