ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/1973-201202.04.12
За позовомКомунального підприємства “Управління житлового господарства” Дарницького району міста Києва
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення боргу в сумі 7 910, 91 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2., представник за довіреністю;
від відповідача -не з'явився.
У лютому 2012 року Комунальне підприємство “Управління житлового господарства” Дарницького району міста Києва звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7 910, 91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за наданні позивачем комунальні послуги та послуги з надання експлуатаційного обслуговування приміщення згідно умов Договору №12-297о.Е-К від 01.04.2008, заборгувавши позивачу 69 788,09 грн.
Також за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нарахована пеня в сумі 389,83 грн., інфляційні втрати в сумі 442,24 грн., та 3% річних в сумі 290,75 грн.
Ухвалою господарського міста Києва від 20.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-34/1973-2012 та призначено розгляд справи на 14.03.2012.
23.03.2012 через відділ діловодства суду представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 9 069,90 грн., з яких: 7 838,58 грн. - основна заборгованість, 428,88 грн. - пеня, 472,50 - сума інфляційних втрат та 329,94 - 3% річних.
Вказана заява була прийнята судом до розгляду, а тому спір вирішується саме виходячи із зазначеної суми.
Ухвалою суду від 14.03.2012 розгляд справи було відкладено на 02.04.2012.
На призначені судові засідання 14.03.2012 та 02.04.2012 представник відповідача не з'являвся, письмових заперечень проти позову не подав. Ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02088, АДРЕСА_2, також ухвали надсилались за повідомленою суду поштовою адресою, а саме: 02217, АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Проте, конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто з відміткою органу поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.04.2008 між позивачем (далі -Виконавець) та відповідачем (далі -Орендар) було укладено договір № 12-297о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового господарства (далі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору згідно цього договору Виконавець надає комунальні послуги, а Орендар одержує комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: вул. Леніна, 43-А, загальною площею - 35,5 кв.м згідно з додатком №1 до цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору Виконавець надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню. Експлуатаційні витрати розраховуються щорічно, відповідно додатку №2.
Згідно з пунктом 2.1 Виконавець зобов'язується:
- надавати Орендарю комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго-, та водоресурсів;
- у платіжній вимозі-дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну розшифровку за їх видами, об'ємами та тарифами;
- сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг;
- надавати Орендарю експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених КП "УЖГ" Дарницького району.
Відповідно до пункту 2.2 Договору Орендар зобов'язується:
- на першу вимогу Виконавця сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця згідно додатків №1,2;
- зберігати товарно-матеріальні цінності на стелажах висотою не менше 0,5 м від підлоги та 1 м від трубопроводу.
При невиконанні цих умов Виконавець за причинені збитки відповідальності не несе.
Згідно з пунктом 5.2 Договору договір може бути доповнено за згодою сторін.
11.02.2009 між сторонами укладено Додаткову угоду №767, відповідно до якої пункт 5 Договору виклали в новій редакції: «п.5.1 цей договір діє до 01 листопада 2009 року».
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за експлуатаційне обслуговування за період з 01.02.2010 до 29.02.2012, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 7 838,58 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Судом враховано, що 01.04.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір №447 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2008 орендованого приміщення позивача передав відповідачу нежиле приміщення за адресою: вул. Леніна, 43-А, загальною площею - 35,5 кв.м під перукарню., назад позивачу вказане приміщення не передавалося. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідач не розрахувався за надані йому комунальні послуги, внаслідок чого відповідно до поданих уточнень за період з 01.02.2010 до 29.02.2012 утворилась заборгованість у загальній сумі 7 838,58 грн.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована наявність заборгованості суми боргу в розмірі 7 838,58 грн. таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 7 838,58 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 428,88 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З матеріалів справи вбачається, що у пункті 3.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування вартості послуг «Орендар»сплачує «Виконавцю»пеню у розмірі згідно чинного законодавства.
Разом з тим, сторонами у договорі не визначено конкретний розмір пені, що унеможливлює її нарахування.
Позивачем не наведено норму законодавства на підставі якої ним здійснено нарахування пені (якою встановлений конкретний розмір пені). Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за законну та обґрунтовану, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.
При цьому, судом враховано посилання позивача на положення статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, суд зауважує, що вказані норми не встановлюють законну неустойку в формі пені, позаяк для того, що неустойка вважалась законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір. У даних ж нормах встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.
Враховуючи те, що сторонами не було встановлено неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказані положення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як на підставу правомірності нарахування суми пені.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 428,88 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану за період лютого 2010 року до лютого 2012 року інфляційну складову боргу у розмірі 472,50 грн., 3% річних у розмірі 329,94 грн., нараховані за період з лютого 2010 року до лютого 2012 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень та липень 2010 року, за липень 2011 року та серпень 2011 року, які мають від'ємне значення.
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, в якому були враховані індекси інфляції за квітень 2010 року -липень 2010 року, липень 2011 року та серпень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 354,10 грн.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 329,94 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_3 реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148-А, ідентифікаційний код 31722755) 7 838 (сім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 58 коп. основного боргу, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 10 коп. інфляційних втрат та 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 94 коп. 3% річних, а також 1 512 (одну тисячу п'ятсот дванадцять) грн. 82 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.Б. Сташків
рішення підписано 04.04.2012