Провадження № 22-ц/490/1385/12
Справа № 22ц-8824/11 Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф.
Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 26
”14” березня 2012 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Костюченко Н.Є., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Майній Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»до ТОВ УФА «Верус», ТОВ «ВКФ «Мелком», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між позивачем та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком»були укладені кредитні договори: №459 від 25.04.2006 року, №028 від 21.09.2006 року, №178 від 02.10.2008 року, за умовами яких, позивач надав, а ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком» отримало кредити на загальну суму 330 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Зобов'язання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком»за кредитними договорами, забезпечені порукою на підставі договорів поруки 12.01.2009 року № 467, укладеного між позивачем та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», а також на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 Свої зобов'язання за кредитними договорами ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком»належним чином не виконало, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач просив суд стягнути солідарно із ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості за договорами: №459 від 25.04.2006 року - 73 831,4 грн., №028 від 21.09.2006 року - 88 640,85 грн., №178 від 02.10.2008 року - 38 069,99 грн., із ТОВ «УФА «Верус», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2,ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості по 200 грн. по кожному договору солідарно.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №459 від 25.04.2006 року - 73 631,4 грн.
Стягнуто солідарно із ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 178 12.10.2008 року - 37 869 грн.
Стягнуто солідарно із ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 028 21.09.2006 року -6 744,81 грн.
Стягнуто солідарно із ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитними договорами: № 459 від 25.04.2006 року - 200 грн.; № 178 від 02.10.2008 року- 200 грн.; № 028 від 21.09.2006 року - 200 грн., а разом 600 грн.
Стягнуто солідарно із ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. та судовий збір - 1700 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати із наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що 25.04.2006 року між позивачем та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком»був укладений кредитний договір № 459, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у розмірі 200 000 грн. на термін до 26.04.2009 року, а ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком»зобов'язалося повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки.
Також 21.09.2006 року між позивачем та цим товариством був укладений кредитний договір № 028, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у 110 000 грн. на термін до 21.09.2009 року, а товариство зобов'язалося повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі.
25.04.2006 року між позивачем та цим товариством був укладений кредитний договір № 178, за умовами якого позивач різався надати кредиту сумі 20 000 грн. на термін до 02.10.2009 року, а товариство зобов'язалося повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки.
Суд встановив, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком» на виконання договорів №459 від 25.04.2006 року, №028 від 21.09.2006 року, №178 від 02.10.2008 року отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 330 000 грн.
Суд вказав, що у відповідача ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком» перед позивачем виникла заборгованість: станом на 18.01.2010 року за договором №459 від 25.04.2006 року -73 831,4 грн., за договором №178 від 02.10.2008 року - 38 069,99 грн. та станом на 27.05.2010 року за договором №028 від 21.09.2006 року - 6 944,81 (що свідчить про часткове погашення дорадником суми заборгованості по цьому кредитному договору), ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача та розрахунком заборгованості.
Також 26.04.2006 року між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивачем були укладені договори поруки №459-5, №459-7, №459-7, за умовами яких ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 зобов'язались солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком»своїх обов'язків за кредитним договором №459 від 25.04.2006 року в тому ж розмірі, що і ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком» включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних цій.
Крім того, між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивачем були укладені договори поруки №028-4 від 26.04.2006 року, №028-5 та № 028-6 від 21.09.2010 року, за умовами яких ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 зобов'язались солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «ВКФ «Мелком»своїх обов'язків за кредитним договором №028 від 21.09.2006 року в тому ж розмірі, що і товариство.
Також 02.10.2008 року між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивачем були укладені договори поруки №178-1, №178-2, №178-3. за умовами яких ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 зобов'язались солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «ВКФ «Мелком»своїх обов'язків за кредитним договором №178 від 02.10.2008 року в тому ж розмірі, що і товариство, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій.
Суд встановив, що 12.01.2009 року між відповідачем ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»та позивачем був укладений договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «ВКФ «Мелком»своїх обов'язків за кредитними договорами №459 від 25.04.2006 року, №028 від 21.09.2006 року, №178 від 02.10.2008 року, що підтверджується копією зазначеного договору та додатку №1 до нього.
За умовами п.п. 2.2.2, 2.2.3 договорів №459 від 25.04.2006 року, №028 від 21.09.2006 року, №178 від 02.10.2008 року відповідач має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а позивач за умовами п. 2.3.3 договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, на свій розсуд вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.
Розділом 6 договорів №459 від 25.04.2006 року, №028 від 21.09.2006 року та розділом 5 договору №178 від 02.10.2008 року, передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов'язань, передбачених умовами даного договору.
