Провадження № 22-ц/490/91/12
Справа № 22ц-11802/11 Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т.О.
Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 33
”21” березня 2012 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Костюченко Н.Є., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Майній Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., а всього 20 500 грн., та на користь держави недоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 13-й годині ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем МАН, державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_1, рухався по Амурському мосту в м. Дніпропетровську, зі сторони вул. Каруни, в напрямку пл. Островського. При цьому, ОСОБА_6, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21061, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 В наслідок даної ДТП потерпілому ОСОБА_3. були спричинені тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2632-Е від 13.12.2006 року, знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2008 року ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України. Під час скоєння ДТП ОСОБА_6 керував автомобілем МАН, д/н НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_1 та знаходився з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується наданим у матеріали справи подорожнім листом. Позивачка ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 03 вересня 1998 року (а.с.11), вони мають від шлюбу трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Як зазначала позивачка, у зв'язку із смертю її чоловіка внаслідок ДТП, нею були понесені матеріальні збитки, а саме: на придбання труни - 1000 грн., витрати на придбання авіаквитків на суму 5868 грн.70 коп., поминки 3,7 днів (за мусульманськими звичаями) на суму 51 932 грн., які вона просила стягнути з відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надані позивачем докази, щодо підтвердження завдання їй матеріальної шкоди, суд до уваги не прийняв, оскільки вони є не належними та не містять інформацію що саме позивачкою ОСОБА_2 понесені ці матеріальні витрати. Крім того, надані суду довідки є недопустимими доказами, оскільки такі матеріальні витрати повинні підтверджуватися лише чеками на придбання даних товарів та послуг.
Таким чином, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 58 800,70 грн., задоволенню не підлягають.
Суд встановив, що внаслідок ДТП загинув чоловік позивача ОСОБА_2, і їй та її дітям завдана моральна шкода, яка виразилася у важких психологічних стражданнях по втраті не тільки чоловіка та батька, а і єдиного годувальника сім'ї. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки і її дітей, та глибину їх душевних страждань, суд прийшов до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивачки та стягнув із відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн., посилаючись на вимоги ст.ст. 1167,1168,1187 ЦК України. Грошову суму стягнено із відповідача, оскільки заподіяв шкоду працівник, який уклав із відповідачем трудовий договір.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду порушено норми матеріального права та не враховано обставини у справі є безпідставними.
Як вбачається із матеріалів справи вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року ОСОБА_6, який керував автомобілем МАН державний номер НОМЕР_1 належним ОСОБА_1, було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст..286 КК України -порушенні правил безпеки дорожнього руху особо, яка керувала транспортним засобом, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_3
Факт перебування ОСОБА_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди у трудових правовідносинах із підприємцем ОСОБА_1 підтверджується подорожнім листом. Автомобіль МАН, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 належить ОСОБА_1, який і є володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Надання самим відповідачем -власником автомобіля, права керування транспортними засобами ОСОБА_6 не є підставою для залучення у якості співвідповідача органу автомобільної інспекції, оскільки власник на свій розсуд розпорядився своїми правами, для чого не потрібно розпорядження органу ДАІ.
Матеріалами справи не підтверджено вини ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач також не надав належних та достовірних доказів вини загиблого у скоєнні ДТП.
Тому висновки суду не суперечать наявним доказам у матеріалах справи, та вимогам ст..ст.1167,1168,1187 ЦК України, а також і роз'ясненням п.8 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що відсутні підстави для зміни чи скасування судового рішення передбачені ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: