Справа № 2107/2-1089/11
іменем України
"12" січня 2012 р.
12 січня 2012 року м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Калімбет Л.І.
при секретарі Синютка Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання права власності на домоволодіння,
Позивачка, Газієва Шає звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому посилається на те, що 01 серпня 2005 року вона купила у відповідача ? частини житлового будинку, жилою площею 47, 5 кв.м., загальною площею 89, 9 кв.м. з господарськими побудовами та спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 1374 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, де з тих пір вона проживає по теперішній час. З нею на той час проживав син ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Готівкові кошти за куплений будинок в сумі 2482 грн., вона особисто заплатила продавцю ОСОБА_2, ці кошти у неї були з особистих збережень, а 17500 грн., були за проданий нею 19.07.2005 р., ОСОБА_4 Будинок в АДРЕСА_2. Усіма питаннями по угоді займався її син ОСОБА_5, який оформлював усі документи. Після його смерті стало питання про спадщину і тоді вона дізналась, що її син право власності на ? частину житлового будинку оформив на своє ім'я. У зв'язку з вищевикладеним, позивачка змушена звернутись до суду та просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу ? частки житлового будинку загальною площею 89, 9 кв.м., жилою площею 47, 5 кв.м., з господарськими побудовами розташовані по АДРЕСА_1 укладений 01.08.2005 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3, в частині неналежного покупця, визнавши, що даний договір укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1Крім того просить визнати право власності ОСОБА_1 на ? частину вищезазначеного будинку.
Представник позивачки, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, повторно не з'явилася в судове засідання і від неї не надійшло повідомлення про причину неявки, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши надані докази і оцінивши їх у сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлені наступні факти і відповідні ним правовідносини.
Відповідно до договору купівлі продажу від 01 серпня 2005 року № 940,витягу з Державного реєстру правочинів № 1296692 від 01 серпня 2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8748314 від 26 жовтня 2005 року власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3. Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Статтею 215 ч.3 ЦК України встановлено, що якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, але одна зі сторони або інше зацікавлена особа заперечує про її дійсність на підставах, встановлених законом, така угода може бути визнана судом недійсною.
Згідно з вимогами ст..10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно з п. 26 вищевказаної постанови особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Як вбачається з матеріалів справи сторонами правочину є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Статтею 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
В своїх поясненнях позивачка посилається на те, що вона є неосвіченою людиною, тому не зрозуміла з дій сина, що він оформлює будинок на себе, однак пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Окрім того, суд критично ставиться до свідчень свідків у цій справі, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в судовому засіданні пояснили, що гроші на придбання будинку давала ОСОБА_1, а її син ОСОБА_3 був поруч, оскільки п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю.
Ураховуючи наведене, на підставі ч. 1 ст. 218, ч. 3 ст. 215, ст.. 229-233 ЦК України, керуючись ч.3 ст. 10 ЦПК України, п. 4, 12, 20, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд-
У задоволенні позовної заяви позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання права власності на домоволодіння - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:Л. І. Калімбет