Головуючий у 1 інстанції - Лібстер А.С
Суддя-доповідач - Лях О.П.
18 жовтня 2011 року справа №2а-1678/11/1232
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Лях О.П.
суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1678/11/1232 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1678/11/1232 позовні вимоги задоволені частково з 01.01.2009 року по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010 року з урахуванням проведених виплат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, свої дії вважає правомірними.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено ст. 100 цього Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовну заяву за період з 01.01.2009 року до 22.05.2010 року слід залишити без розгляду, оскільки позов подано з пропущенням шестимісячного строку встановленого на звернення до адміністративного суду та позивачем не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1678/11/1232 - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1678/11/1232 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22.05.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат підвищення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року до 22.05.2010 року - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів : О.П. Лях
В.В. Попов
К.П. Горбенко