ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 24/137-64/38-201230.03.12
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24990,00 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.,
при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
15.04.2012 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (далі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24990,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2., відповідальність якого застрахована ТДВ СК «Проксіма»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7861201, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Рено», що є об'єктом страхування за договором № 454-а/08 (хм) від 30.10.2008 року, укладеним між ЗАТ «СК «АХА Страхування»і ОСОБА_1. В зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 24990,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року по справі № 24/137 в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду 17.10.2011 року у справі № 24/134 рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2012 року у справі № 24/137 вказані рішення судів скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий господарський суд України встановив, що суди не врахували того, що саме по собі закриття адміністративної справи у відношенні водія ОСОБА_2., у зв'язку із спливом тримісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, не звільняє суд від обов'язку з'ясування, зокрема, вини учасників ДТП за сукупністю інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 24/137.
31.01.2012 року справу передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року справу було прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., присвоєно їй № 24/137-64/38-2012 та призначено до розгляду на 15.02.2012 року
15.02.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України надало інформацію про страхове покриття за полісом № ВС/7861201, відповідно до якої застрахованим транспортним засобом за вказаним полісом є «БМВ», державний номер НОМЕР_1. Страховик: ТДВ СК «Проксіма».
У судовому засіданні 15.02.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із тим, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження вини ОСОБА_2.
У судовому засіданні 15.02.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 21.03.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 21.03.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 30.03.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.
У судове засідання 30.03.2012 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
У судове засідання 30.03.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 30.03.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
30.10.2008 року між ЗАТ «СК «АХА Страхування»(за договором -Страховик) і ОСОБА_1. (за договором -Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 454-а/08(хм), згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2 (п. 5 договору).
Згідно довідки ГУ МВС України в місті Києві, 29.09.2008 року на вул. Драйзера в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «БМВ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2. та «Рено», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. Правил дорожнього руху України та відносно якого 22.05.2010 року було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 17.06.2010 року справу за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2. закрито.
06.10.2009 року до ЗАТ «СК «АХА Страхування» звернувся ОСОБА_1. із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до звіту № 965, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія»від 26.10.2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля », державний номер НОМЕР_2, становить 55195,35 грн.
ЗАТ «СК «АХА Страхування» на підставі Страхового акту № 454-а/08(хм)-2 від 19.10.2009 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 71895,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2027 від 23.11.2009 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «БМВ», державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Рено», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1., належить ОСОБА_3.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «БМВ», державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СК «Проксіма»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/7861201).
Проте, судом встановлено, що вина водія, який керував транспортним засобом «БМВ», державний номер НОМЕР_1 не була встановлена постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.06.2010 року.
Відповідно до п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»від 01.04.94 року N 02-5/215 відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Вищий господарський суд України у постанові від 23.01.2012 року у справі № 24/137 встановив, що суди не врахували того, що саме по собі закриття адміністративної справи у відношенні водія ОСОБА_2., у зв'язку із спливом тримісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, не звільняє суд від обов'язку з'ясування, зокрема, вини учасників ДТП за сукупністю інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, на основі яких суд може встановити винність ОСОБА_2. у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, показань технічних приладів, висновків експертизи тощо.
Представником позивача не було надано додаткових доказів, на підставі яких суд мав би змогу встановити вину ОСОБА_2. у спричиненні шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Рено», державний номер НОМЕР_2.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Згідно із вимогами статті 38 ГПК України суд позбавлений права, на стадії розгляду справи, витребовувати додаткові документи або докази.
Клопотання про витребування доказів, а саме тих, на підставі яких може бути встановлена вина ОСОБА_2. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та заподіянні шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Рено», державний номер НОМЕР_2, представником позивача не розгляд суду не подавалось.
Окрім того, суд приймає до уваги заперечення відповідача про те, що ним, з метою встановлення розміру збитків пошкодженого транспортного засобу було здійснено письмові запити до позивача за № 91-596 від 18.08.2010 року та № 02-014 від 02.12.2010 року, проте позивач не надав для огляду відповідачу автомобіль «Рено», державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Повідомлення про виклик заінтересованих осіб (відповідача, а також іншого учасника ДТП ОСОБА_2.) для огляду пошкодженого транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2, в матеріалах справи відсутні.
А тому суд вважає, що визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю «Рено», державний номер НОМЕР_2, здійснювалось в спосіб, що створював відповідачу перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із необґрунтованістю.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24990,00 грн. -відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.І. Зеленіна