29 березня 2012 року Справа № 1170/2а-411/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.,
представників сторін:
позивача -Соловчук Є.В.
відповідача -клопотання без участі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»
до відповідача: Новоукраїнської міжрайонної державної податково інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податково інспекції (далі -відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 0000432310 від 06.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 179 129,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44782,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
Спеціалістами Новоукраїнської МДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЗГОДА»(код ЄДРПОУ- 23100419) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Тайпей», ПП «БВП-Буд», ТОВ «Н.Т.К. Откан», ТОВ «Сінгерія-С», ТОВ «Кронк МСК», ПП «Протос», ТОВ «Міськбуд», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Веркона Плюс», ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ПП «Крауз Ко», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Дженерал Інвест», ТОВ «Рамен-Трейд», ПП «Облбудінвест», ТОВ «Будкомплект М», ТОВ «Меттех Україна», ТОВ «Артеміда Київ», ТОВ «Агро-Трейд Інвест»за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.
В ході перевірки було встановлено наступні порушення з боку позивача:
1) ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість (спец декларація) за вересень-жовтень 2010 року про обсяги придбання у ТОВ «Веркона Плюс»(а отже податковий кредит в розмірі 179129 грн. з ПДВ) є недійсними;
2) пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179 129,00грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 79500,00 грн., жовтень 2010 року -99629,00 грн.
На підставі акту перевірки Новоукраїнською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2011 року № 0000432310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 179 129,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44782,25 грн.
Дане рішення було оскаржено до ДПА у Кіровоградській області, а потім до ДПС України.
За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України №1231/6/10-2115 від 19.01.2012 року податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ та рішення ДПА у Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення /а.с. 47-55/.
Позивач вважає дане рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Веркона Плюс», а придбаний товар використаний ТОВ «ЗГОДА»виключно у межах господарської діяльності платника податку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, в судове засідання не прибув, при цьому подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до змісту поданого до суду заперечення, Новоукраїнською МДПІ позов не визнається у повному обсязі, в зв'язку з тим, що позивачем не дотримано вимог Податкового кодексу України, оскільки до сум ПДВ, належних до бюджетного відшкодування, включено ПДВ по операціях, які не підтверджуються фактом надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету платниками податку за ланцюгом постачальників операцій з відповідним товаром, а саме - об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, на думку відповідача, відсутні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки АБ №253770 з ЄДР підприємств та організацій України /а.с.24,25/ товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»зареєстроване Добровеличківською РДА, є платником податків та діє на підставі статуту /а.с. 11-23,26-28/.
Види діяльності за КВЕД :
- вирощування зернових та технічних культур;
- розведення свиней;
- розведення великої рогатої худоби;
- оптова торгівля зерно, насінням та кормами для тварин;
- інші види оптової торгівлі;
- овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;
- рибальство, надання послуг у рибальстві;
- надання послуг у тваринництві;
- виробництво м'яса;
- перероблення та консервування овосів та фруктів, не віднесене до інших групувань;
- виробництво нерафінованої олії та жирів;
- виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості;
- оптова торгівля живими товарами;
- оптова торгівля фруктами та овочами;
- оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами;
- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;
- інші види оптової торгівлі;
- надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.
Згідно акту перевірки, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України -«за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».
Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу № 264 від 25.08.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЗГОДА»(код ЄДРПОУ- 23100419) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Тайпей», ПП «БВП-Буд», ТОВ «Н.Т.К. Откан», ТОВ «Сінгерія-С», ТОВ «Кронк МСК», ПП «Протос», ТОВ «Міськбуд», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Веркона Плюс», ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ПП «Крауз Ко», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Дженерал Інвест», ТОВ «Рамен-Трейд», ПП «Облбудінвест», ТОВ «Будкомплект М», ТОВ «Меттех Україна», ТОВ «Артеміда Київ», ТОВ «Агро-Трейд Інвест»за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.09.2011 року № 297/2310/23100419 /а.с. 29-45/.
В ході перевірки, спеціалістами Новоукраїнської МДПІ зроблено висновки, щодо порушень з боку позивача:
1) ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2010 року про обсяги придбання у ТОВ «Веркона Плюс»(а отже податковий кредит в розмірі 179129,00 грн. з ПДВ) є недійсними;
2) пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179 129,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 79500,00 грн., жовтень 2010 року -99629,00 грн.
Зі змісту акту перевірки ТОВ «ЗГОДА»від 21.09.2011 року № 297/2310/23100419 суд вбачає, що податковий орган дійшов до висновку про наявні порушення за таких обставин.
В провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА в Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа №58-479 порушена за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України та відносно службових осіб ТОВ «Агрохолдінг 2009»та ТОВ «Тайпей»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України та відносно службових осіб ТОВ «Агрохолдінг 2009»за ознаками умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ПП "БВП-Буд", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК Укоаїни .
При відстеженні в ході досудового слідства діяльності вище перелічених, пов'язаних між собою в товарно-грошових потоках підприємств, відповідно до вилучених по справі документів, банківських роздруківок по рахунках та аналізу додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ, встановлено, що ТОВ «ЗГОДА»здійснювало формування свого податкового кредиту за рахунок відображення в звітності операцій з ТОВ «Веркона Плюс».
Враховуючи зазначене, в акті перевірки відповідач дійшов висновку про неможливість отримання позивачем від ТОВ «Веркона Плюс»продукції, оскільки у неї були відсутні відповідні товари.
Висновки посадових осіб, викладені в акті перевірки ТОВ «ЗГОДА», суд оцінює критично, оскільки вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб'єктів господарювання і є такими, що йдуть врозріз нормам Податкового кодексу України.
Акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні докази щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «ЗГОДА»з ТОВ «Веркона Плюс», та, на думку суду, висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.
На підставі акту перевірки Новоукраїнською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2011 року № 0000432310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 179 129,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44782,25 грн. /а.с. 46/.
Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Новоукраїнської МДПІ в частині визнання правочинів недійсними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої недійсності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
02.09.2010 року між ТОВ «Веркона Плюс»та ТОВ «ЗГОДА»укладено договір поставки.
Відповідно до пункту 1.1 Договору ТОВ «Веркона Плюс»зобов'язується поставити, а ТОВ «ЗГОДА»прийняти та оплатити паливо пічне у кількості та асортименті, згідно до Додаткам (Специфікаціями) /а.с. 56-58/.
Відповідно до Специфікації до Договору поставки від 02.09.2010 року ТОВ «Веркона Плюс»передано пічне паливо в кількості 90 тонн на загальну суму 477 000,00 грн. ( в тому числі ПДВ -79 500,00 грн.).
01.10.2010 року між ТОВ «Веркона Плюс»та ТОВ «ЗГОДА»укладено договір поставки.
Відповідно до пункту 1.1 Договору ТОВ «Веркона Плюс»зобов'язується поставити, а ТОВ «ЗГОДА»прийняти та оплатити паливо пічне у кількості та асортименті, згідно до Додаткам (Специфікаціями) /а.с. 60-62/.
Відповідно до Специфікації до Договору поставки від 02.10.2010 року ТОВ «Веркона Плюс»передано пічне паливо в кількості 122,788 тонн на загальну суму 597 776,40 грн. ( в тому числі ПДВ -99629,40 грн.).
Факт взаємовідносин ТОВ «ЗГОДА»та ТОВ «Веркона Плюс»підтверджується наступними первинними документами:
- рахунком № 2 від 02.09.2010 року, № 110 від 01.10.2010 року /а.с. 75,78/
- накладною №02092 від 02.09.2010 року, №110 від 01.10.2010 року, /а.с.76, 79/.
- податковою накладною №02092 від 02.09.2010 року, № 110 від 01.10.2010 року /а.с.77, 80/
Оплата товару була проведена, що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 81-82/.
На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано договір складського зберігання зерна /а.с. 64-74/, відповідно до якого, ДП ДАК "Хліб України" Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів зобов'язується прийняти від ТОВ «ЗГОДА»на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2010 року. На виконання зобов'язань за вказаним договором надано:
- звіт за вересень 2010 року та жовтень 2010 року /а.с. 83,89/,
- актом на списання пічного палива від 30.09.2010 року, 29.10.2010 року/а.с.86,92/
- акт прийому -передачі від 02.09.2010 року, від 01.10.2010 року /а.с. 87,93/
- актом здачі -прийняття робіт /а.с. 88,95/
Крім того, відповідно до показів свідка встановлено наступні обставини.
Свідок ОСОБА_2, який працює менеджером у позивача, допитаний в судовому засіданні показав, що 02.09.2010 року та 01.10.2010 року згідно актів прийому -передачі фактично отримав пічне паливо від ТОВ «Веркона Плюс», у кількості 90 тонн та 112,788 тонн відповідно. Пічне паливо знаходилось на збереженні в ємностях ДАК «Хліб України Новоукраїнський КХП». Паливо використовувалось для сушіння сільськогосподарської продукції, власником якої є ТОВ «ЗГОДА», та яка знаходилась на зберіганні на Новоукраїнському елевторі.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Веркона Плюс»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість /а.с. 96-100/, та з урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами щодо скасування податкового повідомлення-рішення, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що Новоукраїнською МДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000432310 від 06.10.2011 року.
Поряд з цим позовні вимоги позивача щодо визнання дій Новоукраїнської МДПІ під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗГОДА»протиправними задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, визнати дії відповідача протиправними щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗГОДА», а саме визнання правочинів між позивачем та його контрагентом недійсними та, як наслідок, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також складання акта перевірки від 21.09.2011 року №297/2310/23100419, що мотивується ним обставинами викладеними в акті, що по суті є його оскарженням.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Мін'юсті 12.01.2011 року за №34/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п. 1 Р. ІІ даного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
У відповідності до п. 7 Р. ІV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Як вбачається з системного аналізу норм Порядку, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки, зокрема, прийняті за її результатами рішення.
З огляду на те, що сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків, які настають у зв'язку з прийняттям податковим органом на підставі акту перевірки відповідного рішення, суд вважає, що акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в суді оскільки ці документи не мають обов'язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не відповідають визначеним законом правовим способам захисту порушеного права.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 16,10 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 94,159-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000432310 від 06.10.2011 року, яким ТОВ «ЗГОДА»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 179129,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44782,25 грн.
В решті заявлених вимог -відмовити.
Стягнути на користь ТОВ «ЗГОДА»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16,10 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом