Провадження № 22-ц/490/225/12
Справа № 22-ц/490/225/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В.
Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 4
«22»лютого 2012 року м. Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.
суддів - Максюти Ж.І., Костюченко Н.Є.,
при секретарі - Поздняковій Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2011 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи КП ДМБТІ, КП Жилсервіс - 4 про визнання права власності та визначення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання особистою власністю майна, набутого за час проживання у шлюбі, -
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності та визначення порядку користування квартирою.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Визначено порядок користування цією квартирою, виділено в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - жилу кімнату площею 17,4 кв. м. та балкон площею 0,8 кв. м., ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 9,3 кв. м., а кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу - залишено в загальному користуванні співвласників.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачені судові витрати у розмірі 89,5 грн.
В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання особистою власністю майна, набутого за час проживання у шлюбі -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, та задоволення його зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування обставин у справі та вимог законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 09 червня 1990 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після якого ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5. Від шлюбу 28 грудня 1990 року народилась ОСОБА_4.
Згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 від 29 листопада 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано, після чого ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_3, а ім'я на ОСОБА_3.
Згідно довідки КП "ДМБТІ" №15325 від 24.12.2007 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2
Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 09 квітня 1996 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 продали квартиру АДРЕСА_2, яка належала їм на праві власності.
09 квітня 1996 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Оцінивши надані докази, зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана на частину грошей після продажу квартири АДРЕСА_2, яка належала на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому спірну квартиру суд обґрунтовано не визнав особистою власністю ОСОБА_2 і розподілив її між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. в рівних частках, а саме по 1/3 частини кожному.
В зв'язку із чим суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спірної квартири особистою власністю.
Вирішуючи позовні вимоги стосовно встановлення порядку користування квартирою, суд виходив із положень ст.391 ЦК України, якою передбачено право власника вимагати усунення порушень у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном та прийнявши до уваги факт проживання в спірній квартирі членів сім'ї відповідача, виходив із засад розумності та справедливості, а тому визначив порядок користування квартирою, за яким надав у користування: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - жилу кімнату площею 17,4 кв. м. та балкон площею 0,8 кв. м., ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 9,3 кв. м.; а кухню, ванну кімнату та вбиральню, коридор, вбудовану шафу - залишив в спільному користуванні співвласників.
Такі висновки суду відповідають вимогам ст.ст.372,383 ЦК України, ст.ст. 68,69 СК України та обставинам у справі, підтвердженим належними та достовірними доказами.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_2, які йому подарувала його матір, а договір був оформлений на його ім'я. Також не були враховані інтереси його малолітньої дитини, крім того, він не бажає мешкати у одній квартирі разом із позивачами.
Як вбачається із матеріалів справи 09 квітня 1996 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 продали квартиру АДРЕСА_2, яка належала їм на праві власності, і в цей же день - 09 квітня 1996 року був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1. Тому об'єктивними є докази про те, що на придбання спірної квартири були передані грошові кошти, отримані за продаж квартири АДРЕСА_2, яка перебувала у спільній власності сторін.
Таким чином, ці обставини спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що квартиру він придбав за власні кошти та кошти його матері, оскільки його вимоги не підтверджені належними та достовірними доказами. А реєстрація квартири на одну особу у цьому випадку, не дає підстав вважати квартиру особистою власністю цієї особи, оскільки квартира була придбана в період перебування сторін у шлюбі, а також із використанням грошових коштів, належних дочці подружжя.
Крім того, при апеляційному розгляді справи ОСОБА_2 вказав на те, що на придбання спірної квартири були передані грошові кошти, які були отримані від продажу квартири АДРЕСА_2.
Оскільки спірна квартира належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а тому ці особи мають право на користування своєю власністю, а їх члени сім'ї можуть користуватися цією власністю за згодою власників.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Судді: