ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/3033-201204.04.12
За позовомПриватного підприємства "Ар-Транс"
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД"
Простягнення 20 960,71 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивача:не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство "Ар-Транс" (надалі - ПП "Ар-Транс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД" (надалі - ТОВ "Бізнес Партнер ЛТД") про стягнення 20 960,71 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №383 від 19.12.2011 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19 634,58 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 357,51 грн., 3% річних у розмірі 69,20 грн., штраф за простій у розмірі 399,48 грн. та 500,00 грн. за переадресацію автомобіля.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.04.2012 р.
02.04.2012 р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника з доданими до нього документами витребуваними ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2012 р., за змістом зазначеного клопотання останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача згідно заявленого клопотання не з'явися.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103019829255, що отримане останнім 20.03.2012 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
19.12.2011 р. між ПП "Ар-Транс" (перевізник) та ТОВ "Бізнес Партнер ЛТД" (експедитор) укладено договір про транспортно-експедеційне обслуговування по перевезенню вантажів №383 (надалі - "Договір").
Згідно п. 1.1 Договору предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника (або його субпідрядників, довіреними особами, яких він являється) в міському, міжміському та міжнародному сполученні.
Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід'ємною частиною даного договору і має юридичну силу, навіть якщо вона отримана або передана за допомогою факсимільного зв'язку, як додатковий договір або додаток до договору.
Із змісту п. 3.1.4 Договору вбачається, що експедитор зобов'язаний оплачувати понаднормові простої автомобілів, наданих перевізником, що виникають на місцях завантаження, розвантаження чи митного оформлення, за умови, що простої є наслідком неналежного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 3.1.7 Договору експедитор зобов'язаний вчасно, на підставі п. 4.4 договору проводити розрахунки з перевізником.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціни за даним договором встановлені в національній валюті.
Із змісту п. 4.3 Договору вбачається, що порядок і термін оплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).
Згідно п. 4.4 Договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок перевізника із коштів, що були перераховані замовником перевезення на розрахунковий рахунок експедитора, згідно належним чином оформлених оригіналу товарно-транспортних документів (ТТН, СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, на протязі 14-ти банківських днів. Термін оплати послуг перевізника вказаний в заявці не може суперечити терміну вказаному в даному договорі.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що сума фрахту, обумовлена в разовій заявці сторонами, являється фіксованою та не змінною
Відповідно до п. 4.6 Договору у випадку понаднормових простоїв на місці завантаження, замитнення, розмитнення, розвантаження (або затримки повідомлення на митному переході номерів ПП та ПД понад 6 годин після прибуття автомобіля на термінал) експедитор оплачує перевізникові простої в розрахунку 50 доларів США по курсу НБУ за кожну розпочату добу, в тому числі і за святкові та вихідні дні, якщо транспортний засіб прибув на місце завантаження або місце розмитнення не пізніше ніж 48 годин до початку таких по місцевому часу, якщо інше не вказано в заявці.
Положеннями п. 4.8 Договору визначено, що у випадку несвоєчасного розрахунку за надані послуги перевезення експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення.
Із змісту п. 6.2 Договору вбачається, що при простої автомобілів під завантаженням (розвантаженням), замитнення (розмитнення) понад 48 годин за межами України експедитор виплачує перевізнику штраф у розмірі 50 доларів по курсу НБУ в національній валюті, на території України - 50 доларів по курсу НБУ в національній валюті за кожні повні 24 робочі години простою при умові письмового повідомлення перевізником про початок простою та наявності карти простою з відміткою митної служби, за винятком вихідних днів та днів державних свят, якщо автомобіль прибув більше, як за 48 годин до таких.
Згідно п. 8.2 Договору сторона, яка отримала претензію, зобов'язана розглянути її, та надати відповідь по суті, не пізніше 10-ти діб з моменту отримання.
Відповідно до п. 9.4 Договору договір дійсний до 31.12.2012 р.
19.12.2011 р. на підставі Договору між сторонами було укладено контракт-заявку №385 (надалі - "Заявка"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Верона (Італія) - Київ (Україна).
Відповідно до п. 1 Заявки (Сума фрахту и форма оплати) - сума фрахту становить 3 700 євро, а форма оплати - б.н 2 дня, після розвантаження автомобіля, після отримання оригіналу СМR з відміткою вантажоодержувача, в оригіналі інвойсу, акту виконаних робіт та договору.
Згідно із п. 1 Заявки (Понаднормовий простій) - понаднормовий простій становить 50 доларів СІЛА на території України.
Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору та заявки №385 від 19.12.2011 р. підтверджується накладною СМR А№0350003, відповідно до якої вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачу 28.12.2011 р.
За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача рахунок фактуру №СФ-0000391 від 28.12.2010 р. на суму 39 534,00 грн. (38 634,58 грн. вартість перевезення + 399,48 грн. простій автомобіля + 500 грн. за переадресацію автомобіля) та міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) А№0350003, які отримані відповідачем 04.01.2012 р., що підтверджується копією вручення поштового відправлення №8220800993376.
Відповідач виконуючи грошове зобов'язання за Договором 19.01.2011 р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.01.2012 р. (призначення платежу - оплата за транспортні послуги згідно рахунку №СФ-0000391 від 28.12.2012 р.) та 02.02.2012 р. грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.02.2011 р. (призначення платежу - оплата за транспортні послуги згідно рахунку №СФ-0000391 від 28.12.2012 р.), що у загальному розмірі складає 19 000,00 грн.
Претензією №2 щодо прострочення оплати за надані транспортні послуги від 10.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату в 5-ти денний термін з дня отримання зазначеної претензії заборгованості за надані йому транспортні послуги у розмірі 22 534,00 грн. (20 534,00 грн. сума основної заборгованості + 2 000,00 грн. 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості).
Листом №10 від 15.02.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою у 7-денний термін з моменту отримання листа-вимоги сплатити заборгованість за надані транспортні послуги у розмірі 20 534,00 грн. (19 634,58 грн. основна заборгованість + штраф за простій у розмірі 399,48 грн. + 500,00 грн. за переадресацію автомобіля), однак відповідач відповіді не направив, а грошові кошти не перерахував.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 634,00 грн.
Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR).
Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) № А№0350003 (в т.ч. відміткою про одержання вантажу в графі 24).
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1 Заявки (Сума фрахту и форма оплати) - сума фрахту становить 3700,00 євро (що станом на день виставлення рахунку №СФ-0000391 від 28.12.2010 р. становить 38 634,58 грн., з розрахунку, що курс НБУ становить 10,4417 грн. за 1 євро).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціни за даним договором встановлені в національній валюті.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг по перевезенню вантажу становить 38 634,58 грн.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 4.4 Договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок перевізника із коштів, що були перераховані замовником перевезення на розрахунковий рахунок експедитора, згідно належним чином оформлених оригіналу товарно-транспортних документів (ТТН, СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, на протязі 14-ти банківських днів. Термін оплати послуг перевізника вказаний в заявці не може суперечити терміну вказаному в даному договорі.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.4 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих транспортних послуг за Договором на момент розгляду справи настав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за надані транспортні послуги до сплати відповідачу виставлено рахунок фактуру №СФ-0000391 від 28.12.2010 р. на суму 39 534,00 грн. (38 634,58 грн. вартість перевезення + 399,48 грн. простій автомобіля + 500 грн. за переадресацію автомобіля).
На підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000391 від 28.12.2010 р. відповідач частково сплатив вартість наданих транспортних послуг у розмірі 19 000,00 грн. (19.01.2012 р. у розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.01.2012 р. та 02.02.2012 р. у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.02.2011 р.).
Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 19 634,58 грн. (38 634,58 грн. вартість перевезення - 19 000,00 грн. часткової сплати наданих транспортних послуг).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 19 634,58 грн. на підставі Договору та Заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ "Бізнес Партнер ЛТД" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ПП "Ар-Транс" про стягнення з ТОВ "Бізнес Партнер ЛТД" заборгованості у розмірі 19 634,58 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за понаднормовий простій автомобіля на місці його розвантаження у розмірі 399,48 грн.
Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.
Із змісту п. 3.1.4 Договору вбачається, що експедитор зобов'язаний оплачувати понаднормові простої автомобілів, наданих перевізником, що виникають на місцях завантаження, розвантаження чи митного оформлення, за умови, що простої є наслідком неналежного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 4.6 Договору у випадку понаднормових простоїв на місці завантаження, замитнення, розмитнення, розвантаження (або затримки повідомлення на митному переході номерів ПП та ПД понад 6 годин після прибуття автомобіля на термінал) експедитор оплачує перевізникові простої в розрахунку 50 доларів США по курсу НБУ за кожну розпочату добу, в тому числі і за святкові та вихідні дні, якщо транспортний засіб прибув на місце завантаження або місце розмитнення не пізніше ніж 48 годин до початку таких по місцевому часу, якщо інше не вказано в заявці.
Згідно із п. 1 Заявки (Понаднормовий простій) - понаднормовий простій становить 50 доларів США на території України (що станом на день виставлення рахунку №СФ-0000391 від 28.12.2010р. становить 399,48 грн., з розрахунку, що курс НБУ становить 7,9895 грн. за 1 долар США).
Тобто, сторонами в п. 1 Заявки погоджено застосування штрафних санкцій за простій, а договором передбачили застосування штрафних санкцій саме за простій під "розвантаженням" понад встановлений строк (дві доби), та визначили розмір штрафних санкцій.
З картки простою (доданою позивачем до позовної заяви), на який посилається позивач, як на підтвердження простою автомобіля, вбачається, що автомобіль перевізника прибув 26.12.2011р., а відправився 28.12.2011р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем відведених на розвантаження вантажу строків, за порушення яких встановлена відповідальність у вигляді штрафу, а тому позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за переадресацію автомобілю у розмірі 500,00 грн. суд відзначає наступне.
В розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.
Згідно до умов Договору сторони передбачили штрафні санкції, які покладені на експедитора у випадку понаднормових простоїв на місці завантаження, замитнення, розмитнення, розвантаження (або затримки повідомлення на митному переході номерів ПП та ПД понад 6 годин після прибуття автомобіля на термінал.
Відтак, сторони згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України в Договорі та Заявці не встановили відповідальність у вигляді штрафу за переадресацію перевізником автомобіля на інший термінал для її розвантаження у зв'язку із переповненням складських приміщень вантажоодержувача, та взагалі не визначили будь-якої відповідальності експедитора у такому випадку та її розмір, а тому у суду відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 500 грн. за переадресацію позивачем автомобіля на інший термінал для її розвантаження у зв'язку із переповненням складських приміщень вантажоодержувача.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 357,51 грн. та 3% річних у розмірі 69,20 грн., нарахованих позивачем на суму заборгованості у розмірі 20 534,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.01.2012 р. по 05.03.2012р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Положеннями п. 4.8 Договору визначено, що у випадку несвоєчасного розрахунку за надані послуги перевезення експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, позивач неправомірно здійснює нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 20 534,00 грн., до складу якої позивач крім суми основного боргу за надані послуги перевезення у розмірі 19 634,58 грн., включає також суму штрафу за простій автомобіля у розмірі 399,48 грн. та 500 грн. за пере адресацію автомобіля.
Оскільки чинне законодавство не передбачає нарахування пені та 3% річних на суму штрафних санкцій, правомірним є нарахування пені та 3% річних лише на суму основної заборгованості відповідача за несвоєчасну оплату послуг у розмірі 19 634,58 грн. за період з 25.01.2012 р. по 05.03.2012 р. та з урахуванням здійсненого відповідачем 02.02.2012 часткового погашення боргу.
За перерахунком суду, розмірі пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 349,51 грн. (за період з 25.01.2012 по 02.02.2012 на суму заборгованості 21 634,58 розмір пені складає 82,69 грн. та за період з 03.02.2012 по 05.03.2012 на суму заборгованості 19 634,58 розмір пені складає 266,82 грн.)
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 349,51 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За перерахунком суду, розмірі 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 67,64 грн. (за період з 25.01.2012 по 02.02.2012 на суму заборгованості 21 634,58 розмір 3% річних складає 16,00 грн. та за період з 03.02.2012 по 05.03.2012 на суму заборгованості 19 634,58 розмір 3% річних складає 51,64 грн.)
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 67,64 грн.
Умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.
Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та підтверджується постановами Вищого господарського суду України у справі №15/101-10 від 19.01.2011 р. та у справі 14/137-10 від 08.02.2011 р.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ " Бізнес Партнер ЛТД " на користь ПП "Ар-Транс" основної суми боргу у розмірі 19 634,58 грн., пені у розмірі 349,51 грн., 3% річних у розмірі 67,64 грн. та штрафу у розмірі 399,48 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові і покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Ар-Транс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД" (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 36-38; ідентифікаційний код 35467815, р/р 2600900640300в ПАТ КБ "Правексбанк", МФО 321983 або р/р 26008060840638 в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 300711) на користь Приватного підприємства "Ар-Транс" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, буд. 96/42; ідентифікаційний код 31802222, р/р 260003130400006 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537) основну суму боргу у розмірі 19 634 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 58 коп., пеню у розмірі 349 (триста сорок дев'ять) грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 64 коп., штраф у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 1 570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 38 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Куркотова Є.Б.
Дата підписання повного тексту рішення 06.04.2012 р.