29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" березня 2012 р. Справа № 10/5025/171/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ Алюглас ”, м. Новолинськ Волинської обл.
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення 14438,46 грн. , з яких 9300, 36 грн. боргу, 1441,56 грн. пені, 3000 грн. штрафу, 413,71 грн. інфляційних нарахувань, 282,83 грн. 3% річних
Суддя Виноградова В.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14438,46 грн., з яких 9300,36 грн. боргу за поставлені згідно договору №02 від 26.01.2009р. склопакети Ф.6+А+16+Е.4, 1441,56 грн. пені, 3000 грн. штрафу, 413,71 грн. інфляційних нарахувань, 282,83 грн. 3% річних, посилаючись на умови договору № 02 від 26.01.2009р., ст.ст. 258, 509, 526,530, 549, 599, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193,230, 231, 232 ГК України та 1000 грн. понесених витрат з надання послуг адвоката.
В обґрунтування вимог зазначає, що позивач в період дії договору № 02 від 26.01.2009р. здійснив реалізацію відповідачу продукції - склопакетів на загальну суму 27904, 96 грн. за видатковими накладними № РН-0001564, №РН-0001565 від 29.12.2010р., а відповідач відповідно оплатив 18604,60 грн. Решту коштів в сумі 9300,36 грн. за отриманий товар відповідач відповідно до умов договору не сплатив.
Крім того, в письмових поясненнях стверджує, що видаткові накладні оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка не вимагає зазначення в накладній назви, номера та дати договору. Зазначає, що заявки-замовлення на продукцію від відповідача та підтвердження замовлення надати немає можливості, оскільки вони надходили в електронному вигляді та зберігались протягом одного року.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. На адресу суду надійшли листи в яких позивач просить розглянути справу за наявними матеріалами у зв'язку з неможливістю направити представника в судове засідання та повідомив, що 15000 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № РН-0001565 від 29.12.2010р.
Відповідач в судовому засіданні та відзиві на позов проти позову заперечує та просить в позові відмовити. Зазначає, що між позивачем та відповідачем виникли позадоговірні відносини, які не стосуються договору № 02 від 26.01.2009 р. Вказує, що в платіжному дорученні № 225 від 22.12. 2010р. помилково вказано рахунок №36146 від 09.12.2010 р., а перераховані кошти в сумі 15000 гривень стосуються рахунку № СФ 0001691 від 13.12.2010 року.
Посилаючись на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.1995р. № 88, вказує, що зміст господарської операції в рахунку - фактурі №СФ-0001691 від 13.12. 2010р. та видатковій накладній № РН - 0001565 від 29.12. 2010 р. не було відображено, не вказаний номер договору, назва договору та дата його укладення. Тому, акцентує увагу на тому, що поставка товару здійснювалась не відповідно до договору № 02 від 26.01.2009р., а по видаткових накладних. Отже , відсутні підстави нарахування пені та штрафу.
Крім того, вказуючи на те, що відповідачем було здійснено оплату за товар (склопакети) 14.12.2010р. в сумі 3604,60 грн. платіжним дорученням №222 від 14.12.2010р., вважає, що позивач неправомірно просить стягнути з відповідача 9300,36 грн.
У письмовому доповненні до відзиву на позов від 28.03.2012р. зазначає, що замовлення на виготовлення продукції не оформлялось та не надавалось при виставлені рахунку № СФ 0001691 від 13.12.2010р. ТОВ “Алюглас”, а відповідачем в усній формі у телефонному режимі обговорювались загальні обсяги придбання товару з позивачем .
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між ТОВ "Алюглас” (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (замовник) 26.01.2009р. укладено договір №02, предметом якого є виготовлення склопакетів (продукція) ( п.1.1.).
Відповідно до п.1.2 договору продукція виготовляється та відвантажується окремими партіями, партією вважається кількість продукції, на яку оформляється „підтвердження -замовлення”.
У розділі 2 договору сторони погодили, що на основі письмової заявки - замовлення від Замовника Виконавець оформляє "підтвердження замовлення", яке передає факсом або електронною поштою Замовнику. В „підтвердженні замовлення" зазначаються кількість, розміри, технічні характеристики, ціна продукції та загальна вартість замовлення. Замовник підтверджує дане замовлення своїм підписом чи печаткою та передає його за допомогою факсу Виконавцю. Належним чином оформлене підтвердження-замовлення є підставою для виготовлення продукції . Ціна на продукцію визначається виконавцем в „підтвердженні замовлення", що узгоджується з замовником ( п.3.1 договору).
Відповідно р.4 договору розрахунок за продукцію проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку. Розрахунок за продукцію проводиться шляхом здійснення попередньої оплати в розмірі 50% від вартості замовлений. Повний розрахунок за замовлену партію продукції повинен бути здійснений не пізніше трьох банківських дні з дня поставки продукції замовнику. У випадку необґрунтованої відмови від продукції повний розрахунок повинен бути проведений, не пізніше 10 календарних днів з дня виготовлення продукції. Виконавець повідомляє замовника про готовність продукції шляхом факсимільного повідомлення чи поштовим відправленням. За наявності заборгованості у замовника перед виконавцем, оплачені замовником кошти виконавець - зараховує як погашення заборгованості за продукцію, поставлену в попередні періоди в порядку її виникнення, незалежно від вказаної у платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від замовника, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості перед Виконавцем.
Відповідно до п.10.3 договору за прострочення оплати продукції, згідно з п.п. 4.2., 4.3., 4.4. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (яка діяла в період порушення) від вартості простроченої суми за кожен день прострочення, до повного розрахунку .
Крім того, відповідно до п.10.5 договору за прострочення оплати продукції згідно з п. п. 4.2., 4.3 , 4.4. договору, понад 30 календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 3000 грн.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р., а в частині розрахунків за продукцію - до їх повного здійснення. Якщо за п'ятнадцять днів до закінчення дії договору сторони не заявили про перегляд умов або розірвання договору, термін дії договору вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором ( п.п. 13.1.13.2 ).
Доказів про перегляд умов або розірвання договору сторонами суду не подано.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки - фактури від 13.12.2010р. № СФ 0001691 (замовлення № 36146) на оплату 96,43 кв.м. слопакетів на загальну суму 24300, 36 грн. та № СФ-0001689 (замовлення 36150) на оплату 14,080 кв.м. склопакетів на загальну суму 3604, 60 грн.
Відповідач на підставі рахунків від 13.12.2012р. №СФ-0001689 та №СФ-0001691 платіжними дорученнями відповідно від 14.12.2010р. № 222 сплатив 3604, 60 грн. та № 225 від 22.12.2010р.- 15000 грн.
За видатковими накладними № РН-0001565 від 29.12.2010р., довіреністю №252 від 27.12.2010р. , згідно рахунку №СФ-0001691 від 13.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар - склопакети на суму 24300 грн., та № РН-0001564 від 29.12.2010р., згідно рахунку -фактури № СФ-0001689 від 13.12.2012р. - товар на суму 3604, 60 грн. , всього на суму 27904, 60 грн.
Відповідач решту коштів в сумі 9300,36 грн. за отриманий товар не сплатив.
Позивач направив відповідачу претензію №96 від 23.05.2011р. з вимогою сплатити 9300,36 грн. за отриманий товар . Претензія залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив кошти за отриманий товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 14438,46 грн. , з яких 9300,36 грн. боргу, 1441,56 грн. пені, 3000 грн. штрафу, 413,71 грн. інфляційних нарахувань, 282,83 грн. 3% річних та 1000 грн. витрат по оплаті адвокатських послуг.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне:
Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №2 від 26.01.2009р. на виготовлення та поставку склопакетів, позивач виставив відповідачу рахунки -фактури від 13.12.2010р. № СФ 0001691 (замовлення № 36146) на оплату 96,43 кв.м. слопакетів на загальну суму 24300, 36 грн. та № СФ-0001689 (замовлення 36150) на оплату 14,080 кв.м. склопакетів на загальну суму 3604, 60 грн. Відповідач відповідно до умов договору , платіжними дорученнями від 14.12.2010р. №222 здійснив оплату в розмірі 3604, 60 грн. та №225 від 22.12.2010р.- 15000 грн.
Враховуючи п. 4.2 договору, позивачем було поставлено відповідачу склопакети за видатковими накладними від 29.12.2010р. № РН-0001564 на суму 3604, 60 грн., № РН-0001565- на суму 24300, 36 грн. Решту суми за отриманий товар в розмірі 9300, 36 грн. відповідач позивачу не сплатив. Доказів , які б підтверджували сплату 9300, 36 грн. суду не подано.
Тому, з огляду на вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення 9300,36 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Оцінюючи матеріали справи в сукупності, з огляду на зміст договору , рахунків - фактур , які були виставлені в період дії договору, видаткових накладних, в яких зміст господарської операції , а саме поставка склопакетів, співпадає з предметом договору, відсутність безспірних та беззаперечних доказів , які б підтверджували , що між сторонами в період дії договору №02 від 26.01.2009р. виникли правовідносини які ґрунтуються на іншому правочині, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що поставка товару здійснювалась не відповідно до договору № 02 від 26.01.2009р.
Позивач відповідно до ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 413,71 грн. інфляційних нарахувань , 282,83 грн. 3% річних за період з 05.01.2011р. по 18.01.2012р.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зазначене, лист ВСУ №62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", аналізуючи наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивачем обґрунтовано , в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення 413,71 грн. втрат від інфляції та 282,83 грн. 3 % річних (за період з 05.01.2011р. по 18.01.2012р.) .
Нормами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.3. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати продукції, згідно п. 4.2., 4.3., 4.4. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (яка діяла в період порушення) від вартості простроченої суми за кожен день прострочення, до повного розрахунку.
Позивач просить стягнути з відповідача 1441, 36 грн. пені за період з 19.01.2011р. по 18.01.2012р. нараховану на суму 9300, 36 грн.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 10.3 договору, ст. 258 ЦК України, п. 3 ст. 267 ЦК України , позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1441,36 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач , посилаючись на п. 10.5. договору відповідно до якого сторони передбачили, що за прострочення оплати продукції згідно п. 4.2.-4.4. договору понад 30 календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 3000 грн. , просить стягнути з відповідача 3000 грн. штрафу .
Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, умови договору, в зв'язку із невиконанням зобов'язань, позивач правомірно просить стягнути 3000 грн. штрафу згідно п. 10.5 договору, Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про неможливість стягнення з пені та штрафу спростовується положеннями ст.ст. 3, 627 ЦК України , які передбачають свободу договору та ст. 204 ЦК України ( презумпція правомірності правочину).
Доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано .
Враховуючи вищенаведене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Вирішуючи питання відшкодування витрат за послуги адвоката судом враховується наступне.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми, судові витрати за послуги адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що підготовку процесуальних документів позивача здійснював ОСОБА_2, який є адвокатом згідно свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №451 від 23.06.2010р. Позивач на підставі угоди про надання правової допомоги від 13.12.2011р., згідно квитанції №05/43-11 від 13.12.2011р. перерахував адвокату ОСОБА_2 1000 грн. за надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з відповідача.
Враховуючи наявні матеріали справи, документи, наявну заборгованість відповідача, предмет позову, об'єм виконуваної адвокатом роботи, п. 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) суд прийшов до висновку про розумність та обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 1000 грн.
За таких обставин, в порядку ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягає також 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алюглас", м. Новолинськ Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 14438,46 грн. , з яких 9300,36грн. боргу, 1441,56 грн. пені, 3000 грн. штрафу, 413,71 грн. інфляційних нарахувань, 282,83 грн. 3% річних задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алюглас" м. Новолинськ Волинська область, вул. Шахтарська, 28 а (код 32062031) 9300,36 грн. (дев'ять тисяч триста гривень 36 коп.) боргу, 282,83 грн. (двісті вісімдесят дві гривні 83 коп.) 3% річних, 413, 71грн. (чотириста тринадцять гривень 71 коп.) інфляційних втрат, 1441,56 грн. (одну тисячу чотириста сорок одну гривню 56 коп.) пені, 3000 грн. (три тисячі гривень ) штрафу , 1000 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) витрат на послуги адвоката, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп. ) судового збору.
Видати наказ.
Суддя В.В. Виноградова
Повний текст рішення складено 02.04.2012р.
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, ( вул. Шахтарська, 28а, м. Нововолинськ, Волинська область) (рекомендованим листом) 3 - відповідачу. (АДРЕСА_1).