ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-24/1642-201229.03.12
За позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду
спеціального призначення “Спецжитлофонд”
до товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЄФ-БЕЙС”
про стягнення 9 424, 80 грн.
Суддя Д.В. Мандичев
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -пред. за довір №045/24-15 від 04.01.2012р.
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЄФ-БЕЙС” про стягнення 9 424, 80 грн. заборгованості, з яких 4 039, 20 грн. сума основного боргу та 5 385, 60 грн. неустойка.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. порушено провадження у справі №5011-24/1642-2012 та призначено її до розгляду на 29.02.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
В судове засідання 29.02.2012р. з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві №044/24-164 від 17.01.2012р. та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за даними вказаними в позовній заяві, що підтверджується відмітками про вручення на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судових засідань, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 29.03.2012р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001р. №217/1194 “Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд” шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” було створено комунальне підприємство “Спецжитлофонд”.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. №2419 “Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” будинок №10 по вул. Борщагівській закріплено за комунальним підприємством “Спецжитлофонд” як будинок маневреного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2008р. між комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду “Спецжитлофонд” (далі -орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЄФ-БЕЙС” ( далі -орендар, відповідач) укладено договір №4648 оренди житлового приміщення (далі-договір).
Згідно п. 1.1., 1.2. договору, орендодавець передає, а оренд, на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування квартиру № 181 у буд. № 10 на вул. Борщагівській (далі іменується приміщення) з характеристикою, викладеною у п. 1.2 договору, оплатою, визначеною у розділі 2; житлова площа - 39,90 кв. м., загальна площа - 61,20 кв. м.
Відповідно п. 2.1 договору, за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.
У відповідності до п. 2.2 договору, на підставі рішення Київради від 28.09.2006. № 8/75 „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004. № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 673, 20 грн., у т.ч. ПДВ 112, 20 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору, орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.
У відповідності до п. 2.5 договору передбачено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що орендні платежі орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.
Згідно п. 5.1 договору, сторонами погоджено строк його дії з 01.09.2008р. по 28.02.2009р.
Позивач вказує на те, що в зв'язку з тим, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватись спірним житловим приміщенням, у відповідності до вимог п. 2. ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, строк дії договору було продовжено з 01.03.2009р. до 31.08.2009р., з 01.09.2009р. до 28.02.2010р., з 01.03.2010р. до 31.08.2010р., з 01.09.2010р. до 28.02.2011р., з 01.03.2011р. по 31.08.2011р.
На виконання умов договору, позивачем у відповідності до акту приймання-передачі житлового приміщення (додаток №1 до договору від 01.09.2008р. №4648) було передано в орендне користування спірне майно.
Відповідно до п. 3.2.5 договору вбачається, що орендар зобов'язався після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п. 5.5 договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.
У зв'язку з тим, що строк дії договору закінчився 31.08.2011р. позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву від 06.09.2011р. № 044/24-3861 про припинення строку дії договору. Вказану заяву відповідач отримав 14.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0407308762915 (копії в матеріалах справи).
Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та продовжував ним безпідставно користуватись, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оренді за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. у розмірі 4 039, 20 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем об'єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі (додаток №1 до договору від 01.09.2008р. №4648).
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно пункту 5.1 договору, термін його дії встановлено з 01.09.2008р. до 28.02.2009р.
У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
За відсутності заяв жодної із сторін договору про припинення дії договору №4648 від 01.09.2008, договір в силу вищевказаних норм Закону був неодноразово продовжений на тих самих умовах, з 01.03.2009р. до 31.08.2009р., з 01.09.2009р. до 28.02.2010р., з 01.03.2010р. до 31.08.2010р., з 01.09.2010р. до 28.02.2011р., з 01.03.2011р. по 31.08.2011р.
Як вбачається з матеріалів справи позивач листом №044-24-3861 від 06.09.2011 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди № 4648 від 01.09.2008р. на жиле приміщення по вул. Борщагівській, кв. 181, в зв'язку з чим вимагав звільнити вказане приміщення передавши його за актом.
Зазначена заява була отримана відповідачем 14.09.2011р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).
Отже, враховуючи викладене, договір оренди житлового приміщення №4648 від 01.09.2008р. припинив свою дію з 14.09.2011р.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно п. 2.1. договору за користування орендованим приміщення орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 2.2. договору, на підставі рішення Київради від 28.09.2006. № 8/75 „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004. № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 673, 20 грн., у т.ч. ПДВ 112, 20 грн.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 2.3. договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.
При цьому за умовами п. 2.6. договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.
Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення приміщення є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду жилого приміщення з липня по грудень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 4 039, 20 грн. грн. (673, 20 грн. х 6 місяців = 4 0393, 20 грн.)
Згідно п. 4.1.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду житлового приміщення.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідач у період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. фактично користувався житловим приміщенням.
Отже, суд дослідивши матеріали справи вважає вимогу позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 4 039, 20 грн. обґрунтованою та такою що підлягають задоволенню, оскільки відносини за договором оренди житлового приміщення №4648 від 01.09.2008р. припинились 14.09.2011р.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 3.2.5. договору визначено, що орендар зобов'язався після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п. 5.5 договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.
Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач після припинення дії договору не повернув з оренди житлове приміщення.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як встановлено судом відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу об'єкту оренди після закінчення дії договору.
Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Пункт 6.4. договору також передбачає, що не виконання орендарем умов договору щодо звільнення приміщенні після закінчення терміну дії договору дає право орендодавцю вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5 385, 60 грн., оскільки відповідач користувався предметом договору після строку припинення дії договору оренди №4648 від 01.09.2008р., а саме після 14.09.2011р. по 01.12.2011р.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те що позов комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЄФ-БЕЙС” підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЄФ-БЕЙС” (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.127, код ЄДРПОУ 31140176) на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34, код ЄДРПОУ 31454734) 4 039, 20 грн. (чотири тисячі тридцять дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу, 5 385, 60 грн. (п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. неустойки та 1 609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Повний текст рішення виготовлено 02.04.2012р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Д.В. Мандичев