Провадження № 22-ц/490/236/12
Справа № 22ц-13037/11 Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О.Б.
Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 45
”29” лютого 2012 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Максюти Ж.І., Костюченко Н.Є.,
при секретарі - Поздняковій Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ спільного майна подружжя, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про роз поділ спільного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним - на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Залишено у власності ОСОБА_3 автомобіль Субару Форестер, 2004 року випуску державний номер НОМЕР_1 та автомобіль Ніссан Алмера, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію на відшкодування вартості Ѕ частини сплачених в період шлюбу коштів за автомобіль Субару Форестер в сумі 37 500 гривень, та компенсацію на відшкодування вартості Ѕ частини сплачених в період шлюбу коштів за автомобіль Ніссан Алмера в сумі 13 235 гривень.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, а в іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що суд не врахував обставини у справі, а саме інтереси дитини, яка проживає із нею, а також вкладення позивачем коштів на ремонт квартири. А тому просить визнати за нею право власності на всю квартиру, а позивачу залишити у власність автомобілі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що суд не врахував обставини у справі, оцінка майна не відповідає його дійсній вартості, а також не врахував, що квартира була придбана за кошти його матері.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сторони по справі знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 22 березня 2003 року, який було розірвано 14 грудня 2007 року, що підтверджується свідоцтвами про одруження та про розірвання шлюбу.
В період шлюбу сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1, автомобілі Субару Форестер та Ніссан Альмера.
Тому посилаючись на вимоги ст. 60 СК України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»суд обґрунтовано вважав що це майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти того, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, оскільки кошти на її придбання надала його мати ОСОБА_7 і метою ставила придбання квартири для своїх потреб, що можуть підтвердити свідки, які були допитані судом, в тому числі і ОСОБА_7 -мати відповідача.
Але суд врахував, що при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року ОСОБА_7 у задоволені позову відмовлено і судом встановлено, що спірна квартира є спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2
У зв'язку із чим суд обґрунтовано застосував положення ч.3 ст.61 ЦПК України щодо підстав звільнення від доказування уже встановлених обставин.
Посилання позивачки ОСОБА_2 щодо необхідності відступити від рівності часток подружжя з урахуванням інтересів сина сторін, суд обґрунтовано вважав безпідставними, оскільки син сторін проживає із позивачкою ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини, а тому відсутні умови за яких суд мав би відступити від рівності сторін при поділі майна, що не суперечить ст. 70 СК України, п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
А тому квартиру АДРЕСА_1 розподілив між подружжям в рівних частинах, оскільки ця квартира придбана сторонами в період шлюбу на спільні кошти.
Автомобіль Субару Форестер, суд обґрунтовано вважав спільним майном подружжя, оскільки відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів того, що цей автомобіль було придбано іншою особою. Також відповідач не спростував зазначену позивачем ОСОБА_2 в позовній заяві вартість автомобіля в сумі 15 000 доларів США. Оскільки право власності на автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3, суд обґрунтовано вважав за можливе залишити автомобіль у власності та користуванні відповідача, стягнувши із нього на користь позивачки компенсацію Ѕ частини автомобіля в розмірі 7500 доларів США, що складає за курсом НБУ на момент придбання автомобіля 37 500 грн. (7500 доларів США х 5,0 грн.)
Відносно автомобіля Ніссан Альмера суд врахував, що сторони по справі визнали та підтвердили обставини придбання, дійшли згоди щодо вартості автомобіля, а тому із відповідача на користь позивача стягнув компенсацію сплачених коштів в розмірі Ѕ частини від 5294 доларів США, тобто 2647 доларів США, що у еквіваленті становить 13 235 грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги позивачки про те, що суд не врахував інтереси дитини, яка проживає із нею, а також вкладення позивачем коштів на ремонт квартири, то вони є безпідставними.
Вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо необхідності відступити від рівності часток подружжя з урахуванням інтересів сина сторін є безпідставними, оскільки хоча син сторін проживає із позивачкою ОСОБА_2, але відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Істотних обставин, які б надавали право на відступлення від рівності часток сторін при поділі спільного майна не встановлено, а тому немає підстав для застосування положення ч.ч.2,3 ст. 70 СК України. Стягнення додаткових витрат на утримання дитини може бути предметом окремих позовних вимог, а не підставою для відступлення від рівності часток сторін при поділі спільного майна.
Не може бути підставою для скасування рішення суду і вимога про те, що позивачка вкладала особисті кошти в ремонт квартири, оскільки надані нею копії накладних та чеків щодо придбання будівельних матеріалів датовані періодом перебування сторін у шлюбі.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що автомобілем Субару Форестер користуються інші особи, а оцінка автомобілю не відповідає його дійсній вартості, а також про те, що квартира була придбана за кошти його матері є безпідставними.
В суді першої інстанції відповідач не надав достовірних та належних доказів про дійсну вартість цього автомобіля, а погодився із вартістю вказаною позивачкою, що відповідає вимогам ч.1 ст. 61 ЦПК України.
Врахувавши рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2010 року про те, що спірна квартира є спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд обґрунтовано застосував положення ч.3 ст.61 ЦПК України щодо підстав звільнення від доказування уже встановлених обставин.
Оскільки обставини у справі судом встановлені повністю на підставі наданих сторонами доказів, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, передбачені ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: