29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" березня 2012 р.Справа № 15/5025/2097/11
За позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький, Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницький, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області м. Хмельницький
до 1. Розсошанської сільської ради с. Розсоша Хмельницького району
2. Агрофірми "Проскурів" м. Хмельницький
про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акту та вилучення землі
Головуючий суддя Муха М.Є.
суддя Танасюк О.Є.
суддя Виноградова В.В.
Представники сторін:
позивача 1: ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.06.2011р. №37/07-1412/11
позивача 2: ОСОБА_2 - за довіреністю від 10.01.2011р. №99/13-12-91/2011
позивача 3: ОСОБА_3 - за довіреністю від 10.01.2011р. № 10-09-08/11
відповідача 1: Дячок В.В. - сільський голова
відповідача 2: ОСОБА_4 за довіреністю від 10.10.2011р. №86/025
від прокуратури: Романюк Р.Л. - помічник прокурора Хмельницького району
Рішення виноситься 26.03.2012р. після оголошеної в судовому засіданні 22.03.2012р. перерви.
В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: прокурор в інтересах позивачів звернувся із позовом до суду про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р., скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.; вилучення з незаконного користування АФ "Проскурів земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.
Представниками позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному об'ємі.
Відповідача 1 у відзиві на позов, представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги визнають в повному обсязі, зазначають, що Розсошанською сільською радою народних депутатів не приймалось рішення на підставі якого видано оспорюваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідач 2 у відзиві на позов, повноважний представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечує та зазначає, що протягом 2008-2009рр. господарським судом Хмельницької області уже розглядалась справа № 16/8/683-Н за позовом прокурора Хмельницького району в інтересах держави до агрофірми "Проскурів" та Розсошанської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею, що з врахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України уже є підставою для припинення провадження у даній справі. Поряд із цим відповідач вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду. Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР (від 1963р.), який діяв на момент видачі агрофірмі "Проскурів" спірного Державного акту загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Будь-яких поважних причин пропущення строку позовної давності як вважає відповідач 2 позивачем не надано. На думку відповідача 2 під час подання позовної заяви органами прокуратури невірно зазначено орган, інтереси якого було порушено. Враховуючи вимоги ст. 58 Конституції України, щодо обмеження зворотної дії закону, при вирішені питань пов'язаних із видачею агрофірмі "Проскурів" Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, вважає відповідач 2, необхідно керуватись вимогами Земельного кодексу України 1990 року.
Разом із тим наголошує, що в порядку ст. 15 Земельного кодексу України (1990р.), який діяв на момент виникнення правовідносин з приводу використання землі, Хмельницька районна державна адміністрація сама брала безпосередню участь у видачі спірного державного акту. Зокрема, Хмельницька РДА затверджувала завдання на складання Проекту роздержавлення земель Агрофірми "Проскурів" та затверджувала даний проект. Тому Хмельницька РДА в даній справі може мати лише статус третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору.
Звертає увагу суду, що в позові позивачем не здійснено розмежування правовідносин з приводу виділення земель у постійне користування на підставі волевиявлення певного заявника та здійснення роздержавлення земель в межах земельної реформи, яка проводилась відповідно до Постанови Верховної ради України від 18.12.1990р. "Про земельну реформу" і передбачала роздержавлення, тобто зміну державної форми власності на інші форми власності та користування. Таким чином, в межах земельної реформи на виконання Указу Президента України №666/94 від 10.11.1994р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", агрофірмою "Проскурів", як правонаступником колгоспу "Комунар", у користуванні якого знаходились земельні було проведено роздержавлення земель. В порядку визначеному Тимчасовим порядком проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі колгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №18 від 15.03.1995р. було зроблено Проект роздержавлення із визначенням земельних ділянок, які не можуть бути передані у колективну власність та залишаються на праві постійного користування підприємства, яке до цього ними користувалось. Таким чином, із земель, які знаходились у законному користуванні колгоспу "Комунар", а згодом його правонаступника Агрофірми "Проскурів" було виділено земельні масиви, які були передані в колективну власність. Решта ж земель залишилась у постійному користуванні Агрофірми "Проскурів".
З приводу рішення Розсошанської сільської ради на підставі якого видавався Державний акт на право постійного користування землею, відповідач 2 зазначив, що воно вказане безпосередньо в спірному державному актів і його наявність підтверджується підписом сільського голови та печаткою Розсошанської сільської ради народних депутатів.
Поряд із цим відповідач 2 відмітив, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення статті 215 ЦК України, оскільки за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами, в даному випадку державного акту на земельну ділянку.
Хмельницька районна державні адміністрація у наданих суду поясненнях з приводу заперечень відповідача 2 зазначила, що нею строк позовної давності на звернення з позовом до суду з приводу даних правовідносин пропущений не був, оскільки про те, що рішення Розсошанської сільської ради від 29.05.1995р. №2 "Про передачу земель в постійне користування агрофірмі "Проскурів адміністрація дізналася в 2007 році в період звернення прокуратури з позовом до суду. Відповідно до ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. А тому адміністрація вважає, що строк позовної давності розпочинається із 09.02.2010р. з дати винесення Житомирським апеляційним судом постанови.
Щодо позиції відповідача 2 про припинення провадження по справі так як спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже було вирішено, позивач 1 відмітив, що окрім Хмельницької РДА позов заявлено в інтересах Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області, Хмельницької обласної державної адміністрації, а тому сторони змінились. Також змінився предмет позову: скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площе 699,5 га та вилучення з незаконного користування АФ "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Крім того, відмічає, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин: Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Звертає увагу суду, що відповідач у відзиві від 07.12.2011 року посилається на Державний акт на право постійного користування, на проектну документацію, на рішення Розсошанської сільської ради від 27.03.1995 року, але оригіналів даних документів суду надано не було.
Прокуратурою у наданій суду письмовій позиції підтримано доводи позивача 1 з приводу доводів відповідача 2 викладених у відзиві на позов.
Позивачем 3 - Головним управлінням Держкомзему у Хмельницькій області надано суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог в яких зазначено наступне. Відповідно до п. 5 постанови ВРУ від 13.03.1992 р. "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, провадяться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.
Разом з тим, в п.8 наказу Держкомзему України № 18 від 15.03.1995 року "Про затвердження Тимчасового порядку проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств на право колективної власності на землю, зазначено, що документація, вказана в п.5 цього Тимчасового порядку, подається відповідній сільській, селищній, міській раді, яка в місячний строк розглядає її та приймає рішення про передачу землі в колективну власність. В свою чергу, п. 8 постанови ВРУ від 13.03.1992 р. "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
20.02.1996 р. Розсошанською сільською Радою народних депутатів Акціонерному товариству агрофірмі „Проскурів”, видано Державний акт серія: ХМ, номер не зазначено, на постійне користування землею, площею 699,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Державного акту серії ХМ, виданого 20.02.1996 р. АТ АФ „Проскурів” набуло право постійного користування на земельних ділянках площею 699,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га видано АТ АФ „Проскурів” на підставі рішення третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. № 2 „Про передачу земель в колективну власність агрофірмі „Проскурів” Хмельницького району.
Рішенням третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. № 2 „Про передачу земель в колективну власність агрофірмі „Проскурів” Хмельницького району Агрофірмі „Проскурів” передано у колективну власність 3 411,8 га землі.
Дане рішення сільської ради прийняте на підставі протоколу загальних зборів членів колективу від 15.02.1994 р. та стосується передачі АФ „Проскурів” земельної ділянки площею 3 411,8 га в колективну власність. На підставі даного рішення сесії Розсошанською сільською Радою народних депутатів 20.02.1996 р. АФ „Проскурів” видано Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку площею 34 11,8 га.
Відповідно до листа ДП "Хмельницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" від 08.10.2007р. № 283 документи та матеріали, які розроблялись спеціалістами інституту для Агрофірми "Проскурів" у 1995 р. в архіві інституту відсутні. Що стосується складання проекту організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право власності на землю на території Розсошанської сільської ради, то інститутом на виконання вищезгаданих робіт правочин (договір) не укладався.
Згідно довідки №4-1-4/25 від 14.01.2008р., наданої Управлінням земельних ресурсів у Хмельницькому районі, м. Хмельницький, відповідно до Державного акту на право постійного користування серії ХМ номер не зазначено виданого 20.02.1996 р. на підставі рішення №2 сесії Розсошанської сільської Ради від 29.05.1995 р. площа земель переданих у постійне користування АТ АФ „Проскурів” - 699,5 га, в тому числі: - резервний фонд 189,3 га, - лісовий фонд -266,6 га, - водний фонд -218,0 га. Розбіжність між площею вказаною на сторінці 2 у Державному акті на право постійного користування і площею згідно контурів на плані зовнішніх меж Державного акта на право постійного користування становить 25,6 га. Разом з тим управління земельних ресурсів у Хмельницькому районі повідомляє, що технічні звіти по видачі державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею виданих АФ “Проскурів” в управління земельних ресурсів у Хмельницькому районі відповідно до акту прийомки-передачі суб'єктом підприємницької діяльності (виконавцем технічних звітів) не передавались і на даний час в управлінні відсутні.
