Провадження № 22-ц/490/702/12
Справа № 22ц-14168/11 Головуючий у 1 й інстанції - Полубан М.П.
Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 44
«14»березня 2012 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Костюченко Н.Є., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Майній Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Селянського Фермерського господарства «Степове», треті особи - ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до СФГ «Степове», треті особи: ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 16 від 31.12.2004 року у зв'язку з пропуском строку позовної давності..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач є власником земельної ділянки, що підтверджується правовстановлюючим документом - Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ДП № 058727, виданого 25.11.2001 року Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Між сторонами укладено договір оренди землі № 16 від 31.12.2004 року. Строк дії договору 10 років. У графі «підписи сторін»є нерозбірливий підпис орендодавця ОСОБА_2 Договір засвідчено 19.02.2005 року у Дмитрівській сільській раді та зареєстровано у Петропавлівському районному центрі ДЗК 28.07.2005 року.
У супровідному листі відповідача від 15.01.2011 р. за вих. №1 на ім.'я позивача зазначається, що звернення останнього про розірвання договору оренди № 16 від 31.12.2011 року є безпідставним, оскільки СФГ у вказані терміни і в повному обсязі виконує виплати орендної плати з урахуванням змін в законодавстві і щорічної індексації . Також надається таблиця розрахунку орендної плати. Тобто дані обставини ніхто не оскаржує і сторони даний факт визнали.
Суд обґрунтовано вважав, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відповідач в судовому засіданні просив застосувати до вищезазначених правовідносин строк позовної давності. Позивач в позовній заяві питання про поновлення строку позовної давності не ставив, а тому відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд питання про поновлення строків позовної давності не розглядав.
Висновки суду не суперечать вимогам ст. 11,57-66 ЦПК України, ст.ст. 256,257 ЦК України, а позивач не надав доказів того факту, що строки позовної давності звернення до суду були пропущенні із поважних причин, як того вимагає положення ст. 60 ЦПК України.
Умовами спірного договору не передбачено спеціальної позовної давності.
Позивач довідався про порушення свого права в січні 2005 року, то відповідно до положень ст. 257 ЦК України. Останнім строком для позивача для звернення до суду був січень 2008 року, а звернувся позивач до суду лише 19.09.2011 року, а тому він пропустив строк позовної давності без поважних причин.
Цивільним кодексом України не передбачено спеціальної позовної давності для даної категорії спорів, тому до них застосовується положення ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Диспозицією ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами була усна домовленість про повернення земельної ділянки за першою вимогою позивача, а тому необхідно поновити строк позовної давності, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Договір оренди укладений у письмовій формі, його умовами не передбачено повернення земельної ділянки орендодавцю на його першу вимогу, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для змін чи розірвання цього договору усні домовленості сторін.
Про укладення договору оренди земельної ділянки позивач дізнався у січні 2005 року, за період до пред'явлення позову у 2011 році позивач отримував орендну плату за договором і не заявляв претензій до відповідача. Усні домовленості сторін, а також бажання і можливість позивача самостійно обробляти земельну ділянку не можуть бути підставою для поновлення строку позовної давності та задоволення позову, у зв'язку із відсутністю поважних причин пропущення позовної давності відповідно до вимог ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України.
Оскільки обставини у справі судом встановлені повністю та всебічно, не суперечать наданим доказам, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, передбачені ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: