Справа № 1602/251/2012
04.04.2012 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді Хоролець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі, -
З позову ОСОБА_1 вбачається, що згідно довідки виконкому Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району №459 від 18.09.2009 року домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року відносилось до категорії колгоспний двір, членами вказаного колгоспного двору були ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
Позивач вказує, що на підставі ст.ст.120,123 ЦК України (в редакції 1963 року), виходячи з принципу рівності долей всіх членів колгоспного двору на майно двору кожен з них мав право на 1/4 частину майна колгоспного двору, а отже і на 1/4 частину вищевказаного домоволодіння.
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вибули з даного домогосподарства на інше постійне місце проживання відповідно 07.08.1991 року та 05.06.2000 року, більше ніж три роки в ньому не проживали, тому згідно чинного законодавства втратили право вимагати свої частки в майні колишнього колгоспного двору. Як вказує позивач, після цього власниками домоволодіння в рівних частках (по ? частині) стали ОСОБА_7 та ОСОБА_1, позивач у справі.
Після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилась спадщина на ? частку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. Позивач вказує, що він, як спадкоємець за заповітом та за законом прийняв вищевказану спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем (ч.3 ст.1268 ЦК України), також він отримав у державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.10.2005 року. Інші спадкоємці ОСОБА_3 -дружина померлого та його дочка ОСОБА_6. вищевказану спадщину не приймали.
Позивач указує, що у зв'язку з відсутністю на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями правовстановлюючих документів МПТІЕ «Інвентаризатор»в усній формі відмовило йому в державній реєстрації прав на вказане нерухоме майно, при цьому вказує, що на його письмову вимогу надати письмову відповідь дане підприємство відповіло відмовою. Також позивач указує, що у виданому на його ім'я технічному паспорті на вказане домоволодіння зроблено відмітку про самовільне будівництво житлового будинку літ. А-1, а та господарських будівель: літня кухня -літ. Б, сарай -літ. В., сарай з погребом -літ. Г, гараж -літ.Д, літній душ -літ.Е. Оскільки вищевказані житловий будинок та господарські будівлі визнані як самочинно збудовані, вони не можуть бути зареєстровані в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно без визнання права власності на нього, і відповідно, він не може отримати свідоцтво про право на спадщину, крім цього, відповідно до результатів технічного обстеження домоволодіння (звіт №4 від 04.01.2012 року) встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливості його безпечної експлуатації.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 на день його смерті належала на праві власності ? частина житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1; в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 та з урахуванням належної йому за законом ? частки домоволодіння і самочинно побудованого ним у 2006 році літнього душа, просив визнати за ним, ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок, позначений в технічному паспорті літ. А-1,а з господарськими будівлями, позначеними: літня кухня -літ. Б., сарай -літ. В, сарай з погребом -літ. Г, гараж -літ. Д, літній душ -літ. Е, розташований по АДРЕСА_1.
В судове засідання 04.04.2012 року позивач подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність та про підтримання заявлених позовних вимог в повному обсязі (а.с.46). Представник відповідача Корнієнківської сільської ради в судове засідання не з'явився, від сільського голови цієї сільської ради надійшла заява про визнання позову в повному обсязі та про розгляд справи у відсутність представника сільської ради (а.с.34). Представник третьої особи Інспекції ДАБК у Полтавській області в судове засідання не з'явився, від інспекції ДАБК у Полтавській області надійшов лист про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.32). Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним чином повідомлялись про день і час розгляду справи, в судове засідання не з'явились (а.с.а.с.30,44,45).
Суд вирішив за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів у порядку ст.197 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України “у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.”
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).
Судом встановлено, що батько позивача по справі ОСОБА_1 (а.с.6) - ОСОБА_7, останнім постійним місцем проживання якого було с. Мостовівщина Великобагачанського району Полтавської області помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що Корнієнківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.4).
Як вбачається з повідомлення виконавчого комітету №459 від 18.09.2009 року Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року відносилось до категорії колгоспний двір, членами вказаного колгоспного двору були ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.8).
Згідно ч.2 ст.123 ЦК України (в редакції 1963 р.) розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Отже, власниками вищевказаного домоволодіння в рівних частках були ці особи, тобто кожен з них мав право на 1/4 частину домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1.
З цієї ж довідки сільської ради вбачається, що ОСОБА_4. та ОСОБА_3 вибули з даного домогосподарства на інше постійне місце проживання відповідно 07.08.1991 року та 05.06.2000 року, більше ніж три роки в ньому не проживали, тому згідно чинного законодавства втратили право вимагати свої частки в майні колишнього колгоспного двору. Отже, після цього власниками домоволодіння в рівних частках (по ? частині) стали ОСОБА_7 та його син ОСОБА_1, при цьому при житті ОСОБА_7, а також він не виділяти своїх долей з майна бувшого колгоспного двору.
З довідки виконкому Корнієнківської сільської ради №57 від 10.02.2012 року вбачається, що ОСОБА_7 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року був зареєстрований і постійно проживав в с. Мостовівщина Великобагачанського району Полтавської області разом з сином ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно заповіту від 23.08.1995 року, посвідченого секретарем Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району, реєстровий № 80, який станом на 06.02.2012 року не змінений і не скасований, ОСОБА_7 все своє майно заповідав синові ОСОБА_1 (а.с.5).
Після смерті батька ОСОБА_7 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про права на спадщину на приватизовану земельну ділянку, майновий пай та компенсаційний рахунок (а.с.а.с.11,40).
За повідомленням Великобагачанської державної нотаріальної контори №217 від 03.03.2012 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру серія УС №055248, після смерті ОСОБА_7 надійшла заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1 та видано свідоцтва про право на спадщину на його ім'я, а також надійшла заява про відмову від прийняття спадщини від імені ОСОБА_3; інших заяв про прийняття, відмову від прийняття та претензій кредиторів до нотаріальної контори не надходило (витяги зі спадкової справи містяться на а.с.35-40).
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та аналізу наявних доказів по справі суд приходить до висновку, що після смерті13.04.2005 року ОСОБА_7 його син ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину після його смерті -? частину вищевказаного домоволодіння, і, з урахуванням належної йому як члену бувшого колгоспного двору ? частини домоволодіння та успадкованої ним після смерті батька ОСОБА_7 ? частини домоволодіння, позивач ОСОБА_1 є власником всього домоволодіння №20 по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.
Закон України «Про планування і забудову територій» (із змінами) встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
З технічного паспорта та характеристики будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 від 14.12.2011 року вбачається, що реєстрація прав власності на це домоволодіння не проводилась і в цьому домоволодіння виявлене самочинне будівництво, про що мається відповідна відмітка ПП МПТІЕ «Інвентаризатор»(а.с.а.с.12-15).
Згідно акту поточних змін вбачається, що при проведенні обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 виявлено самочинно побудовані: А-1, а - житловий будинок 1977 р.п., Б -літня кухня 1976 р.п., В -сарай, 1976 р.п., Г-сарай з погребом -1980 р.п., Д-гараж - 1980 р.п., Е-літній душ -2006 р.п. (а.с.16).
Згідно до Звіту №4 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 від 04.01.2012 року, складеного ПП Миргородське ПТІЕ «Інвентаризатор», домоволодіння по АДРЕСА_1 має задовільний та добрий технічний стан і придатний для експлуатації, відповідає вимогам надійності і безпечності експлуатації (а.с.а.с.17-20).
Державний нотаріус постановою від 30.11.2011 року відмовив спадкоємцю померлого ОСОБА_7 -ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки документи, що підтверджували право власності на вказане вище домоволодіння у заявника були відсутні (а.с.22).
Стаття 376 ЦК України визначає випадки та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Згідно ч.5 цієї статті на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, обставини справи, з урахуванням наявних вище викладених доказів по справі суд приходить до висновку, що будівництвом житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літ.А-1 а, з господарськими будівлями, позначеними: літня кухня -літ.Б, сарай -літ.В, сарай з погребом -літ.Г, гараж -літ.Д, літній душ -літ.Е, що розташовані по АДРЕСА_1 не порушено прав інших осіб, ці будівлі знаходяться на земельній ділянці, яка видалялась у встановленому порядку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.10) по АДРЕСА_1 і відповідають Державним будівельним нормам і нормативним актам для будівництва, що діють в Україні та придатні для подальшої експлуатації, однак рахуються по технічній документації як самочинно збудовані, що перешкоджає позивачу належно володіти, користуватися та розпоряджатися власністю і тому, враховуючи встановлені судом обставини справи, є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. При цьому, визнання відповідачем позову, враховуючи положення ч.4 ст.174 ЦПК України не порушує прав, свобод та інтересів як сільської ради, так і інших осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.120,123 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 16,328,376,392,1216-1218,1258,1261 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,174,197,212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі задовольнити.
Визнати, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 на день його смерті належало право на ? (одну другу) частину самочинно збудованого житлового будинку АДРЕСА_1.
В порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 та з урахуванням належної ОСОБА_1 за законом ? (однієї другої) частки самочинно збудованого житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, та самочинно побудованого у 2006 році літнього душа, визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок, позначений в технічному паспорті літ. А-1,а з господарськими будівлями, позначеними: літня кухня -літ. Б., сарай -літ. В, сарай з погребом -літ. Г, гараж -літ. Д, літній душ -літ. Е, розташований по АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя