Провадження № 22-ц/490/2632/12
Справа № 2п-26/11 Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н.Г.
Доповідач - Городнича В.С.
Категорія 44
03 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Баранніка О.П., Глущенко Н.Г.,
при секретарі -Косенко І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2010 року
за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа -Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, -
25 серпня 2009 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради звернувся з даним позовом до ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,00312 га під розміщення капітального цегляного гаражу, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного державним інспектором 05 травня 2009 року. Будь-які правовстановлюючі документи, що надають право ОСОБА_2 на користування зазначеною ділянкою відсутні. Розмір шкоди, заподіяної відповідачем, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки склав 624,64 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2010 року позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00312 га, розташовану на території Дніпропетровської міської ради в АДРЕСА_1 та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення незаконно збудованого капітального цегляного гаражу за власний рахунок.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради суму відшкодування шкоди в розмірі 624,64 грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,00312 Га, розташованої в АДРЕСА_1.
Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2010 року скасувати та постановити нове рішення, згідно з яким відмовити в задоволенні позовних вимог Дніпропетровському міжрайонному природоохоронному прокурору в інтересах держави.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, державним інспектором Тягло С.П. Центрального регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області при виконанні своїх службових обов'язків 05 травня 2009 року викрито правопорушення, скоєне відповідачем, який використовує земельну ділянку площею 0,00312 Га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення капітального цегляного гаражу за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування(оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки та без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.125 ЗК України.
Згідно ст.125 ЗК України, право власності або право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою та його державною реєстрацією, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.
За результатами перевірки державним інспектором Тягло С.П. 05.05.2009 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, на підставі якого виявлене правопорушення було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №157 від 05.05.2009 року (а.с. 8,10).
Постановою про накладення адміністративного стягнення № 69 від 21 травня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.53 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 (а.с. 11).
Відповідно до ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівельних споруд, що здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Як встановлено в судовому засіданні, розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, становить 624,64 грн.(а.с. 12).
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог природоохоронного прокурора в інтересах держави.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи ОСОБА_2 щодо порушення його прав, як сторони по справі, через неповідомлення про день слухання справи, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи належними поштовими повідомленнями(а.с.33,34).
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: