Справа № 2-91/2012
Номер провадження 2/2510/91/2012
03 квітня 2012 року
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого -судді Корх О.І.,
при секретарі - Александровій Н.Л.,
позивача -ОСОБА_1, адвоката -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Корюківці у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Салідвуд»про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Салідвуд»про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець с. Наумівка Корюківського району Чернігівської області. 02 вересня 2007 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача ТОВ «Салідвуд»підсобним робітником 1 розряду, на підставі наказу №122-к від 02 вересня 2008 року.
Адміністрація підприємства протягом останніх місяців його роботи порушувала трудові та конституційні права позивача ОСОБА_1, не виплачувала йому заробітну плату в передбаченому законом порядку.
09 червня 2010 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням, тобто за ст. 38 КЗпП України, згідно наказу відповідача №63-к від 09.06.2010 року. Звільнивши позивача з роботи, відповідач знову порушив його трудові та конституційні права, а саме, порушив ст.116 КЗпП України, яка зобов'язує власника підприємства провести всі розрахунки зі звільненим працівником і виплатити останньому всі заборговані суми в день звільнення. На день звільнення заборгованість по зарплаті становила близько 3300 (три тисячі триста) грн.
Позивач неодноразово намагався вирішити з відповідачем питання виплати заборгованості по заробітній платі, але адміністрація відповідача відмовляє йому у виплатах заробітної плати, мотивуючи свою відмову відсутністю коштів на рахунку підприємства. В той же час Державна виконавча служба здійснює виплату заборгованості іншим працівникам заводу на підставі виконавчих листів.
Відмовляючи у виплаті заробітної плати відповідач порушує права позивача, які гарантовані чинним законодавством. Так, відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст.24 ЗУ «Про оплату праці»та ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяці через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, власник підприємства зобов'язаний провести всі розрахунки зі звільненим працівником і виплатити останньому всі заборговані суми в день звільнення.
Точну суму заборгованості по заробітній платі позивач повідомити не може, відповідач не видає позивачу на його вимогу довідку про заборгованість, чим порушує вимоги ст. 49 КЗпП України, тому позивач ОСОБА_1 вимушений просити суд про витребування такої довідки у відповідача.
Відповідач добровільно не вирішує питання виплати заробітної плати, тому захисту своїх прав позивач вимушений звернутися до суду і вимушений вимагати стягнення з відповідача заборгованої заробітної плати.
Крім того, згідно чинного законодавства, в разі невчасної виплати зарплати та росту індексу споживчих цін, проводиться індексація/компенсація заборгованих сум зарплати. Обов'язок провести індексацію/компенсацію законом покладено на власника підприємства, тобто, відповідача. Відповідач не індексує заборгованість, не видає позивачу довідок про розмір індексації та компенсації, тому позивач не може вказати розмір індексації/компенсації і вимушений просити суд про витребування довідки-розрахунку індексації/компенсації у відповідача і вимагає стягнення цих сум на свою користь.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невчасної виплати працівнику сум при звільненні, на його користь стягується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивач ніде не працював до 31 травня 2011 року, заробітку не мав, тому вимагає стягнення середнього заробітку з відповідача за весь час затримки виплати зарплати та з 31 травня 2011 року різниці в заробітках у відповідача та на ТОВ «ВудІндустрі», де він зараз працює.
Бездіяльністю відповідача по невиплаті заробітної плати, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в наступному: трудові та конституційні права позивача грубо порушені відповідачем, він не отримав оплати своєї праці вже тривалий час, позивач та його сім'я вимушені були відмовляти собі в найнеобхіднішому за відсутності коштів, позивач не мав можливості оплатити комунальні послуги, поки працевлаштувався на роботу. Невиплата позивачем заборгованості є його умисними неправомірними діями направленими саме на позивача, бо іншим працівникам відповідачем була виплачена заборгованість. Відповідач тривалий час не виплачує заборгованості, не реагує на численні умисні та телефонні звернення позивача, ігнорує їх. До недавнього часу керівник відповідача обіцяв виплатити заборговані суми, а потім взагалі заявив, що ці виплати будуть виплачуватися частково на протязі тривалого часу, пропонував забрати заробітну плату дошками. Отже, відповідач не бажає добровільно вирішити цей спір, тому позивач вимушений звертатися до юристів, суду, вимушений витрачати свій час та переживати судову тяганину. Стягнення моральної шкоди передбачено ст.237-1 КЗПП України, її розмір позивач оцінює в 2000 (дві тисячі) грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, доручив представляти його інтереси в суді його представнику ОСОБА_2.
Представник позивача ОСОБА_2. в судовому засіданні зменшив позовані вимоги позивача, остаточні позовні вимоги виклав такими: просить суд стягнути з ТОВ «Салідвуд»на користь ОСОБА_1 -2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) гривні 70 копійок заборгованості по заробітній платі за три основні місяці роботи перед звільненням позивача, стягнути з ТОВ «Солідвуд»на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу згідно квитанцій в розмірі 700 (сімсот) гривень, застосувати негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Представник відповідача ТОВ «Салідвуд»в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заперечень на позов не надав.
Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити. По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець с. Наумівка Корюківського району Чернігівської області. 02 вересня 2007 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача ТОВ «Салідвуд»підсобним робітником 1 розряду, на підставі наказу №122-к від 02 вересня 2008 року.
Адміністрація підприємства протягом останніх місяців його роботи порушувала трудові та конституційні права позивача ОСОБА_1, не виплачувала йому заробітну плату в передбаченому законом порядку, а саме не було виплачено заробітну плату за три останні місяці роботи позивача в сумі 2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) гривні 70 копійок. Вказане підтверджується даними УПФ в Корюківському районі про індивідуальні місяці роботи про застраховану особу позивача.
09 червня 2010 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням, тобто за ст. 38 КЗпП України, згідно наказу відповідача №63-к від 09.06.2010 року. Звільнивши позивача з роботи, відповідач знову порушив його трудові та конституційні права, а саме, порушив ст.116 КЗпП України, яка зобов'язує власника підприємства провести всі розрахунки зі звільненим працівником і виплатити останньому всі заборговані суми в день звільнення. На день звільнення заборгованість по зарплаті становила близько 2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) гривні 70 копійок.
Відмовляючи у виплаті заробітної плати відповідач порушує права позивача, які гарантовані чинним законодавством. Так, відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст.24 ЗУ «Про оплату праці»та ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяці через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, власник підприємства зобов'язаний провести всі розрахунки зі звільненим працівником і виплатити останньому всі заборговані суми в день звільнення.
Відповідач добровільно не вирішує питання виплати заробітної плати, тому захисту своїх прав позивач вимушений звернутися до суду і вимушений вимагати стягнення з відповідача заборгованої заробітної плати.
Заробітна плата в порушення ст. 115 УКЗпП України не виплачена позивачу. За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню та слід стягнути з ТОВ «Солідвуд»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.
Так як позов задовольняється судом, то з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір та на користь позивача витрати на юридичну допомогу згідно квитанцій в розмірі 700 (сімсот) гривень..
Керуючись ст. 115, 116 КЗпП України, ст.ст. 24, 32-34 Закону України «Про оплату праці», ст. 3, 10, 60, 81, 88, 213-215, 218, 294 , 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Салідвуд»про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з ТОВ «Салідвуд»на користь ОСОБА_1 2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) гривні 70 копійок заборгованості по заробітній платі.
Стягнути з ТОВ «Салідвуд»на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу згідно квитанцій в розмірі 700 (сімсот) гривень.
Застосувати негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ТОВ «Салідвуд»- 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судового збору на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги до Корюківського районного суду.
Суддя О. І. Корх
Рішення складено в повному обсязі та підписано 08.04.2012 р.