ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/2831.03.11
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «Єврокар»
про стягнення 4 082,87грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 предст. за довір. № 2437 від 09.12.2009 р.
від відповідача: не з'явились
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «Єврокар»про стягнення з відповідача 4 082,87 грн., що становить 3 500,00 грн. за подані послуги перевезенню заборгованості та 582,87 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати виконаного перевезення за договором № б/н від 11.03.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010 р. порушено провадження у справі № 8/28, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.02.2011р., зобов'язано сторін виконати певні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. відкладено розгляд справи на 03.03.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 р. відкладено розгляд справи на 31.03.2011 р.
В судове засідання 31.03.2011 р. з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, заяв та клопотань не надавав.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та є обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені положення ст.81-1 ГПК України.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженогопредставника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.03.2010 р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельною фірмою «Єврокар»(надалі -перевізник, відповідач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі -замовник, позивач) був укладений договір перевезення №б/н (надалі -договір).
У п. 2.1.3 договору сторони погодили, що замовник проводить своєчасну оплату послуг, а перевізник (п.2.2.1) забезпечує перевезення вантажу відповідно до норм і правил вантажних перевезень.
Відповідно до умов п. 5.2 договору перевізник (Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірми «Єврокар») виставляє замовнику (Приватному підприємцю ОСОБА_1) рахунки на оплату рейсів після узгодження факту виконання рейсу або вартість попередньої оплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав умови договору б/н від 11.03.2009р., а саме не оплатив в повному обсязі послуги перевезення та не оплатив виставлений рахунок-фактуру № ФЛ-0000063 від 19.03.2009 р.
Проте, як вбачається з умов договору, саме позивач, як замовник за договором, повинна була оплатити послуги перевезення відповідачу, як перевізнику за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Тобто, як вбачається з аналізу договору та вищевказаних норм права у позивача не може виникнути право вимоги, щодо оплати послуг перевезення, так як відповідно до умов договору він є замовником послуг.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 082,87грн., заборгованості та штрафних санкцій є безпідставною.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 626, 837, 838, 875 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Катрич В.С.
Дата підписання рішення 05.04.2012 року