2-1235/11
заочне
08.09.2011 Московський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді Марченка О.М.
при секретарі Глущенко М.С.
розглянувши цивільну справу за позовом Прокурора Дворічанського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивним договору купівлі-продажу та скасування його нотаріальної реєстрації,
встановив:
Прокурор Дворічанського району Харківської області звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати фіктивним та скасувати нотаріальну реєстрацію договору купівлі-продажу від 22.07.1993 року домоволодіння по АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22 липня 1993 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 вищезазначений договір . В ході перевірки проведеної прокуратурою Дворічанського району було встановлено, що вказаний договір не було зареєстровано в виконавчому комітеті Дворічанської селищної ради народних депутатів та в органах технічної інвентаризації. Як пояснила органам прокуратури ОСОБА_1, договір купівлі-продажу вона уклала, у зв'язку з тим, що взяла у ОСОБА_2 позику в розмірі 2 500 доларів, що на той час складало 11 250 000 карбованців, а ОСОБА_2 дав їй розписку про те, що він зобов'язується розірвати договір купівлі-продажу після повернення йому вищезазначеного боргу. Грошей ОСОБА_1 за вказаним договором купівлі - продажу не отримувала. У зв'язку з цим, позивач вважає, що договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому є фіктивним та підлягає визнанню його недійсним.
У судовому засіданні помічник прокурора Московського району м. Харкова ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав визначених у позові та просив їх задовольнити.
Особа, в інтересах якої подано позов -ОСОБА_1, у судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглянути справу у її відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час та день слухання справи був повідомлений належним чином. Тому суд, з дозволу позивача розглядає справу в порядку ст. 224 ЦПК України: на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню по наступних підставах.
Судом встановлено, що 22 липня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений державний нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 , зареєстрований за № 1260.
В той же день, 22 липня 1993 року, ОСОБА_2 написав розписку, в якій зобов'язався розірвати вказаний договір купівлі-продажу при поверненні ОСОБА_1 11 250 000 карбованців.
Як вбачається з відповіді голови Дворічанської селищної ради Харківської області за вих. № 496 від 30.07.2010 року, вищезазначений договір купівлі-продажу реєстрацію у виконавчому комітеті селищної Ради народних депутатів не проходив.
Згідно відповіді директора КП „Дворічанське бюро технічної інвентаризації” за вих. № 294 від 26.07.2010 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1
Так, у судовому засіданні з вірогідністю встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 11 250 000 карбованців.
Виходячи з того, що після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 зобов'язав себе розірвати цей договір при поверненні йому вищезазначеної позики, а також не реєстрував за собою право власності на, нібито, куплений будинок, судом вбачається, що на меті у сторін при укладенні договору купівлі-продажу було забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за договором позики, тобто фактично між учасниками договору відбулася домовленість про заставу нерухомого майна.
Згідно з п.п.24, 25 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року „...у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу для приховання договору іпотеки.
За вимогою ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
На момент виникнення правовідносин між сторонами, застава нерухомого майна регулювалася розділом ІІ «Іпотека»Закону України «Про заставу», відповідно до ст.ст.1, 4 якого, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, предметом якої може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом іпотеки, відповідно до ч. 1 ст. 31 вказаного закону, може бути майно, пов'язане з землею - будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого.
Домоволодіння, яке ОСОБА_1 фактично віддала під заставу ОСОБА_2, належало їй на праві приватної власності. Тобто вона, як власник, мала повне право на відчуження цього майна. При цьому, судом не було встановлено, що при заставі ОСОБА_1 нерухомого майна нею були порушені права інших осіб.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 57, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.. 235 ЦК України, ст.. 48 ЦК Української РСР, ЗУ «Про заставу», Постановою Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року,
В задоволенні позову Прокурора Дворічанського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивним договору купівлі-продажу та скасування його нотаріальної реєстрації - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя О.М.Марченко