09.04.2012
Справа № 2121/2-546/11
03 квітня 2012 року Цюрупинський районний суд
Херсонської області
у складі: судді Лебедя І.П.,
при секретарі Орловій О.С.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Данилова О.Ф.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог,
на стороні відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи- Цюрупинської міської ради,
яка не заявляє самостійних вимог,на стороні відповідача Чмир Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Цюрупинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Цюрупинськ-Сервіс»Цюрупинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, третя особа- Цюрупинська міська рада, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, про визнання незаконним наказу від 03.02.2011 р. № 23-К про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Цюрупинськ-Сервіс»Цюрупинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, третя особа- Цюрупинська міська рада, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, про визнання незаконним наказу від 03.02.2011 р. № 23-К про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що з березня 2009 року він працював в комунальному підприємстві «Цюрупинськ-Сервіс»Цюрупинської міської ради. 11 січня 2001 року він звернувся до директора підприємства ОСОБА_6 із заявою про надання часткової планової відпустки з 13 січня 2011 року на 14 днів. Проте, 27 січня 2011 року від ОСОБА_6 він дізнався, що з невідомих обставин наказ про надання відпустки інспектором з кадрів та бухгалтерією підприємства не було виготовлено, у зв'язку з чим порушується питання щодо його звільнення з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, а саме, за прогул, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до ОСОБА_6, яка працювала на посаді директора підприємства станом на 11 січня 2011 року для підтвердження підписання його заяви про надання відпустки від 11 січня 2011 року. ОСОБА_6 підтвердила факт підписання вищезазначеної заяви та надала йому копію своєї службової записки з вищезазначеного питання на ім'я виконуючого обов'язки директора підприємства ОСОБА_7 від 27.01.2011 року. 01 лютого 20011 року в.о. директора підприємства було винесено наказ «Про попередження працівників про передуюче звільнене в зв'язку із скороченням штату», з яким його ознайомлено 02 лютого 2011 року. Але 03 лютого 2011 року йому стало відомо, що в.о. директора підприємства винесено наказ про його звільнення у в'язку з відсутністю на роботі без поважних причин більше трьох годин, з яким станом на цей час його у законний спосіб не ознайомлено, але зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Вважає дане звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. 11 січня 2011 року він використав своє законне право, визначене ст. 11 ЗУ «Про відпустки» на планову відпустку, що вбачалось в письмовому зверненні до діючого директора КП «Цюрупинськ-сервіс»Цюрупинської міської ради ОСОБА_6 та згодою на її надання. Умислу щодо прогулу у нього не було, станом до 27 січня 2011 року він був впевнений, що знаходиться у відпустці, про що на підприємстві складено відповідні документи, але з невідомих для нього причин посадовими особами підприємства було порушено законні вимоги щодо надання йому щорічної планової відпустки. Також вважає, що законність його відпустки в період з 13 січня 2011 року по 27 січня 2011 року підтверджується листом попередження за підписом виконуючого обов'язки директора підприємства, які до його відома доведено, що його посада підлягає скороченню з 02 квітня 2011 року та ознайомлено з відповідним наказом, де йому запропоновано звернутись до центру зайнятості за місцем реєстрації для подальшого влаштування у зв'язку із звільненням на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, тобто сам відповідач визнав законність його відпустки з 13 січня 2011 року та запропонував знаходитись на займаній ним посаді станом до 03 квітня 2011 року. Просить визнати наказ № 23-К від 03.02.2011 року про його звільнення незаконним, поновити його на роботі, а також стягнути з КП «Цюрупинськ-сервіс»заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 48982,06 гривень.
У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, оскільки щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначаться графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться до вдома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Тобто, 11 січня 2011 року позивач використав своє законне право, визначене в ст. 11 ЗУ «Про відпустки»та ч. 2 ст. 2 КЗпПУ на планову відпустку, що вбачалось в письмовому зверненні до діючого директора КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР ОСОБА_6 та згодою на її надання. Крім того, в останній раз позивачеві надавалася відпустка в січні 2010 року за 2009 рік, у зв'язку з чим, у січні 2011 року у позивача виникло право на відпустку за 2010 рік.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 наказом № 23-К від 03.02.2011 року звільнено з посади заступника директора 03.02.2011 року за прогул (відсутність на роботі без поважних причин більше 3-ох годин з 13.01.2011 року по 26.01.2011 року) за п. 4 ст. 40 КЗпПУ. На підтвердження відсутності на робочому місці, починаючи з 13.01.2011 року по 26.01.2011 рік щоденно складалося два акти про відсутність на робочому місці без поважних причин. Посилання позивача на те, що він 11.01.2011 року надав директору підприємства заяву про надання часткової планової відпустки, починаючи з 13.01.2011 року на 14 днів не є підставою, котра звільняє позивача від перебування на своєму робочому місці, оскільки вищенаведена заява не зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції підприємства та на адресу КП «Цюрупинськ-сервіс»поштою не надходила, а була особисто прийнята колишнім директором КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР ОСОБА_6 та нею завізована 11.01.2011 року. Розпорядженням Цюрупинського міського голови від 11.01.2011 року № 11/2-5 ОСОБА_6, починаючи з 12.01.2011 року, було відсторонено від виконання повноважень за посадою директора КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР та призначено виконуючим обов'язки директора КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР з правом першого підпису фінансових, банківських та інших документів, пов'язаних з діяльністю підприємства, ОСОБА_7 Зважаючи до пояснень інспектора відділу кадрів ОСОБА_8 заява на відпустку ОСОБА_1 з візою ОСОБА_6 була їй вручена на вулиці 12.01.2011 р. після закінчення робочого дня, коли вона йшла додому. ОСОБА_6 12.01.2011 р. було відсторонено від виконання повноважень директора підприємства і остання не мала жодних повноважень на виконання функцій, пов'язаних з діяльністю підприємства, оскільки всі документи, котрі пов'язані з діяльністю підприємства, повинні були підписуватися, як вже зазначалося вище в.о. директор ОСОБА_7 У зв'язку з наведеним, накази про надання відпустки ОСОБА_1 на підприємстві за підписом колишнього директора від 11.01.2011 року та в.о. директора підприємства з 12.01.2011 року ОСОБА_7 - не видавалися. Позивача було повідомлено поштою двічі про необхідність з*явитися на роботі та надати пояснення з приводу невиходу на роботу, а саме листом від 14.01.2011 року, котрий позивач згідно з повідомленням підприємства зв*язку особисто отримав 18.04.2011 р., та листом від 25.01.2011 року, котрий відповідач також отримав, але продовжував ухилятися від виконання своїх службових обов'язків та не з'явився на робочому місці. Посилання позивача на те, що його до теперішнього часу не ознайомлено з наказом про звільнення від 03.02.2011 року не відповідає дійсності, оскільки позивачу було особисто оголошено наказ про його звільнення в.о. директора ОСОБА_7 та запропоновано підписатися про його ознайомлення з наказом, але позивач відмовився, тому в підтвердження відмови ОСОБА_1 від підпису було складено акт відмови від підпису 03.02.2011 року. Посилання позивача про порушення ЗУ «Про відпустки»не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у відповідності до графіку відпусток, затвердженого наказом № 38 -од від 30.12.2009 року, відпустку заступник директора повинен був отримати в липні 2010 року, але не використав її, наказ про перенесення відпустки на інший час на підприємстві не видавався, а відповідно до затвердженого графіку відпусток на 2011 рік позивав мав право на відпустку у серпні 2011року.
У судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_1 повинен був свою заяву з проханням надати відпустку від 10 січня 2011 року подати через канцелярію підприємства із подальшою її реєстрацією у журналі вхідної кореспонденції та наданням їй реєстраційного індексу. Неподання заяви в установленому порядку свідчить про відсутність правових підстав у керівництва та відповідальних осіб кадрової служби КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМВ для розгляду, прийняття рішення та видання будь-якого наказу з питання надання відпустки ОСОБА_1 Тобто, юридично заява ОСОБА_1 до КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР не надходила, тому надати відпустку на підставі такої заяви - неможливо. Примірною інструкцією передбачено примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації, до якого не відносяться заяви, пов'язані із кадровими питаннями. Щодо порядку надання відпустки то, посилання позивача на те, щ поданням заяви від 10 січня 2011 року він реалізував своє право на планову відпустку за 2010 рік та був впевнений, що у період з 13 січня 2011 року та 27 січня 2011 року перебуває у такій відпустці, не відповідає дійсності, оскільки наказ про встановлення нового терміну за невикористану відпустку ОСОБА_1 по підприємству не приймався, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 80 КЗпПУ та ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про відпустки», навіть у разі перенесення строку надання відпустки такий строк не встановлюється працівником особисто, а є результатом домовленостей між працівником та підприємством із врахуванням інтересів сторін. Позивач вважає, що факт подання заяви з проханням надати відпустку є підставою невиходу на роботу, але таке твердження є безпідставним, так як погодження між працівником ОСОБА_1 та КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР про перенесення відпустки і надання відпустки не здійснювалось, заява від ОСОБА_1 до КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР не надходила, рішення керівництвом підприємства про надання відпустки шляхом видачі наказу не приймалося. Юридичною підставою для виходу працівника у відпустку є постановлення власником або уповноваженим органом наказу про надання відпустки, а оскільки керівниками КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР ОСОБА_6 та ним накази про надання ОСОБА_1 відпустки не видавались, то і правові підстави для невиходу на роботу після 13 січня 2011 року відсутні. Крім того, ОСОБА_1, як керівник, знав, що у разі видання наказу про відпустку він повинен бути ознайомлений з ним, але з таким наказом він не ознайомлений. ОСОБА_1 володів інформацією про відсутність по підприємству наказу про надання йому відпустки, що підтверджується відповідними повідомленнями на його адресу від 14 січня 2011 року та 25 січня 2011 року, але до виконання своїх обов'язків не приступив і фактично продовжував вчиняти прогули. Щодо заяви про збільшення позовних вимог, подані позивачем 18 жовтня 2011 року, то вони не можуть бути задоволені, оскільки заява подана із порушенням встановленого законом порядку, а саме відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право змінити предмет або підставу позов виключно до початку розгляду справи по суті.
У судовому засіданні третя особа -представник Цюрупинської міської ради, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Чмир Г.І. просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за необґрунтованістю. Так, позивач, не ознайомившись з наказом про надання йому відпустки та не впевнившись, що його видано, без поважних причин не вийшов на роботу з 13 січня 2011 року.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона працювала директором КП «Цюрупинськ-сервіс». Планова відпустка працівникам надається згідно з графіком. ОСОБА_1 вирішив використати частину своєї відпустки у січні. 10 січня 2011 року вона вийшла на робота після перебування на лікарняному. 11 січня 2011 року в другій половині дня їй передали заяву ОСОБА_1, на якій вона поставила свою резолюцію. Оскільки 12 січня 2011 року вона була у відрядженні, то заяву про відпустку зі своєю резолюцією та посвідчення про відрядження вона передала інспектору по кадрах в цей же день увечорі, на вулиці. 13 січня, 14 січня та 15 січня 2011 року вона перебувала у відрядженні, тому ряд документів вона підписувала 18 січня 2011 року. 17 січня 2011 року вона прийшла на роботу, але її кабінет був замкнений, а 18 січня 2011 року її було ознайомлено з наказом про її відсторонення від роботи.
Свідок ОСОБА_8 суду 10.05.2011 року показала, що працює в КП «Цюрупинськ-сервіс»інспектором по кадрах. На підприємстві є графік відпусток, згідно з яким працівникам надається щорічна відпустка. До початку відпустки працівники попереджаються про дату початку відпустки, після чого працівник пише відповідну заяву, на якій ставиться відповідна резолюція керівника підпрємства, а після видається наказ про відпустку, з яким повинен ознайомитися працівник. На підставі наказу про відпустку бухгалтерією нараховуються відповідні відпускні виплати . Заяву ОСОБА_1 про відпустку їй передала ОСОБА_6 12 січня 2011 року після роботи, на вулиці. 13 січня 2011 року вона передала цю заяву ОСОБА_7
Заслухавши пояснення, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом в.о. директора КП «Цюрупинськ-сервіс»Цюрупинської міської ради»ОСОБА_7 від 03.02.2011 року № 23-К «Про звільнення ОСОБА_1.»ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора за прогул (відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин -з 13.01.2011 року по 26.01.2011 року), за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 03.02.2011 року. На підтвердження відсутності на робочому місці, починаючи з 13.01.2011 року по 26.01.2011 рік щоденно складалося два акти про відсутність на робочому місці без поважних причин. Посилання позивача на те, що він 11.01.2011 року надав директору підприємства заяву про надання часткової планової відпустки, починаючи з 13.01.2011 року на 14 днів не є підставою, котра звільняє позивача від перебування на своєму робочому місці, оскільки вищенаведена заява не зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції підприємства та на адресу КП «Цюрупинськ-сервіс»поштою не надходила, а була особисто прийнята колишнім директором КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР ОСОБА_6 та нею завізована 11.01.2011 року. Розпорядженням Цюрупинського міського голови від 11.01.2011 року № 11/2-5 ОСОБА_6, починаючи з 12.01.2011 року, було відсторонено від виконання повноважень за посадою директора КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР та призначено виконуючим обов'язки директора КП «Цюрупинськ-сервіс»ЦМР з правом першого підпису фінансових, банківських та інших документів, пов'язаних з діяльністю підприємства, ОСОБА_7 Зважаючи до пояснень інспектора відділу кадрів ОСОБА_8 заява на відпустку ОСОБА_1 з візою ОСОБА_6 була їй вручена на вулиці 12.01.2011 р. після закінчення робочого дня, коли вона йшла додому. ОСОБА_6 12.01.2011 р. було відсторонено від виконання повноважень директора підприємства і остання не мала жодних повноважень на виконання функцій, пов'язаних з діяльністю підприємства, оскільки всі документи, котрі пов'язані з діяльністю підприємства, повинні були підписуватися, як вже зазначалося вище в.о. директор ОСОБА_7 У зв'язку з наведеним, накази про надання відпустки ОСОБА_1 на підприємстві за підписом колишнього директора від 11.01.2011 року та в.о. директора підприємства з 12.01.2011 року ОСОБА_7 - не видавалися. Позивача було повідомлено поштою двічі про необхідність з*явитися на роботі та надати пояснення з приводу невиходу на роботу, а саме листом від 14.01.2011 року, котрий позивач згідно з повідомленням підприємства зв*язку особисто отримав 18.04.2011 р., та листом від 25.01.2011 року, котрий відповідач також отримав, але продовжував ухилятися від виконання своїх службових обов'язків та не з'явився на робочому місці. Посилання позивача на те, що його до теперішнього часу не ознайомлено з наказом про звільнення від 03.02.2011 року не відповідає дійсності, оскільки позивачу було особисто оголошено наказ про його звільнення в.о. директора ОСОБА_7 та запропоновано підписатися про його ознайомлення з наказом, але позивач відмовився, тому в підтвердження відмови ОСОБА_1 від підпису було складено акт відмови від підпису 03.02.2011 року. Посилання позивача про порушення ЗУ «Про відпустки»не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у відповідності до графіку відпусток, затвердженого наказом № 38 -од від 30.12.2009 року, відпустку заступник директора повинен був отримати в липні 2010 року, але не використав її, наказ про перенесення відпустки на інший час на підприємстві не видавався, а відповідно до затвердженого графіку відпусток на 2011 рік позивав мав право на відпустку у серпні 2011року.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про відпустки»у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або повноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КЗпПУ працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 КЗпПУ щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 КЗпПУ щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Відповідно до ч. 4 ст. 79 КЗпПУ черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Відповідно до ч. 6 ст. 79 КЗпПУ Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 КЗпПУ У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки"
Відповідно до ч. 3 ст. 115 КЗпПУ заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 р. № 97, положення стандарту чинні для застосовування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших суб'єктів господарювання, що діють в Україні, а також технічних комітетів стандартизації, науково-технічних та інженерних товариств.
Відповідно до п. 3.12 ст. 3 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 р. № 97, властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.
4.1.7 підпис (службового документа). Реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, шо надають документові ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ.
4.2.6 вхідний документ. Службовий документ, що надійшов до установи.
4.2.7 реєстрування (службового) документа. Внесення до облікових форм коротких відомо стей про службовий документ із зазначенням реєстраційного індексу і дати зареєстрування.
4.2.8 реєстраційний індекс (службового) документа. Цифрова чи абетково-цифрова познака, надана службовому документові під час його реєстрації.
Таким чином судом встановлено, що позивач не зареєстрував в установленому порядку заяву про надання відпустки, наказ про надання відпустки відповідачем не видавався і позивач не був ознайомлений з таким наказом, заробітна плата за період відпустки позивачу не нараховувалася і він її не отримав, а також з урахуванням того, що позивача було повідомлено поштою двічі про необхідність з*явитися на роботі та надати пояснення з приводу невиходу на роботу, а саме листом від 14.01.2011 року, котрий відповідач згідно з повідомленням підприємства зв*язку особисто отримав, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, який не навів суду доказів щодо поважності причин невиходу на роботу в період з 13 по 26 січня 2011 року, тим більше, що позивач як керівник підприємства знав, що єдиною підставою для надання відпустки є наказ.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 2, 40, 79, 80,115 ч.3 КЗпПУ, ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про відпустки», Національним стандартом України «Діловодство й архівна справа»,
Відмовити за безпідставністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Цюрупинськ-Сервіс»Цюрупинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, третя особа- Цюрупинська міська рада, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, про визнання незаконним наказу від 03.02.2011 р. № 23-К про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.
Суддя І.П. Лебідь