Відповідно до п. 4 договорів поруки №459-5, №459-7, №459-7 від 26.04.2006 року, №028-4 від 26.04.2006 року, №028-5 від 21.09.2010 року та № 028-6 від 21.09.2010 року та №178-1, №178-2, №178-3 від 02.10.2008 року у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п. 4 договору поруки № 467 від 12.01.2009 року у випадку невиконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п. 2 договору поруки № 467 від 12.01.2009 року розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн.
Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ТОВ «ВКФ «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами, приймаючи до уваги, що знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ТОВ «ВКФ «Мелком»своїх зобов'язань за кредитними договорами щодо сплати кредитів та процентів за користування кредитами, а також факт наявності у позивача, за умовами укладених між ним та відповідачем ТОВ «ВКФ «Мелком»договорів, права вимагати дострокового повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитами, приймаючи до уваги, що у також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, а саме ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідачем частково сплачено суму заборгованості за кредитним договором №028 від 21.09.2006 року, суд вважав за можливе стягнути солідарно з ТОВ «ВКФ «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №459 від 25.04.2006 року -73631,4 грн. (73 831,4 грн.-200 грн.), №028 від 21.09.2006 року - 6 744,81 грн.(6944,81 грн.-200 грн.), №178 від 02.10.2008 року-37 869,99 грн. ( 38 069,99 грн. -200 грн.).
Вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідачів ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ТОВ «ВКФ «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ,ОСОБА_4 та врахувавши вищенаведені фактичні обставини, суд вважав обґрунтованими вимоги в цій частині та вважав за можливе стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ТОВ «ВКФ «Мелком», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №459 від 25.04.2006 року - 200 грн., №028 від 21.09.2006 року -200 грн. та №178 від 02.10.2008 року -200 грн., а разом 600 грн.
Але із висновками суду щодо визначення розміру заборгованості погодитись не можна, оскільки вони не враховують вимог законодавства та обставин у справі.
Позивач надав розрахунок заборгованості за кредитними договорами ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком» перед позивачем: станом на 18.01.2010 року за договором №459 від 25.04.2006 року -73 831,4 грн., з яких: 42,474,28 грн. - заборгованість за кредитом; 17768,31 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 9834,93 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 250 грн. - фіксована частина, 3503,88 грн. - процентна складова. За договором №178 від 02.10.2008 року - 38 069,99 грн. з яких: 19205,8 грн. - заборгованість за кредитом; 10801,13 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 6012,11 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 250 грн. - фіксована частина, 1800,95 грн. - процентна складова. Станом на 27.05.2010 року за договором №028 від 21.09.2006 року - 6 944,81., з яких: 5105,48 грн. - заборгованість за кредитом; 1651,01 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 188,32 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Умовами кредитних договорів передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня за прострочення оплати та штраф кожний випадок порушення. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Проте суд на ці положення закону не звернув увагу, та не обговорив можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, відповідачами наданий договір застави автотранспорту №028-1 від 21.09.2006 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3 відповідно до якого ОСОБА_3 передала у заставу банку належний їй автомобіль «HONDA ACCORD»державний номер НОМЕР_1 вартістю 87113 гривень, яким забезпечено виконання зобов'язань ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Мелком», які випливають із кредитного договору №028 від 21.09.2006 року. Максимальний розмір вимог, яка забезпечується заставою становить 330 000 гривень.
Відповідно до акту від 24.02.2009 року автомобіль «HONDA ACCORD»державний номер НОМЕР_1 вилучений співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк»для реалізації за ринковою вартістю і направлення виручених коштів на погашення заборгованості перед банком у випадку невиконання зобов'язання. Автомобіль доставлений в банк (т.2 а.с.251).
Але ніяких відомостей щодо реалізації автомобілю в матеріалах справи немає і позивач ухилився від надання їх суду.
Вказані вимоги закону та обставини у справі впливають на встановлення розміру заборгованості.
На запит апеляційного суду про надання належних доказів щодо звернення стягнення на заставлене майно боржників, ПАТ КБ «Приватбанк»вказав, що ці відомості є банківською таємницею, а тому відмовився надати інші докази (т.2 а.с.188).
Але вказані відомості, відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»не передбачені в переліку інформації, яка становить банківську таємницю. Вони є предметом спору та стосуються розміру кредитної заборгованості відповідачів.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України позивач не довів обставини щодо дійсного розміру заборгованості відповідачів за кредитними договорами.
Таким чином, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо дійсного розміру заборгованості рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307,309, 316 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»до ТОВ УФА «Верус», ТОВ «ВКФ Мелком», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: