Головуючий у 1 інстанції - Назарцева В.О.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
11 жовтня 2011 року справа №2а-308/11/0538
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ляшенка Д.В.
суддів Ястребової Л.В. , Радіонової О.О.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі: судді-доповідача: Ляшенка Д.В., суддів Радіонової О.О., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної м. Донецьку Раді на постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 січня 2011 року у справі № 2а-308/11/0538 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної м. Донецьку Раді про визнання дій неправомірними,-
13 грудня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про визнання дій неправомірними.
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 січня 2011 року у справі № 2а-308/11/0538 позов задоволено. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради нарахувати та сплатити ОСОБА_2 недоотриману компенсацію передбачену п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" недоотриману щомісячну компенсацію від п'ятидесяти відсотків мінімальної заробітної плати з 1 червня 2009 року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи як евакуйована з зони відчуження у 1986 році, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради. Згідно копії свідоцтва про народження, позивачка є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно копії посвідчення має статус дитини, яка потерпіла від чорнобильської катастрофи. Згідно довідки УПСЗН, позивачка на підставі п. 6 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримує в УПСЗН на дитину компенсацію, яка нараховувалася, але не виплачувалася.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілим дітям та їх батькам надаються такі компенсації та пільги, зокрема, як щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від одного з батьків, віднесеного до категорії 1 або 2, за умови, що вона опосередковано могла зазнати впливу радіоактивного опромінення внаслідок опромінення одного з батьків.
Суд першої інстанції приймаючи постанову не звернув увагу, що відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячні виплати передбачені на кожну дитину шкільного віку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач стоїть на обліку у відповідача як отримувач грошової компенсації батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні заклади. Донька позивача - ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто не є дитиною шкільного віку, а тому до спірних правовідносин застосовується п. 12 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який надає позивачу компенсації або пільги у вигляді забезпечення продуктами харчування потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні і шкільні заклади, на суму середньої вартості харчування в цих закладах, що встановлюється місцевими Радами народних депутатів, або виплата грошової компенсації батькам за їх бажанням, якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що справу вирішено із порушенням матеріального права, а тому постанову належить скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 155, 197, ст. 202, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної м. Донецьку Раді на постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 січня 2011 року у справі № 2а-308/11/0538 - задовольнити.
Постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 січня 2011 року у справі № 2а-308/11/0538 - скасувати. Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної м. Донецьку Раді про визнання дій неправомірними - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Д.В. Ляшенко
Судді Л.В. Ястребова
О.О. Радіонова