Відповідно до листа управління Держкомзему у Хмельницькому районі від 07.11.2011р. № 4-1-4/2943 згідно рішення №2 сесії Розсошанської сільської Ради від 29.05.1995 р. акціонерному товариству агрофірмі "Проскурів" передано в постійне користування 699,5 га земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано акт на право постійного користування. В площу земель, переданих в постійне користування входять земельні ділянки лісогосподарського призначення, земельні ділянки водного фонду та земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Дані земельні ділянки розташовані на території Розсошанської сільської ради за межами населеного пункту.
Разом із тим, як вбачається із листа управління Держкомзему у Хмельницькому районі від 02.12.2011р. №4-1-3/3168 земельна ділянка площею 699,45 га, яка знаходиться в постійному користуванні АТ АФ "Проскурів" не входить до складу земель, які передані в колективну власність відповідно до державного акту на право колективної власності АФ "Проскурів".
Згідно повідомлення архівного відділу Хмельницької райдержадміністрації №11 від 16.02.2012р. в розпорядженнях голови райдержадміністрації за 1995-1996р.р. погодження (затвердження) АТ АФ "Проскурів" проекту роздержавлення (землеустрою) земель не значиться.
За даними Головного управління статистики у Хмельницькій області (довідка від 08.11.2011р. №03-07/670) Акціонерне товариство агрофірма "Проскурів" код 03788891 та агрофірма "Проскурів" код 03788891, є однією і тією ж юридичною особою.
Оскільки при видачі зазначеного вище акту на право постійного користування землею не дотримано вимог норм земельного законодавства прокурор в інтересах позивачів звернувся із позовом до суду про визнання недійсним останнього, скасування державної реєстрації даного акта та вилучення з незаконного користування АФ "Проскурів земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.
Досліджуючи надані позивачем докази, аналізуючи наведені його представником пояснення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За змістом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені статтею 16 цього Кодексу. Одним із таких способів, як зазначено в п.10 ч.1 цієї статті, є визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вказаною нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Зважаючи на положення вищенаведених нормативно - правових актів та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 суд приходить до висновку, що прокурором в інтересах держави в особі позивачів вірно обрано спосіб захисту порушеного права (визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею).
Предметом судового оскарження по даній справі є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. відповідачу 2.
З матеріалів справи, а саме листа управління Держкомзему у Хмельницькому районі від 07.11.2011р. № 4-1-4/2943, вбачається, що згідно рішення №2 сесії Розсошанської сільської Ради від 29.05.1995 р. акціонерному товариству агрофірмі "Проскурів" передано в постійне користування 699,5 га земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано акт на право постійного користування. В площу земель, переданих в постійне користування входять земельні ділянки лісогосподарського призначення, земельні ділянки водного фонду та земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Дані земельні ділянки розташовані на території Розсошанської сільської ради за межами населеного пункту.
Судом враховується, що відповідно до ст.5 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Державного акту) встановлено, що до водних об'єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення. Ст.8 ч.1 п.2 цього ж Кодексу передбачено, що до компетенції обласних Рад народних депутатів відноситься розпорядження водними об'єктами місцевого значення.
Згідно ст.13 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Державного акту) до компетенції обласних Рад народних депутатів належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування.
Відповідно до вимог ст.19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі Державного акту) сільські Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
При цьому, саме Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.
Ст.19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі Державного акту) встановлено, що Державні акти видаються на підставі проекту відведення земельної ділянки, який розробляється відповідними землевпорядними організаціями.
Розглядом матеріалів справи, встановлено що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га видано Акціонерному товариству Агрофірмі „Проскурів” на підставі рішення третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. № 2 „Про передачу земель в колективну власність агрофірмі „Проскурів” Хмельницького району”. Між тим, вищевказане рішення сільської ради прийняте на підставі протоколу загальних зборів членів колективу від 15.02.1994 р. та стосується передачі Агрофірмі „Проскурів” земельної ділянки площею 3 411,8 га в колективну власність.
На підставі даного рішення сесії Розсошанською сільською Радою народних депутатів 20.02.1996 р. видано Агрофірмі „Проскурів” Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку площею 3 411,8 га. При цьому в даному рішенні відсутні будь які висновки стосовно надання чи виділення Акціонерному товариству Агрофірмі „Проскурів” земельних ділянок в постійне користування, натомість в листі управління Держкомзему у Хмельницькому районі від 02.12.2011р. №4-1-3/3168, стверджується, що земельна ділянка площею 699,45 га, яка знаходиться в постійному користуванні АТ АФ "Проскурів" не входить до складу земель, які передані в колективну власність відповідно до державного акту на право колективної власності АФ "Проскурів".
Право користування наданою земельною ділянкою, згідно ст.22 Земельного Кодексу України, виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документу, що посвідчує це право. В ході розгляду справи відповідачами не подано доказів виготовлення проекту відведення земельної ділянки та іншої землевпорядної документації на вищезазначену земельну ділянку. Не подано доказів визначення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки.
Із системного аналізу вимог вищезазначеного законодавства вбачається, що відповідач 1, при видачі Державного акту серії ХМ, виданого 20.02.1996 р. АТ АФ „Проскурів” діяв не в межах наданих повноважень, тобто не у відповідності до вимог ст. 13 Лісового кодексу України, ст. 8 Водного кодексу України, ст. 19 Земельного кодексу України.
За таких обставин та враховуючи відсутність прийнятого Розсошанською сільською радою в межах своєї компетенції рішення про надання АФ „Проскурів” в постійне користування земель площею 699,5 га., позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. відповідачу 2 є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. та про вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. задоволенню не підлягають з наступних підстави.
Прокурор в інтересах держави в особі позивачів обираючи способом захисту порушеного права скасування державної реєстрації державного акту, не врахував що означена позовна вимога не входить до сфери компетенції залучених до участі у справі в якості відповідачів Розсошанської сільської ради та Агрофірми "Проскурів". Натомість, відповідно до Постанови КМУ від 09.09.2009р. №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", скасування державної реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою віднесено до компетенції територіального органу Держземагентства (Держкомзему), який в межах даної справи перебуває в процесуальному статусі позивача, що безпосередньо унеможливлює залучення останнього в якості відповідача та задоволення означеної позовної вимоги.
З приводу вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р., судом враховується наступне.
Приписами п.б статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частини 1 та 2 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час звернення із позовом) визначали, що Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
При цьому вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частиною 10 ст. 149 Земельного кодексу України визначено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Враховуючи зазначені положення Земельного кодексу України суд приходить до висновку про неправільність обраного прокурором в інтересах держави в особі позивачів способу захисту порушеного права та не додержання внаслідок звернення з означеною позовною вимогою законодавчо визначеного порядку вилучення земельних ділянок. Відповідно у задоволенні даної позовної вимоги належить відмовити також.
Доводи відповідача судом не приймаються до уваги з підстав наведених вище.
З приводу поданих відповідачем 2 клопотань про припинення провадження у справі та про застосування строків позовної давності колегією враховується наступне.
Частинами 4 та 7 прикінцевих положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Зважаючи на викладене судом застосовуються положення ЦК України від 16 січня 2003 року №435-IV.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність згідно ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому за приписами ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом враховується, що прокуратура, яка ініціювала звернення з позовною заявою до суду, про відсутність рішення Розсошанської сільської ради від 29.05.1995р. №2 "Про передачу земель в постійне користування агрофірмі "Проскурів", дізналась під час проведення перевірки за зверненням Рудика І.Л. від 06.07.2007р.
09.10.2007р. прокуратурою Хмельницького району до господарського суду Хмельницької області з даного приводу подано позовну заяву про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого АТАФ "Проскурів".
Рішенням господарського суду від 02.04.2009р. по справі №18/8/683-Н, позов задоволено частково та визнано недійсним зазначений державний акт. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.02.2010р. рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що строк позовної давності розпочався заново з 09.02.2010р., відповідно останній не пропущено. За таких обставин подане відповідачем 2 клопотання про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі, так як спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже вирішений, задоволенню не підлягає також, оскільки Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.02.2010р. рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору) з врахуванням наявної на момент винесення рішення та постанови судової практики.
Судом приймається до уваги, що пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
У відповідності до ст.49 ГПК України та зважаючи на немайновий характер спору судові витрати покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, ст.ст.82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області до Розсошанської сільської ради, до Агрофірми "Проскурів" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акту та вилучення землі задовольнити частково.
Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.
Стягнути з Агрофірми "Проскурів" м.Хмельницький, вул.Кам'янецька, 257 (код за ЄДРПОУ 03788891) в доход державного бюджету по коду класифікації доходів 22030001, символ звітності 206, р/р31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір в розмірі 470,50 грн. (чотириста сімдесят гривень 50 коп.)
Видати наказ.
Стягнути з Розсошанської сільської ради с.Розсоша Хмельницький район Хмельницька область в доход державного бюджету по коду класифікації доходів 22030001, символ звітності 206, р/р31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір в розмірі 470,50 грн. (чотириста сімдесят гривень 50 коп.)
Видати наказ.
У задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. та про вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. відмовити.
Головуючий суддя М.Є. Муха
Суддя О.Є.Танасюк
Суддя В.В.Виноградова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.03.2012р.
Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи.