ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
(за нововиявленими обставинами)
Справа № 6/451 29.03.12
За заявою Київської транспортної прокуратури
про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 за
нововиявленими обставинами в справі № 6/451
За позовом відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”
до Фонду державного майна України
за участю Київської транспортної прокуратури
про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утриматись від
вчинення дій
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Мандичев Д.В.
Суддя Любченко М.О.
Суддя Гончаров С.А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -пред. за довір. №01-29-794 від 20.07.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 -пре. за довір. б/н від 11.11.2011р.
від прокуратури: ОСОБА_3 -прелюд. За довір. №394 від 11.11.2011р.
Обставини справи:
Київська транспортна прокуратура звернулась до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі № 6/451, в якій просила вказане рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Стаття 112 ГПК України встановлює, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами зокрема є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 призначено розгляд заяви на 30.01.2012, ухвалою від 30.01.2012 розгляд заяви відкладено до 15.02.2012.
В судовому засіданні 15.02.2012 було оголошено перерву до 14.03.2012.
Згідно статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 15.02.2012, заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі № 6/451 доручено розглянути колегіально у складі трьох суддів: Головуючий суддя -Мандичев Д.В., судді: Любченко М.О. та Гончаров С.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі № 6/451 прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів, та призначено до розгляду на 14.03.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 розгляд заяви відкладено до 29.03.2012.
В судовому засіданні 29.03.2012 представником Київської транспортної прокуратури вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі № 6/451 підтримав, просив суд заяву задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 у справі №6/451, Київська транспортна прокуратура посилається на те, що внаслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011, стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є (у було на момент винесення рішення №6/451) Міністерство транспорту та зв'язку (нині -Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України. Як вказує заявник, вищевказані обставини істотно впливають на оцінку доказів у справі №6/451 і виключають необхідністю ВАТ “Київський річковий порт” встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.
Представник ВАТ «Київський річковий порт»в судовому засіданні 29.03.2012 проти задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 у справі №6/451 -заперечував. В свою чергу, ВАТ «Київський річковий порт»було надано суду письмові пояснення щодо заяви Київської транспортної прокуратури, у яких ВАТ «Київський річковий порт» зазначає, що на час винесення рішення по справі №6/451 і на даний час не відбулось змін у законодавстві щодо порядку використання гідротехнічних причальних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств у процесі їх приватизації. Ці об'єкти не підлягають приватизації в силу п. “г” ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” й не включені до статутного фонду Порту в процесі корпоратизації та приватизації. Разом з тим, це майно передане на баланс порту для його використання за цільовим призначенням, про що свідчить п. 8.1. Статуту позивача затвердженого Наказом ФДМУ №25 від 15.01.93. Дане майно з моменту його створення та вводу в експлуатацію перебуває на балансі Порту, має відповідне цільове призначення, тобто безпосередньо забезпечує здійснення Портом його основної діяльності, будувалось Портом та існує з цією метою. З моменту корпоратизації Порту, майно знаходиться у сфері управління ФДМУ. В силу с. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в діючій редакції на момент ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2009р., дане майно не може бути об'єктом оренди. Крім того, як вказує позивач, відповідно до наказу ФДМУ №908/68 від 19.05.99 “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі”, відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі належить власнику (володільцю). Крім того, позивач вказує, що необґрунтованими є посилання Київської транспортної прокуратури на ст. 136 ГК України. Дана стаття кореспондується, зокрема, з положеннями ст. 139 ГК України відповідно до якої майно у НК України визначається сукупністю речей та інших цінностей (включаючи не матеріалі активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Оскільки, майно щодо якого встановлено сервітут і на момент розгляду справи №6/451 і на даний час обліковується на балансі Порту, то відповідно у ДП “Адміністрація річкових портів” відсутні правові підстави для вчинення правочинів щодо вказаного майна. Також, позивач вважає необґрунтованим посилання Київської транспортної прокуратури не те, що ДП “Адміністрація річкових портів” може надавати послуги зі швартування й стоянки суден з використанням причалів на підставі статуту, оскільки згідно із ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут суб'єкта господарювання. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити і інші відомості, що не суперечать законодавству. Тобто, як зазначає позивач, статут ДП “Адміністрація річкових портів” не є законодавчим актом і не має статут документа нормативно-правового характеру, а тому не може поширюватись на невизначене коло осіб і не може бути для них обов'язковим для виконання.
Наведені вище обставини, на думку ВАТ «Київський річковий порт», є підставами для відмови у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2009р. по справі №6/451 за нововиявленими обставинами, а підстави для перегляду за нововиявленими обставинами і скасування рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 по справі №6/451 -відсутні.
В судовому засіданні 15.02.2012 представник Фонду державного майна України надав суду письмові пояснення по справі, у яких вказав, що Фонд, розглянувши заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009. у даній справі та керуючись ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважає за необхідне повідомити суду, що в результаті уважного опрацювання доводів зазначеної заяви свідчить про обґрунтовану позицію Київської транспортної прокуратури. Що згідно ст. ст. 43, 114 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для прийняття рішення про її задоволення.
Розглянувши в судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши присутніх представників, Господарський суд міста Києва, -
Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до про встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомості, визнання права позивача включити сервітут, що вимагається за позовом, до складу єдиного майнового комплексу, зобов'язання не вчиняти дій чи бездіяльності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” задоволені частково:
1. Встановлено сервітут відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70; код ЄДРПОУ 03150071) щодо наступних об'єктів нерухомості:
1. гідротехнічні споруди в с. Трипілля Обухівського р-ну Київської обл.;
2. пасажирський причал, Київське водосховище;
3. причал “Парк Примакова”, вул. Набережне шосе, м. Київ, Печерський р-н;
4. причал “Березняки”, вул. Дніпровська Набережна, м. Київ, Харківський р-н;
5. берегоукріплення району відстійного пункту (РОП), Рибальський півострів, м. Київ, Подільський р-н;
6. пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14);
7. берегоукріплення р. Дніпро, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 1,2 і 5-6);
8. набережна вантажного причалу, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.;
9. пасажирський причал, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.;
10. берегоукріплення, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.;
11. устаткування території пристані “Ржищів”, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.;
12. пасажирський причал, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.;
13. берегоукріплення, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київської обл.;
14. берегоукріплення ланів фільтрації, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.;
15. берегоукріплення на вантажному причалі, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.;
16. вантажні причали, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.;
17. набережна пасажирських причалів біля станції метро “Дніпро”, 380 м/п, вул. Набережне шосе, 1, м. Київ, Печерський -р-н;
18. причальна набережна 2-го вантажного р-ну, 704 м/п, вул. Набережно-Хрещатицька, 14, м. Київ, Подільський р-н;
19. набережна кварцитного причалу, вул. Набережно-Лугова, 4, м. Київ, Подільський р-н;
20. причальна набережна 3-го вантажного р-ну, вул. Електриків, 12 -12-а, м. Київ, Подільський р-н;
21. берегоукріплення 3-го вантажного р-ну з боку ТЕЦ, пров. Електриків, м. Київ, Подільський р-н;
22. берегоукріплення лівого берега р. Десна в с. Літки Броварського р-ну Київської обл.;
23. зупиночний пункт “Високовольтна”, вул. Садова, 104, м. Київ, Дарницький р-н;
24. підпірна стінка причалу “Остер”в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.;
25. естакада причалу “Остер”в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.;
26. бункерна база нафтопричалу, вул. Електриків, 16, м. Київ, Подільський р-н;
27. пасажирський причал “Русанівські Сади”, вул. Садова, 5, м. Київ, Дніпровський р-н, (далі -Майно) з наступними умовами:
Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт” з моменту набрання законної сили рішенням суду набуває наступних прав щодо користування майном:
- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті ВАТ “Київський річковий порт”від 29.08.2008 р., зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 р. за № 10711050012000366, а саме: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом, виконання перевантажувальних робіт, здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажообігу, обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту, організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами “ріка-море” плавання, комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження, експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції, залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом, здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі, виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції об'єктів, використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю, навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт, здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден “ріка-море” плавання і морських суден та їх забезпечення;
- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-які інших вантажів;
- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ВАТ “Київський річковий порт” з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ВАТ “Київський річковий порт” у зв'язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ВАТ “Київський річковий порт” має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, пред'явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;
- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого Майна;
- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;
- право вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ “Київський річковий порт” у зв'язку із зазначеним вище.
Сервітут встановлюється без визначення строку.
ВАТ “Київський річковий порт” вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 “Про портові збори”.
Даний сервітут не підлягає відчуженню.
Сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут.
Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.
Збитки, завдані ВАТ “Київський річковий порт” власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах.
Збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ВАТ “Київський річковий порт”, встановлених цим сервітутом, відшкодовуються на загальних підставах.
2. Визнано право відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70; код ЄДРПОУ 03150071) включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу.
3. Зобов'язано Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт” користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.
4. В іншій частині позову відмовлено.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451 робляться посилання на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 у справі № 8/50, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 в справі № 22а-22668/08, якою визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України № 306-р від 23.05.2007 “Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку” та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 1211/614 від 19.07.2007 “Про передачу державного майна” (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 № 1514/827, яким зокрема було передано спірне майно до сфери управління Мінтрансзв'язку.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451 мотивовано зокрема тим, що Закон України “Про управління об'єктами державної власності” визначає правомочності відповідних органів державної влади щодо володіння, користування і розпоряджання об'єктами державної власності, а право власності -цивільно-правовою категорією, він (Закон) є актом цивільного законодавства (ст. 4 ЦК України). Повноваження Фонду державного майна України як одного з суб'єктів управління об'єктами державної власності, передбачені ст. 7 Закону України “Про управління об'єктами державної власності”, до яких, у тому числі, належить право розпорядження майном (виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; приймає рішення про передачу до статутного фонду господарських організацій об'єктів державної власності, здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного, тощо). Оренда, як одне з речових прав, в порівнянні з сервітутом, передбачає делегування більшого обсягу правомочностей щодо майна, Фонд Державного майна України в силу Закону уповноважений виступати орендодавцем майна, оренда та сервітут є подібними за змістом цивільними відносинами, а відтак суд дійшов висновку, що при вирішенні питання наявності повноважень Фонду державного майна України розпорядження майном шляхом встановлення сервітуту є можливим застосування до спірних відносин аналогію закону. Таким чином, повноваження Фонду державного майна на встановлення сервітуту, виходячи з аналогії закону, ґрунтується на передбаченому ст. 7 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” праві виступати орендодавцем державного майна, оскільки останнє за своїм змістом є подібним до сервітуту.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 по справі №6/451 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 у справі №6/451 залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 17.12.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2009 у справі №6/451.
Ухвалою суду від 20.01.2011 р. відмовлено Фонду державного майна України у задоволенні скарги на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 вказану ухвалу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі № 6/451 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011 року у справі №6/451 відмовлено Фонду державного майна України в задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 31.10.2011 вказану ухвалу залишено без змін.
В свою чергу, Фондом державного майна України через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано засвідчену копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012, якою було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 25/202 про відмову у задоволенні позову ДП «Адміністрація річкових портів»до ПАТ «Київський річковий порт»про припинення сервітуту щодо об'єкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали № 7-14) та зобов'язання відповідача виключити вказаний об'єкт нерухомості зі складу майнового комплексу та звільнити державне майно -пасажирську набережну від будь-яких належних йому плавзасобів.
Вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 було прийнято нове рішення, яким позов ДП «Адміністрація річкових портів»задоволено, а саме: припинено ПАТ «Київський річковий порт»сервітут щодо об'єкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали № 7-14) та зобов'язання відповідача виключити вказаний об'єкт нерухомості зі складу майнового комплексу та звільнити державне майно -пасажирську набережну від будь-яких належних ПАТ «Київський річковий порт» плавзасобів.
Фонд державного майна наголошував на тому, що вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 припинено ПАТ «Київський річковий порт»сервітут щодо об'єкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали № 7-14), тобто на майно, яке було зокрема предметом спору в справі № 6/451.
Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XII ГПК.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»визначено, що скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України.
Таким чином, з урахуванням правової позиції Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», суд зазначає, що підставами для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є саме наявність нововиявлених обставин на час розгляду справи в суді, неможливості їх бути відомими особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи та їх істотність для вирішення спору, а не наявність будь-яких судових рішень. Наявність певного судового рішення, не є нововиявленою обставиною, але викладені у ньому обставини можуть вважатись нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, що жодним чином не суперечить правовій позиції, викладеній у вищевказаній Постанові.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011, було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 у справі № 8/50 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 в справі № 22а-22668/08, а у задоволенні позову ВАТ «Київський річковий порт»та ВАТ «Кременчуцький річковий порт»про визнання недійсними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку»та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 1211/614 від 19.07.2007 “Про передачу державного майна” (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 № 1514/827) -відмовлено.
У постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 встановлено зокрема обставини, що спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 27.05.1999 № 971/72 скасовано спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 04.08.1998 № 1535/104, відповідно до якого державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт»передано в оперативне управління цього товариства. Таким чином, державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», в оперативне управління ВАТ «Київський річковий порт»- не передавалося.
До того ж, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011, встановлено ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, яке регулює порядок передачі державного та комунального майна між органами уповноваженими управляти державним майном. Відповідно до п.5 даного Положення при передачі об'єктів права державної власності пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яке здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно. Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку»було видано з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме погоджено з Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України. З ВАТ «Київський річковий порт»та ВАТ «Кременчуцький річковий порт»така передача не погоджувалась у зв'язку з тим, що погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно. Тому вимога щодо погодження з ВАТ «Київський річковий порт» та ВАТ «Кременчуцький річковий порт»передачі державного майна суперечить чинному законодавству України.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказаною постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 було встановлено наступні обставини:
- державне майно (зокрема і майно, яке було предметом спору в справі № 6/451), яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», в оперативне управління ВАТ «Київський річковий порт»- не передавалося;
- в п.п. в) п. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», чітко зазначено, що передача державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, здійснюється за рішенням засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України, тобто у даному випадку вимагається прийняття спільного рішення Фонду державного майна, як органу що передає майно, та Міністерства транспорту та зв'язку України, як органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно (зокрема і те, що було предметом спору в справі № 6/451) що і було ними здійснено в межах повноважень згідно спільного наказу № 1211/614 від 19.07.2007 “Про передачу державного майна” (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 № 1514/827);
- відповідно до п.5 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», при передачі об'єктів права державної власності пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яке здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно, тобто розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку»(зокрема і майна, яке було предметом спору в справі № 6/451) було видано з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме погоджено з Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України.
Вказані обставини не були відомими Київській транспортній прокуратурі на час розгляду справи № 6/451, оскільки зазначені вище обставини стали відомі лише з моменту винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 14. 12.2011, і вони є істотними для вирішення спору в справі № 6/451, оскільки вказують на те, що органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, зокрема і тим майном, що є предметом спору в справі № 6/451, є саме Міністерство транспорту та зв'язку України, тобто орган, уповноважений управляти державним майном, який прийняв відповідне майно (зокрема і те, що було предметом в справі № 6/451) від Фонду державного майна України шляхом прийняття спільного наказу від 19.07.2007 № 1211/614 (з відповідними змінами).
Посилання ПАТ «Київський річковий порт»як на підставу відмови у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451 на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2012 було допущено заяву ПАТ «Київський річковий порт»про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 до провадження та надіслання її до Верховного Суду України разом з доданими до неї документами -судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 набрала законної сили у порядку та строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України, тобто негайно, і допуск заяви ПАТ «Київський річковий порт»про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 до провадження та надіслання її до Верховного Суду України разом з доданими до неї документами -не скасовує факту набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 у встановленому законом порядку, як і не скасовує наявності обставин, які у ній викладені.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність істотних обставин для вирішення даної справи, які не були відомі заявнику на час винесення рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451, а отже вищенаведені обставини, встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 - є нововиявленими обставинами в розумінні ст. ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України, а тому рішення Господарського суду міста Києва в справі № 6/451 від 10.03.2009 підлягає скасуванню, у зв'язку з чим підлягає прийняттю нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, зокрема і тим майном, що є предметом спору в справі № 6/451, є саме Міністерство транспорту та зв'язку України, тобто орган, уповноважений управляти державним майном, який прийняв відповідне майно (зокрема і те, що було предметом в справі № 6/451) від Фонду державного майна України шляхом прийняття спільного наказу від 19.07.2007 № 1211/614 (з відповідними змінами).
Посилання Фонду державного майна на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 припинено ПАТ «Київський річковий порт»сервітут щодо об'єкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали № 7-14), тобто на майно, яке було зокрема предметом спору в справі № 6/451 -судом не приймаються до уваги, оскільки предметом спору у справі № 6/451 було визначення обсягу повноважень відповідного органу влади на управління спірним майном, а припинення згідно вищевказаної постанови ПАТ «Київський річковий порт»сервітуту на один з об'єктів - не скасовує обов'язку суду щодо дослідження під час перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451 встановлення органу, уповноваженого саме управляти державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, зокрема і тим майном, що є предметом спору в справі № 6/451.
Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позовних вимог ВАТ “Київський річковий порт»(яке на даний час змінило організаційну форму на ПАТ) саме внаслідок порушення його сервітутних прав Фондом державного майна України -у суду відсутні.
Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.
Також, судом, після обговорення в судових засіданнях та заслуховування думок присутніх учасників процесу, були розглянуті наступні клопотання учасників процесу, а саме:
- клопотання Київської транспортної прокуратури, заявлене у позові, про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача Міністерства інфраструктури і ДП “Адміністрація річкових портів”, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки заявником не доведено обставин в розумінні статті 27 Господарського процесуального кодексу України, що рішення з господарського спору в справі № 6/451 може вплинути на права або обов'язки Міністерства інфраструктури і ДП “Адміністрація річкових портів” щодо однієї з сторін спору;
- клопотання ПАТ «Київський річковий порт» про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом України заяви ПАТ «Київський річковий порт»постанови Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011, у задоволення кого судом відмовлено, оскільки згідно ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а ПАТ «Київський річковий порт»не подано суду доказів того, що Верховним Судом України прийнято до провадження та розглядається заява ПАТ «Київський річковий порт»про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 27, 79, 86, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451 за нововиявленими обставинами -задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 в справі № 6/451 -скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 03.04.2012р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Д.В. Мандичев
Суддя М.О. Любченко
Суддя С.А. Гончаров