Провадження № 22-ц/490/547/12
Справа № 22ц-13882/11 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В.
Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 33
”29” лютого 2012 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Костюченко Н.Є., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Поздняковій Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 4540 грн. та 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у справі - судовий збір у розмірі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-технічний забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 54578,5 гривень.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 29 липня 2006 року біля 13 години відповідач, керуючи автомобілем «ДЕУ_Ланос»д/н НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Харків - Сімферополь у Новомосковському районі в напрямку м. Сімферополя, вчинив наїзд на велосипед під керуванням неповнолітньої доньки позивача, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть. Постановою слідчого відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 02 лютого 2010 кримінальну справу по факту ДТП щодо відповідача закрито на підставі ст. 6 п.2 КПК України.
В силу ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд врахував, що позивач поніс матеріальні витрати на придбання пам'ятника в розмірі 4540 грн., що підтверджується квитанціями № 205846 від 16.08.2008 року та № 005797 від 07.11.2008 року ПП ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Тому суд вважав, що позивачу була спричинена і моральна шкода, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку зі смертю близької людини - єдиної доньки, яка була неповнолітньою. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував обставини справи, а також вимоги розумності та справедливості, тому суд вважав, що моральна шкода, заявлена позивачем, є дещо завищеною, у зв'язку із чим стягнув із відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 4540 грн. та 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на вимоги ст.ст. 23,1166,1187 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду порушено норми матеріального права та не враховано обставини у справі є безпідставними.
У постанові слідчого відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 02 лютого 2010 року зазначено про те, що при вказаних вихідних даних дії водія автомобіля в частині вибору швидкості руху не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б»Правил дорожнього руху України, що підтверджено експертним висновком.
Будь-яких достовірних та належних доказів про те, що шкода була завдана внаслідок умислу потерпілої, відповідач суду не надав, а його доводи в цій частині спростовуються матеріалами справи. Таким чином, відсутні підстави для звільнення відповідача від матеріальної відповідальності за спричинену шкоду, передбачені ч.5 ст.1187 ЦК України.
При визначенні розміру на відшкодування моральної шкоди суд врахував обставини справи, грубу необережність потерпілої, а також вимоги розумності та справедливості, а тому зменшив розмір відшкодування, що не суперечить вимогам ч.2 ст.1193 ЦК України.
Надана відповідачем довідка щодо розміру заробітку тільки його дружини, не є повним і всебічним відображенням матеріального становища його сім'ї, а тому немає підстав для додаткового застосування вимог ч.4 ст.1193 ЦК України.
Не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції розписка батьків потерпілої про відсутність претензій до відповідача, оскільки ця розписка написана 01.10.2006 року - через два місяці після скоєння ДТП, а витрати по виготовленню та встановленню пам'ятника понесені позивачем у 2008 році. Сам позивач зазначив, що розписка надана відповідачу у зв'язку із тим, що він відшкодував частину витрат, пов'язаних із похоронами доньки та проведення поминок, які були понесені на той період часу.
Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідачем не спростовані належними та достовірними доказами, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: