Справа № 443/182/2012
№ провадження 2/443/166/2012
(заочне)
09 квітня 2012 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Тарабана Є.О.
при секретарі - Кузнецовій Г.С.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу,
27 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із даним позовом, посилаючись на наступні обставини:
- 28 березня 2008 року відповідачі в даній справі позичили у нього гроші в сумі 20 000 грн., які зобов"язувалися повернути в строк до 28 квітня 2008 року;
- в зв"язку із невиконанням своїх зобов"язань відповідачами в даній справі по поверненню боргу він звернувся до суду із відповідним позовом, і 27 квітня 2011 року рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області із відповідачів на його (ОСОБА_1) користь було стягнуто солідарно 20 000 грн. боргу та судові витрати;
- 2 червня 2011 року на підставі вказаного судового рішення судом було видано виконавчі листи, на виконання яких постановами від 10 червня 2011 року було відкрито виконавчі провадження ВП № 27044763 та ВП № 27044735;
- однак, відповідачі і після цього не виконують своїх боргових зобов"язань, оскільки станом на 27 січня 2012 року, тобто більше, ніж за 6 місяців, ними було сплачено лише 523 грн. 47 коп., тобто фактично сплачено лише судові витрати.
Оскільки, заявляючи позов про стягнення боргу, він не скористався своїм правом на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідно до норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, посилаючись на вказану норму ЦК України, позивач у даній позовній заяві просив стягнути на його користь із відповідачів солідарно 5666 грн. 23 коп. на відшкодування втрат, викликаних інфляційними процесами за період з 1 лютого 2009 року по 1 січня 2012 року та 1 790 грн. 42 коп. - 3% річних за період з 1 лютого 2009 року по 27 січня 2012 року.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач в даній справі, заявляючи позов про стягнення суми боргу (20 000 грн.) вправі був одночасно заявити позовні вимоги і про стягнення індексу інфляції та 3% річних, однак на той час він (позивач в даній справі) цим правом не скористався, тому на цей час він пропустив строк позовної давності, тому просить в задоволенні позову відмовити саме в зв"язку із пропуском строку давності.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з"явилася, причин неявки у судове засідання суду не повідомила. Раніше - 29 лютого 2012 року (а. с. 21) вона надсилала до суду заперечення, в яких також просила в задоволенні позову відмовити саме в зв"язку із пропуском строку давності.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, вивчивши всі надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із копії рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 року (а. с. 8), позивачем в даній справі були заявлені позовні вимоги лише про стягнення суми самого боргу (20 000 грн.) без врахування встановленого рівня інфляції та 3 % річних від простроченої суми (договором або законом іншого не було встановлено), отже позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються на нормах чинного законодавства і не суперечать фактичним обставинам справи, так як на день звернення позивача із даним позовом сума боргу повернута не була. У судовому засіданні було встановлено, що сума боргу (20 000 грн.), сплачена відповідачами після звернення позивача із даним позовом.
Чинним законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України) визначено обов"язок боржника, який прострочив виконання свого грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Обмеження права вимоги кредитора (одночасно із вимогою про стягнення основної суми боргу чи окремо від зазначеної вимоги) чинним законодавством не встановлено.
Позивач в даній справі звернувся із даним позовом 27 січня 2012 року і просить стягнути на свою користь індекс інфляції та 3 % річних за період з 1 лютого 2009 року по 1 січня 2012 року, тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку давності.
За викладених обставин суд вважає, що посилання відповідачів на пропуск позивачем встановленого законодавством строку давності є необгрунтованими.
Стосовно суми позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Як вбачається із довідки відділу статистики у Царичанському районі Головного управління статистики у Дніпропетровській області Державного комітету статистики України від 23 січня 2012 року № 44-08/11 (а. с. 11), за період з 1 лютого 2009 року по 31 грудня 2011 року індеск інфляції становив 124,5 % (101,5% х 101,4% х 100,9% х 100,5% х 101,1% х 99,9% х 99,8% х 100,8% х 100,9% х 101,1% х 100,9% х 101,8% х 101,9% х 100,9% х 99,7% х 99,4% х 99,6% х 99,8% х 101,2% х 102,9% 100,5% х 100,3% х 100,8% х 101,0% х 100,9% х 101,4% х 101,3% х 100,8% х 100,4% х 98,7% 99,6% 100,1% х 100,0% х 100,1% 100,2%).
Таким чином сума, яку відповідачі в даній справі зобов"язані були повернути на користь позивача в даній справі становить 24 900 грн. (20 000 х 124,5% = 24 900), однак за рішенням суду від 27 квітня 2011 року стягнуто лише суму основного боргу - 20 000 грн., таким чином стягненню підлягає 4 900 грн. (24 900 - 20 000 = 4 900).
Окрім того стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми, тобто 1 793 грн. 42 коп. (20 000 х 3% : 365 х 1091, де 20 000 грн. - сума простроченого боргу; 3% - річні; 365 - кількість днів у році; 1091 - кількість днів прострочки). Однак, позивач просить стягнути 1790 грн. 42 коп.. тому, на думку суду, саме ця сума і підлягає стягненню.
Відповідно до норм ст. 88 ЦПК України судові витрати (214 грн. 80 коп. судового збору та 17 грн. 04 коп. витрат за надання статдовідки) повинні бути покладені на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 4 900 грн. на відшкодування втрат від інфляційних процесів, 1 790 грн. 42 коп. - річних та 231 грн. 84 коп. судових витрат, а всього стягнути 6 922 (шість тисяч дев"ятсот двадцять дві) грн. 26 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції до районного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії і повинна відповідати вимогам ст. 229 ЦПК України.
Головуючий: Є.О.Тарабан.