ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/1191-201229.03.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»
до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант -Авто»
про стягнення 10040,18 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники сторін:
від позивача: Шупик О.А.
від відповідача: Богдан Н.О.
обставини спрви:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант -Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10040,18 грн.
Представником відповідача в судовому засіданні було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 29.03.12р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
14.09.10р. між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(правонаступник ЗАТ «АСК «Інго-Україна») та Засухою В.В. було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту №200501282.10.
Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля марки «Мазда», д.р.н. НОМЕР_1.
04.07.11р. в м. Києві на вулиці Волоській 43/32 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Черрі», д.р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1., під керуванням водія ОСОБА_2.
Відповідно до Постанови Подільського районного суду м. Києва від 29.07.11р, ДТП сталося в результаті порушенням ОСОБА_2. Правил дорожнього руху України та останню було визнано винною у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.
На підставі рахунку-фактури, акту виконаниз робіт позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 10550,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5962 від 14.07.11р.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. була застрахована ПАТ «АСК «Інго-Україна»за полісом № АА/5365358.
Відповідач станом на момент подання позову до суду суму страхування відшкодування позивачу не виплатив, проте і вмотивованого рішення про відмову у такій виплаті також не надав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з положеннями закону (станом на час настання страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду (п. 37.1 Закону).
Таким чином, підстави вважати порушеними права Позивача Відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь Позивача є саме неотримання коштів від Відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Проте Позивач з такою заявою під час дії закону в редакції, яка діяла на час настання страхового випадку, не звернувся, а отже норми щодо місячних строків виплати не можуть застосовуватися до правовідносин між сторонами у справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, положення щодо строків виплати за заявою про виплату страхового відшкодування застосовуються судом саме в редакції Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”в редакції чинній з 19.09.2011р та на момент отримання Відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування за полісом.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведене, судом також відхиляються посилання Позивача, що звернення з регресною вимогою не є обов'язковим, оскільки обов'язковість, порядок такого звернення та його розгляду прямо передбачений положеннями наведеного вище Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Як було встановлено судом, Позивачем до Відповідача регресна вимога була подана 29.12.2011. Матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач раніше отримував вимогу про здійснення страхового відшкодування від страхувальника позивача (безпосередньо від потерпілої особи). Також у матеріалах справи відсутні докази того, що між Позивачем та Відповідачем було узгоджено розмір страхового відшкодування.
Таким чином, враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач повинен прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) не пізніш як через 90 днів з 29.12.2011р., тобто з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Суд також зауважує, що згідно з пунктом 36.7 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Позивач не надав доказів того, що відповідачем було прийнято вмотивоване рішення про відмову позивачу у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відтак, станом на момент подання позову до суду (01.02.2012р.) та ухвалення судом рішення у даній справі, права Позивача не були порушені. А тому звернення Позивача до суду з даним позовом було передчасним.
Суд зауважує, що у випадку невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та не виплати у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”строк суми страхового відшкодування (регламентної виплати), відмови у такій виплаті з підстав з якими Позивач не погоджується, останній не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав (охоронюваних законом інтересів).
За змістом статті 15 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, особа має право звертатися за захистом свого цивільного права (інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Позивачем у супереч вказаних норм не доведено суду своїх позовних вимог, та не доказано, що станом на момент вирішення даного спору його права були порушені, невизнані чи оспорені відповідачем.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).
За таких обставин вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.О. Домнічева
Повне рішення складено 03.04.2012р.