ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/40218.08.11
за позовом Приватного підприємства «Шибумі»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 18 611,88 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2. - предст. за дов. № 38 від 20.08.2011 р.
від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 18 611,88 грн., що становить залишок заборгованості за заявкою -договором № 13/07/10 від 13.07.2010 р. на транспортно-експедиційне обслуговування відповідача, пеня за прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, витрати від інфляції, три відсотки річних від простроченої суми.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг перевезення за заявкою-договором № 13/07/10 від 13.07.2010 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. порушено провадження у справі № 8/402, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.08.2011 р., зобов'язано сторін виконати певні дії.
В судове засідання 18.08.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.
В судовому засіданні 18.08.2011 р. представник позивача подав витребувані судом документи, надав пояснення по суті спору та подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з перерахунком пені, витрат по інфляції та трьох відсотків річних станом на дату розгляду справи.
В зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені положення ст.81-1 ГПК України.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.07.2010 між позивачем -приватним підприємством «Шибумі»та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено заявку-договір доручення №13/07/10 на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі -договір).
Відповідно з умовами договору, транспортним засобом позивача марки «Рено»(державний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_3 було здійснено перевезення вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR A №0148832 від 15.07.2010 року за маршрутом м. Київ (України) -м. Перм (Російська Федерація).
Відповідно до п. 13 договору вартість перевезення за зазначеним маршрутом складала 17 800,00 грн.
Виконавши перевезення, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000408 від 09.08.2010 р. на суму 17800,00 грн.
Згідно п. 13 договору відповідач повинен оплатити послуги позивача не пізніше 7 днів після одержання оригіналів документів, які були направлені на адресу відповідача 10.08.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1401000375380 з відміткою про отримання документів ОСОБА_1. особисто 26.09.2010 р.
Таким чином, оплата вартості перевезення повинна була відбутись не пізніше 02.09.2010 р.
Відповідно до п. 13 Договору у разі прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення.
Відповідач надав позивачу гарантійний лист №1 від 26.10.2010, в якому підтверджував суму боргу та повідомив про зобов'язання його погасити 1-5 листопада 2010 року.
18.11.2010 р. відповідач частково погасив заборгованість за договором, перерахувавши позивачу 3000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №1/13-01-11 від 13.01.2011 р., проте заборгованість так і не була погашена.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що злбовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню в цей строк.
Стаття 909 ЦК України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Ст. 920 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено нормативними актами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Представник відповідача на виклики суду не з'являвся, належним чином оформлених заперечень та відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідач доказів виконання умов Договору щодо оплати послуг в повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 14 800,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього 2267,67 грн. -пеня за прострочення платежів з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, 1614,59 грн. збитки від інфляції та 438,91 грн. три відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не сплатив вартість наданих послуг превезення вантажу в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем пеніб збитків від інфляції та відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.
Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 2267,67 грн. - пеня, 1614,59 грн. - витрати від інфляції, 438,91 грн. -три відсотки річних.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 909, 920 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02105, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Шибумі» (14001, м. Чернигів, вул. Попова, 8-В; ідентифікаційний код 30380646) заборгованість у розмірі 14800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. -основний борг, 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 67 коп. -пеня, 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 59 коп. - витрати від інфляції, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 91 коп. - три відсотки річних, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 21 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя В.С. Катрич
Дата підписання рішення: 05.04.2012