ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/213-53/702.04.12
За скаргою Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"
На дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
По справі за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"
до Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"
Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство “Укрстальконструкція”
Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Модерн-ХХІ”
Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “АСЕ”
про стягнення 3 965 733,24 грн.
Суддя Грєхова О. А
Представники:
від позивача: ОСОБА_1.. -представник за довіреністю № 133 від 03.02.12.
від відповідача (заявника): ОСОБА_2. -представник за довіреністю № 213 від 28.02.12.
від третьої особи 1: не з'явився.
від третьої особи 2: не з'явився.
від третьої особи 3: не з'явився.
від відділу ДВС: ОСОБА_3. -представник за довіреністю № 41/2/12-12 від 11.01.12.
Позивач звернувся з позовом про стягнення 3 965 733,24 грн. заборгованості за підрядним Договором № 56/06-б-ДБ/08 від 27.06.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних умов щодо оплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 № 31/213-53/7 позовні вимоги задоволено повністю.
28.03.2011 було видано наказ № 31/213-53/7 на виконання рішення від 14.03.2011 № 31/213-53/7
03.02.2012 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла скарга Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просить: визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо невинесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження, арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, арешту коштів боржника; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 29501618 від 25.10.2011 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 31/213-53/7 від 28.03.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 25.10.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.10.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 07.11.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 07.12.2011.
Ухвалою суду від 06.02.2012 призначено розгляд скарги на 20.02.2012.
17.02.2012 через канцелярію суду від скаржника надійшла доповнена скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просить: визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо невинесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження, арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, арешту коштів боржника; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 29501618 від 25.10.2011 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 31/213-53/7 від 28.03.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 25.10.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.10.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 07.11.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 07.12.2011; визнати недійсною постанову державної виконавчої служби Головного управління у м. Києві про арешт коштів боржника від 07.02.2012.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 05.03.2012 представників відповідача та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві розгляд скарги відкладено на 19.03.2012.
Ухвалою суду від 19.03.2012 відкладено розгляд скарги на 02.04.2012.
Представник заявника в судовому засіданні 02.04.2012 підтримав подану скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
На обґрунтування скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відповідач зазначив, що: орган державної виконавчої служби зобов'язаний був винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскілки в наказі на примусове стягнення неправильно зазначено назву боржника; постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику з порушенням строків, встановлених ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим боржник був позбавлений права самостійно виконати рішення суду; ураховуючи те, що наказ про примусове рішення суду № 31/213-53/7 не відповідав вимогам до виконавчого документа, установленим п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»; органом державної виконавчої служби, усупереч ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»та п. 3.6.5 Інструкції не було винесено постанову про відкладення виконавчих дій; у відповідності до Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна»встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, а оскільки майно боржника є державною власність, то держаним виконавцем неправомірно винесена постанова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження; державним виконавцем неправомірно винесено постанову про арешт майна боржника в тому числі і тому, що у відповідності до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»за виконавчим документом звернення здійсниться в першу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у дипозитаріях цінних паперів, а відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»визначену умову за наявності якої стягнення звертається також на належне боржнику інше майно -відсутність у боржника коштів та інших цінностей.
Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2012 заперечував проти задоволення поданої скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Представник відділу ДВС в судовому засіданні 02.04.2012 заперечував проти задоволення поданої скарги та в пояснення поданих 19.03.2012 зазначив, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва здійснені з дотриманням вимог законодавства України.
Дослідивши матеріали скарги, виконавчого провадження та заслухавши пояснення представників скаржника, позивача та ВДВС, суд встановив наступне.
25.10.2011 до підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надійшла заява про примусове виконання рішення суду на підставі наказу № 31/213-53/7, виданого 28.03.2011 Господарським судом м. Києва про стягнення з Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" борг у розмірі 3 965 733,24 грн., 154 663,30 грн. 3% річних, державне мито у розмірі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
25.10.2011 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3. було винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 29501618; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанову про арешт коштів боржника.
25.10.2011 органом державної виконавчої служби було винесено постанову про арешт коштів боржника та поставну про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження.
07.11.2011 органом державної виконавчої служби було винесено постанову про арешт коштів боржника.
07.12.2012 органом державної виконавчої служби було винесено постанову про арешт коштів боржника.
07.02.2012 органом державної виконавчої служби було винесено постанову про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Як вбачається зі ст. 18 закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ відповідав всім вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», пред'явлений на виконання за належністю (ст.ст. 20, 21 Закону України «Про виконавче провадження») в строки (наказ дійсний для пред'явлення до 28.03.2012), підстави для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відсутні.
Помилка в назві боржника допущена в рішенні суду та наказі не могла бути відома державному виконавцю на стадії відкриття виконавчого провадження. Також необхідно зазначити, що ухвалою суду від 28.11.2011 виправлено допущену в ч. 2 резолютивної частини рішення № 31/213-53/7 від 14.03.2011 наказі № 31/213-53/7 від 28.03.2011 описку. В тому числі, з метою з'ясування вірної назви боржника, 07.11.2011 державним виконавцем направлено запити до Державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.
Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В постанові про накладення арешту коштів боржника від 07.11.2011 встановлено, що 25.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику семиденний строк, з дня винесення постанови, на добровільне виконання рішення. Станом на 07.11.0211 рішення суду боржником не виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Відкладення провадження виконавчих дій є правом державного виконавця, а не його обов'язком.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження по наказу № 31/213-53/7 відділом примусового виконання рішень розпочато примусове виконання наказу господарського суду м. Києва 07.11.2011, тобто з часу отримання постанови про відкриття виконавчого провадження (02.11.2011) до дня накладення арешту на рахунки боржника (07.11.2011) у боржника була можливість для добровільного виконання рішення суду, але боржником в даний період не було вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду по справі № 31/213-53/7.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавчого провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Таким чином, на підставі заяви стягувача, державним виконавцем правомірно, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого, винесено постанови про арешт майна та коштів боржника.
Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавчого провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Частиною 5 даної статті зазначено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до п. 7 статті 57 Закону, вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Враховуючи вищезазначене, зверненню стягнення на майно боржника (вилучення майна для його примусової реалізації) передує проведення опису та арешту майна про що складається відповідний акт.
Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження".
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 р. № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Окрім того, Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»не забороняє накладати арешт на майно державних підприємств, він лише встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Досліджуючи подану скаржником скаргу з доповненнями до неї та заперечення на скаргу ВДВС Головного управління юстиції у м. Києві, судом встановлено, що ВДВС Головного управління юстиції у м. Києві вчинені та вчинялися дії у відповідності до чинного законодавства України щодо належного виконання наказу Господарського суду м. Києва № 31/213-53/7.
Враховуючи викладене, та оскільки боржником не доведено порушення ВДВС Головного управління юстиції у м. Києві вимог чинного законодавства України, суд відмовляє в задоволенні поданої скарги як необґрунтованої.
Керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, суд
В задоволенні скарги Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.
Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Грєхова О. А.