Провадження № 22-ц/490/2669/12
Справа № 2-4402/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В.С.
Доповідач - Городнича В.С.
Категорія 56
03 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.
при секретарі - Косенко І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2011 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -
28 липня 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № DNP0AN09980327 від 13.03.2007 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 34 864,78 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 13.03.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і відповідач 13.03.2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав в заставу: автомобіль Hyundai (модель: Tucson, рік випуску: 2006, тип транспортного засобу: легковий універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить йому на праві власності. В порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, допустив прострочення виконання кредитних зобов'язань, внаслідок чого за ним, станом на 11 липня 2011 року має заборгованість в сумі 21 905,08 доларів США. На підставі викладеного позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави автомобіль Hyundai (модель: Tucson, рік випуску: 2006, тип транспортного засобу: легковий універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить йому на праві власності шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі знаттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»про звернення стягнення на предмет застави задоволені частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNP0AN09980327 від 13.03.2007 року в сумі 21 905 доларів США 08 центів США, що еквівалентно за курсом НБУ складає 174 583 грн. 49 коп., звернуто стягнення на автомобіль Hyundai (модель: Tucson, рік випуску: 2006, тип транспортного засобу: легковий універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Також, судом вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.
Не погодившись з рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до суду з апеляційною скаргою про його скасування з ухваленням нового рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також, з рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та звернувся до суду з апеляційною скаргою про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2007 року сторони уклали кредитну угоду № DNP0AN09980327, відповідно до якої відповідач отримав кредит в розмірі 34 864,78 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 13.03.2014 року.
Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань перед банком є укладання договору застави рухомого майна № DNP0AN09980327 від 13.03.2007 року, а саме: автомобіль Hyundai (модель: Tucson, рік випуску: 2006, тип транспортного засобу: легковий універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2
Вищезазначений автомобіль було придбано відповідачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000828 від 07 березня 2007 року та Акту прийому-передачі автомобілю № 828 від 07 березня 2007 року.
Зі своєї сторони позивач умови кредитного договору виконав, кредит відповідачу надав у повному розмірі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 15 вересня 2007 року, а також визнано представником відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до п.2.2.2 кредитної угоди від 13.03.2007 року відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом у відповідності з п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3,3.1,3.2,7.1,7.4 даного договору.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
В порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення виконання кредитних зобов'язань, внаслідок чого за ним, станом на 11 липня 2011 року має заборгованість в розмірі 21 905,08 доларів США, що складаються з наступного:
- заборгованість за кредитом -16 100,83 доларів США;
- заборгованість по процентам за користування кредитом 3 220,03 доларів США;
- заборгованість по комісії за користування кредитом -789,80 доларів США;
- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -1 7894,42 доларів США.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і термін передбачений договором.
Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
В порядку ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У відповідності до п.п. 15.7, 15.7.1 договору застави № DNP0AN09980327, сторони погодили, що з метою задоволення своїх вимог, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язання, передбачених кредитним договором вони не будуть виконані.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, але не на підставі рішення суду, так як згідно ч.2 ст.16 ЦК України суд здійснює захист цивільних прав та інтересів способом, що встановлений договором або законом, і не уповноважений вирішенням спору по суті на видачу доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна.
Колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки згідно до ст. 20 ЗУ «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. Доводи апелянтів про те, що судом ухвалене рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки не застосовано норми ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з ст.1 цього Закону ним визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, тобто вказаний Закон регулює інші правовідносини, які не бути предметом розгляду даної справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженнями в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: