ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-19/1204-201202.04.12
За позовом Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради
до Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2"
про стягнення 5 634,58 грн.
Суддя Шаптала Є.Ю.
Представники :
від позивача: ОСОБА_1 за дов. № бн від 01.01.2012 р.
ОСОБА_2 за дов. № 2-пр від 23.01.2012 р.
від відповідача не з"явився
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" про стягнення 5 634,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.02.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року відкладено розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України на 21.03.2012 року.
06.03.2012 року представник відповідача подав до відділу діловодства суду відзив на позовну заяву.
15.03.2012 року представник позивача подав документи по справі.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.04.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
01.07.2005 року між Підприємством по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради та ПАТ «Київська пересувна механізована колона -2»укладено договір № 20 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до п. 1 Договору, власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: м. Українка, вул.. Соснова, 6, загальною площею 249,9 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а «Співвласник»приймає участь у витратах на виконання названих робіт. Зазначена площа зареєстрована як не житлове приміщення під офіс.
Пунктом 2.2.3 Договору визначено порядок оплати послуг не пізніше останнього дня поточного місяця, відповідно акту здачі-приймання виконаних робіт оформленого сторонами.
Додатковою угодою № 3 до Договору від 01.03.2009 року, яка була невід'ємною частиною договору, встановлено щомісячну вартість послуг по утриманню будинку та при будинкової території в розмірі 402,34 грн., в т.ч ПДВ.
Позивачем виконані взяті на себе зобов'язання, що підтверджується Актами здачі-прийому послуг за утримання будинків та прибудинкової території згідно договору № 20 від 01.07.2005 року.
Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 4 044,92 грн..
Наявність заборгованості визнано відповідачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2010 року, який підписано головним бухгалтером та скріпленого печаткою відповідача.
Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 4 044,92 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Проаналізувавши спірний договір, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками останній є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У випадку, коли строк виконання не встановлений, або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання є правило, а боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.
Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.
Господарським судом міста Києва встановлено, що з вимогою про оплату заборгованості позивач до відповідача звернувся з претензією № 348 від 01.06.2011 року, про що свідчить повідомлення з відміткою поштового відділення, згідно відмітки на повідомленні документ отриманий відповідачем 07.06.2011 року. Таким чином, строк з якого починається прострочення оплати, враховуючи поштовий перебіг та вимоги вищезазначеної норми, настав 08.06.2011 року.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розмір позовних вимог не визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 4 044,92 грн.
Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.
Відповідно до п. 3.4 Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання у відповідача настав 08.06.2011 року, протягом семиденного строку з моменту пред'явлення вимоги зобов'язання відповідачем не виконано, отже прострочення виконання зобов'язання виникло з 16.06.2011 року.
Тому, позивач не вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2008 року до 01.01.2011 року в сумі 343,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1265,01 грн.
Вірним є нарахування 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань за період з 16.06.2011 року по 01.01.2011 року, що становить 3% річних від простроченої суми в сумі 66,41 грн. та інфляційні нарахування в сумі 66,60 грн..
Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до часткового задоволення.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 525,526, ч. 2 ст. 530,901 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2 (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 67-Б, код ЄДРПОУ 00858473) на користь Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (08720, м. Українка, Обухівського району Київської області, пл.. Т. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 20576699), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 4 044 (чотири тисячі сорок чотири) грн.. 92 коп., інфляційні нарахування в сумі 66 (шістдесят шість) грн.. 60 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 66 (шістдесят шість) грн..41 коп., судовий збір 1 411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 50 коп..
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Ю. Шаптала
Дата складання повного рішення: 04.04.12 р.