м. Вінниця
04 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/1003/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Ткачук В.О.,
представників позивача: Кучевської В.І., Кибальник Я.М.,
представника відповідача: Клапай К.В.,
представника третьої особи: Пастернака Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД»до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, державна податкова служба у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
05.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД»(далі -ТОВ «ІНТЕР ФУД») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі -ДПІ у Тульчинському районі) № 0000013500 від 24.01.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 225 050 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ІНТЕР-ФУД»за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, проведеної посадовими особами ДПА у Вінницькій області, складений акт № 4/35-30/35438742 від 12.01.2012 року, яким встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5, п. 7.3, п. 7.9. ст. 7, п. 11.2 ст. 11, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а саме заниження податку на прибуток на суму 118 483 грн. за I квартал 2011 року, та порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, п.п. 14.1.36 ст. 14, ст. 138, п. 139.1, п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 106 567 грн. за II квартал 2011 року. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі 24.01.2012 року було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку позивача, є протиправним. Вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо нікчемності договорів купівлі-продажу масла солодковершкового у контрагента ТОВ «БК Морепродукти»та безтоварності господарських операцій щодо його придбання, оскільки такі повністю підтверджені усіма необхідними та належно оформленими первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності ТОВ «ІНТЕР-ФУД». Тому витрати на придбання вказаної продукції були правомірно включені товариством до валових витрат за звітній період. Просить врахувати, що законодавство не містить обмежень щодо використання у господарській діяльності платника податків лише власних основних засобів, так само як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, а, отже, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, транспорту тощо, не може бути доказом неспроможності ТОВ «БК Морепродукти»виконати свої зобов'язання за укладеними правочинами. Стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є помилковими, перекрученими та не відповідають дійсності, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення неправомірне і підлягає скасуванню.
У ході судового розгляду справи за згодою позивача на підставі ст. 52 КАС України замінено неналежного відповідача ДПА у Вінницькій області на належного -ДПІ у Тульчинському районі. Крім того, ДПА у Вінницькій області на виконання вимог статті 53 КАС України залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, та у порядку процесуального правонаступництва проведено її заміну правонаступником в особі ДПС у Вінницькій області.
У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві (а.с. 3-8) і доповненнях до неї (а.с. 244-245). Просять суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 231-236), та у своїх поясненнях звертає увагу на відсутність документів, які б підтверджували факт транспортування постачальниками масла селянського на склади ТОВ «ІНТЕР-ФУД», зокрема, товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі товару. Вказує на те, що висновки стосовно нікчемності договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ТОВ «БК Морепродукти», були зроблені контролюючим органом на підставі проведеної ДПІ у Оболонському районі м. Києва перевірки та аналізу його податкової звітності. Просить взяти до уваги, що оскаржуваним рішенням грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 225 050 грн. позивачу донараховано не тільки у зв'язку із завищенням валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «БК Морепродукти», але також й за інші порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які ним не оспорюються.
Представник третьої особи у судовому засіданні адміністративний позов ТОВ «ІНТЕР-ФУД»заперечив та просить суд відмовити у його задоволенні. Вважає, що посадові особи ДПС у Вінницькій області під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача діяли відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов є підставним і підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Встановлено, що ТОВ «ІНТЕР-ФУД»як юридична особа зареєстроване 18.09.2007 року Васильківською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 35438742) та станом на 31.12.2011 року перебувало на обліку у ДПІ в Тульчинському районі.
Основними видами діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності є переробка молока та виробництво сиру; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; оптова торгівля іншими продуктами харчування.
На виконання наказу ДПА у Вінницькій області від 23.11.2011 року, згідно із направленнями від 23.11.2011 року за № 254/35, № 252/35, № 253/35 та на підставі ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України з 24.11.2011 року по 27.12.2011 року проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНТЕР-ФУД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 4/35-30/35438742 від 12.01.2012 року, яким зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем з однієї сторони та ТОВ «БК Морепродукти" з іншої. Крім того, податковим органом встановлено порушення ТОВ «ІНТЕР-ФУД»п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5, п. 7.3, п. 7.9. ст. 7, п. 11.2 ст. 11, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а саме заниження у зв'язку із відсутністю документально підтверджених валових витрат податку на прибуток на суму 118 483 грн. за I квартал 2011 року, а також порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п.п. 14.1.36 ст. 14, ст. 138, п. 139.1, п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 106 567 грн. за II квартал 2011 року.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 24.01.2012 року, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 225 050 грн.
Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.
З акту перевірки № 4/35-30/35438742 від 12.01.2012 року вбачається, що ТОВ «ІНТЕР-ФУД»за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року задекларовано скориговані валові витрати у сумі 269 511 801 грн. та за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року у сумі 519 368 753 грн. (а.с. 15-16, 32-33).
При цьому, на думку контролюючого органу, їх завищення у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами, які були укладені з контрагентом ТОВ «БК Морепродукти»без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, становить 3 670 520 грн. за I квартал 2011 року та 263 340 грн. за II квартал 2011 року (а.с. 10, 25).
Проте, такі висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства і є помилковими.
Виходячи із приписів п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою для віднесення витрат до валових є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару є факт придбання таких товарів із метою їх використання в господарській діяльності.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товару, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Встановлено, що у звітній період ТОВ «ІНТЕР-ФУД»перебувало у господарських відносинах з ТОВ «БК Морепродукти»у зв'язку із придбанням у даного контрагента масла селянського солодковершкового. З цими правовідносинам безпосередньо пов'язані правовідносини позивача з ТОВ «Автобансервіс», а у подальшому і з ТОВ «БК Морепродукти»щодо зберігання вказаного товару на орендованих складах ТОВ «ІНТЕР-ФУД», яким судом також надано належну правову оцінку.
Так, 26.11.2010 року між ТОВ «ІНТЕР-ФУД»та ТОВ «Автобансервіс»було укладений договір зберігання № 218 Мл-ІФ/ІН (а.с. 88-93), за умовами якого ТОВ «ІНТЕР-ФУД»передавалося на зберігання належне на праві власності поклажодавцю масло селянське у кількості, визначеній окремо на кожну партію товару, що вказується в акті приймання-передачі. Відповідно до п. 5.2 цього договору плата за зберігання 1 тонни масла становить 10,00 грн. протягом місяця. Згідно із п. 5.3 договору зберігач виставляє поклажодавцю рахунок за фактично надані послуги, а поклажодавець зобов'язаний оплатити надані зберігачем послуги шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Термін дії договору до 31.12.2010 року.
На підтвердження фактичного виконання даного договору позивачем надано акт приймання-передачі від 26.11.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Автобансевіс»передало, а ТОВ «ІНТЕР-ФУД»прийняло на зберігання 100 тонн масла вершкового на суму 3 900 000 грн., з яких ціна товар -3 250 000 грн. та ПДВ -650 000 (а.с. 164).
У своїх запереченнях відповідач вказує на відсутність товарно-транспортних накладних, які б свідчили про поставку товару.
Разом із тим, доставка масла на склад ТОВ «ІНТЕР-ФУД»здійснювалася транспортом поклажодавця і в рамках договору зберігання, а тому наявність у позивача товарно-транспортних накладних, на думку суду, не є обов'язковою.
При цьому реальність відповідних господарських операцій і сам факт передачі товариству на зберігання цього виду товару, окрім вже згаданого акту від 26.11.2010 року, додатково підтверджуються ветеринарними свідоцтвами, виданими ТОВ «Автобансервіс»під час відправлення масла з ТОВ «Погребищенський МСЗ»серії АБ-02 № 569633, з ТОВ «Кременецьке молоко»серії О-19 № 409874, № 409889, № 409893, з ТОВ «Куликівське молоко»серії Ф-25 № 604566, іншими супроводжуючими документами, зокрема, сертифікатами відповідності, посвідченнями про якість, експертними висновками (а.с. 165-197), а також відомостями, які містяться у журналі надходження сировини (а.с. 117-121).
Належними доказами (а.с. 251-269) підтверджуються і фізичні (технічні) можливості ТОВ «ІНТЕР-ФУД»зберігати відповідну кількість цього виду товару, в тому числі для використання у своїй господарській діяльності.
Суд не приймає до уваги покликання відповідача на відсутність ділової мети під час укладення позивачем договору зберігання від 26.11.2010 року з урахуванням незначної плати за надання таких послуг, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях і не доведені належними та допустимими доказами.
Крім того, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тоді як відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Тому суд критично оцінює висновки податкового органу щодо безтоварності тих господарських операцій, які передували відносинам позивача з ТОВ «БК Морепродукти»у зв'язку із придбання товарно-матеріальних цінностей.
З матеріалів справи вбачається, що у подальшому ТОВ «Автобансервіс»на виконання умов договорів купівлі-продажу № 66/АБ-10 від 30.12.2010 року та № 65/АБ-10 від 29.12.2010 року продало ТОВ «БК Морепродукти»160 тонн масла селянського солодковершкового, частина якого у кількості 100 тонн знаходилась на зберіганні у ТОВ «ІНТЕР-ФУД».
У зв'язку із зміною власника товару, переданого позивачу на зберігання за договором від 26.11.2010 року, 01.01.2011 року відповідно до умов договору зберігання № 12 Мл-ІФ/ІН (а.с. 99-101) ТОВ «ІНТЕР-ФУД»прийняло на відповідальне зберігання у ТОВ «БК Морепродукти»масло селянське у кількості 100 тонн, передача якого підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 01.01.2011 року (а.с. 102). Оплата поклажодавцем послуг позивача як зберігача підтверджується розрахунковими документами (а.с. 115-116).
04.02.2011 року між ТОВ «БК Морепродукти»та ТОВ «ІНТЕР-ФУД»було укладено договір № 04/02, згідно із яким позивач придбав у даного контрагента масло селянське у кількості, асортименті, за цінами, технічними умовами, зазначеними у рахунках фактурах, накладних (а.с. 104-108). На підтвердження цієї господарської операції позивачем надано відповідні видаткові накладні (а.с. 81-87), платіжні доручення про оплату товару (а.с. 198-219), а також рахунки на оплату (а.с. 246-250).
Як встановлено судом, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу ТОВ «ІНТЕР-ФУД»загалом придбало у власність 117,92 тонни масла, з яких 100 тонн фактично зберігалися на складах позивача, а решта 17,92 тонни були додатково поставлені ТОВ «БК Морепродукти». При цьому реальність даної операції повністю підтверджується документально, зокрема видатковими накладними № 65 від 10.03.2011 року на 10 тонн (а.с. 86) та № 87 від 12.04.2011 року на 7,92 тонни (а.с. 87), відомостями журналу надходження сировини (а.с. 121), рахунками на оплату № 166 від 10.03.2011 року та № 187 від 12.04.2011 року (а.с. 249-250), платіжними дорученнями № 2808 від 18.04.2011 року та № 2826 від 19.04.2011 року (а.с. 218-219).
Також на підтвердження взаємовідносин ТОВ «ІНТЕР-ФУД»та ТОВ «БК Морепродукти»щодо укладеного договору купівлі-продажу позивачем надано картки рахунку 023 (відповідальне зберігання), які свідчать про прийняття товару на склад для зберігання, картки рахунку 2011 (сировина і матеріали) за лютий - квітень 2011 року, з яких вбачається, що статус придбаного товару на складі змінився з відповідального зберігання на сировину і матеріали, акт звірки взаєморозрахунків за договором № 4/02 від 04.02.2011 року (а.с. 122-163).
Вищенаведені обставини спростовують висновки відповідача про те, що факт проведених господарських операцій з придбання товару ТОВ «ІНТЕР-ФУД»не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару або здійснення діяльності.
Крім того, що основним видом діяльності позивача є переробка молока та виробництво сиру, оптова торгівля молочними продуктами, роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями тощо, що додатково вказує на наявність господарської мети у зв'язку із придбанням масла селянського у ТОВ «БК Морепродукти».
Таким чином, сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій та їх реальність. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.
Натомість відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Що стосується посилання відповідача на те, що поставка товару ТОВ «ІНТЕР-ФУД»не була супроводжена необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.
Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто документи повинні мати ті обов'язкові реквізити, про які йшлося раніше.
Пред'явлені до перевірки документи (договори, видаткові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні ст. 9 цього Закону та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та засвідчені печатками.
Відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних при здійсненні операції з відвантаження товарів позивачу.
Разом із тим, як вже зазначалося, їх доставку на виконання умов договору зберігання здійснював поклажодавець, а тому наявність у позивача, як зберігача продукції, товарно-транспортних накладних, на переконання суду, не обов'язкова.
Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір валових витрат.
Також податковий орган обґрунтовує правомірність свого рішення нікчемністю договорів, укладених між ТОВ «ІНТЕР-ФУД»та ТОВ «БК Морепродукт», ТОВ «Автобансервіс», посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентами.
Крім того, акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.
Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).
Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень ДПІ у Тульчинському районі за № 0000013500 від 24.01.2012 року, а тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Одночасно необхідно зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, однак, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.
Проте, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, констатуючи помилкове нарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд не вбачає підстав визнавати протиправним оскаржуване рішення лише у певній частині (сумі), оскільки не може підміняти податковий орган, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області № 0000013500 від 24.01.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД" сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку відповідача державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Сало Павло Ігорович