Справа № 2/0510/206/2012
03.04.2012 Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області
у складі : головуючого -судді Алексєєнко І.П.
при секретарі _ Хорхордіної О.О.
з участю позивача _ ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Макіївки справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди,
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу автомобілю, укладеного усно між ними у листопаді 2010 року, оскільки він був укладений під впливом обману, так як відповідач замовчала обставини, що перешкоджали його вчиненню, а саме, що після прийняття спадщини на автомобіль, право власності на нього буде належати її дочці, а не їй самій. Просив стягнути з відповідачки завдані йому збитки, що він заплатив 300 гривень за проведення експертної оцінки вартості автомобілю і передав відповідачці 700 гривень на оформлення спадкових прав на цей автомобіль у нотаріальній конторі, що у подвійному розмірі складає 2000 гривень , також просив відшкодувати йому завдану моральну шкоду у розмірі 3600 гривень та стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 171 гривня.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов з урахуванням його уточнення і пояснив, що у листопаді 2010 року до нього звернулася відповідачка, з якою вони разом працювали, з пропозицією купити в неї автомобіль марки «ВАЗ 21013», 1982 року випуску, що належав її колишньому чоловіку, який помер. Відносно ціни , вона не могла визначитися і через декілька днів вони разом у гаражі подивились на цей автомобіль, в якому був відсутній акумулятор і перевірити роботу двигуна не було можливості. Він сказав, що автомобіль потребує капітального ремонту і ринкова вартість його приблизно складала б 2000 гривень. Відповідачка зазначила, що автомобіль після смерті чоловіка ще не переоформлений і на це потрібно гроші, а вона не хоче гроші вкладати в цей автомобіль. Тоді він погодився, що надасть гроші на переоформлення автомобілю і купить його за оцінкою, яку визначить експерт з урахуванням всіх його затрат. Відповідачка зобов'язалася передати йому усі необхідні документи, ключі від гаражу і автомобілю і продати автомобіль за ціною, що утвориться після відрахування його витрат. 17 листопада 2010 року він звернувся до торгівельної біржі «Донбас», де фахівцями було зроблено звіт про незалежну оцінку транспортного засобу марки «ВАЗ21013», 1982 року випуску , з державним номером НОМЕР_1, відповідно до якої вартість автомобілю склала 1682,60 гривень. Вартість послуг біржі склала 300 гривень і він цю суму сплатив відповідно до касового ордеру № 35. Експертну оцінку вартості автомобілю він за проханням відповідачки передав її дочці ОСОБА_3 Через деякий час йому зателефонувала відповідачка і сказала, що їй потрібні гроші у сумі 700 гривень для сплати державного мита у нотаріуса, який готовить свідоцтво про право на спадщину на цей автомобіль. Наступного дня, як він знає тепер точно 30 листопада 2010 року, він поїхав на роботу до відповідачки і передав їй у коридорі гроші у сумі 700 гривень для вказаних цілей. Через декілька днів йому знову зателефонувала відповідачка і повідомила, що її дочка ОСОБА_3 вступила у право власності в порядку спадкування на автомобіль і що тепер вони зможуть продати йому автомобіль, вони домовились, що здійснення продажу буде ними зроблено у січні 2011 року. Коли у січні 2011 року він звернувся до відповідачки щодо оформлення договору купівлі-продажу автомобілю,то відповідачка сказала, що всі питання буде вирішувати власниця, тобто її дочка. При зустрічі з дочкою відповідачки, вона сказала, що буде продавати автомобіль за 2500 гривен, тобто ціна автомобілю була значно більшою ніж оцінив експерт, що для нього було не вигідно і він попросив повернути йому гроші, які він давав на оформлення спадщини 700 гривень і 300 гривень, що він потратив на оцінку вартості автомобілю. Однак, відповідачка відмовилась повертати йому вказані гроші, чим завдала йому матеріальні збитки на загальну суму 1000 гривень. Таким чином, він вважає, що у листопаді 2010 року між ним та відповідачкою був укладений усний попередній договір купівлі-продажу автомобілю і цей договір був укладений під впливом обману, так як відповідачка замовчала обставини, які перешкоджали його вчиненню, а саме, що після прийняття спадщини право власності на цей автомобіль буде належати її доньки. Вважає ці обставини такими, що мають істотне значення, так як впливають на права і обов'язки сторін. Обман має місце, якщо сторона замовчує існування обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину. Відповідно до ст. 230 ЦК України , сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Крім того, позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, чого відповідачка не дотрималась. Відповідно до п.п. 3,4 ст. 632 ЦК України , зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти ) і прийняття пропозиції ( акцепту ) другою стороною (стаття 368 ЦК України ). Частина 1 статті 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Також позивач посилається і на підстави розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, що відповідач збільшила ціну на автомобіль, який він намагався у неї купити на умовах а попередньою домовленістю.
Посилаючись на ст. 1166 ЦК України, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідачки, яка при укладенні з ним попереднього усного договору купівлі-продажу автомобілю застосувала обман, чим завдала йому матеріальну шкоду у вигляді понесених збитків в сумі 1000 гривень, які просить стягнути у подвійному розмірі, тобто 2000 гривень.
Позивач також вважає, що такими діями відповідачка завдала йому моральної шкоди , яку він визначив у розмірі 3600 гривень, виходячи з аналізу практики розгляду судами справ про відшкодування моральної шкоди та практику розгляду справ даної категорії в Європейському суді з прав людини, так як факт порушення його прав з вини відповідачки, яка ввела його в обман, підтверджений, то вважає, що і факт спричинення йому моральної шкоди також є встановленим. Просить стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду у розмірі 3600 гривень.
При зверненні до суду з вказаним позовом, ним було сплачено судовий збір у розмірі 171 гривня, просить цю суму йому відшкодувати шляхом стягнення на його користь з відповідачки.
Відповідач ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутності. ( а.с. 70 ) Будучи допитана у судовому засіданні по цій справі 23.11.2011 року, вона позов не визнала і пояснила, що ніякого попереднього договору купівлі-продажу автомобілю вона з позивачем не укладала, гроші він їй не передавав і оцінювати в експертній установі чи на біржі автомобіль, що належав її померлому чоловіку, вона позивача не уповноважувала. Не заперечувала, що у листопаді 2010 року вони з позивачем розмовляли щодо можливості продати автомобіль її померлого чоловіка і вона відразу ж сказала, що хоче за автомобіль 3000 гривень і що автомобіль вона продавала без документів на розборку по запчастинам. ОСОБА_2 передзвонив і сказав, що хоче купити автомобіль з документами. Він сам юрист і тому вона не вводила його в оману, а навпаки в нього питала про існування тих чи інших умов договору, позивач знав, що спадкувати автомобіль могла дочка її померлого чоловіка, автомобіль не проходив тривалий час техогляд, щоб його зняти з обліку вона витратила приблизно 900 гривень, у нотаріальній конторі вона також сама сплачувала 740 гривень за оформлення спадщини на дочку. Заперечує, що на сплату державного мита в нотконторі їй давав гроші 700 гривень позивач. Можливо, позивач сплатив в експертній установі 300 гривень за оцінку вартості автомобілю, але це була його особиста ініціатива, вона його на це не уповноважувала. В нього змінились обставини і він вже не хотів купувати у них автомобіль і шукав покупців для неї на цей автомобіль. Просила відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову, так як факт укладення угоди та отримання коштів від позивача не мав місця, а тому вона не завдавала йому ніяких збитків і моральної шкоди.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 не ґрунтується на законі і не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач зазначає, що у листопаді 2010 року між ним та відповідачкою був укладений усний попередній договір купівлі-продажу автомобілю «ВАЗ 21013».
Згідно ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін ) укласти договір у майбутньому ( основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Отже , законом передбачена письмова форма попереднього договору. За змістом заявлених вимог позивачем видно, що попередній договір купівлі-продажу автомобілю був укладений між ним та відповідачкою усно, тоді як статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
За загальними правилами ( стаття 626 ЦК України ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ст.638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти ) і прийняття пропозиції ( акцепту ) другою стороною.
Позивач не надав жодних доказів про те, що вони у листопаді 2010 року досягли з відповідачкою усіх істотних умов договору купівлі-продажу автомобілю, а саме між ними не було досягнуто згоди щодо ціни, за яку мав бути проданий вказаний автомобіль, не обговорено термін у який мав бути укладеним основний договір, на яких умовах цей договір мав бути укладений.
Свідок ОСОБА_3 показала, що вона успадкувала після смерті батька автомобіль марки «ВАЗ 21013», який віддала на запчастини у травні 2011 року. Ще до оформлення спадщини її мати ОСОБА_3 радилася з її співробітником -юристом ОСОБА_2 з питання продажу вказаного автомобілю на запчастини, так як переоформляти цей автомобіль було дорого. Спочатку позивач сам погодився купити у них автомобіль на запчастини, вони відразу зазначили суму 3000 гривень, яку б хотіли за автомобіль, але позивач щось підраховував, оцінював автомобіль на біржі і сказав, що для нього це буде дорого. Потім позивач приводив до них покупця на автомобіль, вона особисто їм показувала цей автомобіль у гаражі. В січні 2011 року позивач остаточно відмовився від купівлі на той час вже переоформленого на її ім'я автомобілю із-за ціни і тоді вона ним розпорядилася на власний розсуд. Вона повідомляла позивача, що буде оформляти машину на себе, від нього нічого не приховували і не обманювали його. Всі розходи по оформленню автомобілю несли вони з мамою, а позивач ніяких грошей їм не давав. Оцінку вартості автомобілю на біржі позивач проводив з власної ініціативи, хотів сам знати ціну, вони його про це не просили.
Свідок ОСОБА_4 показала, що з 2004 року вона спілкується і підтримує дружні відносини з позивачем ОСОБА_2, знає також і відповідачку ОСОБА_3, так як вони працюють водній установі. В жовтні 2010 року їй зі слів позивача стало відомо, що він буде купувати автомобіль у ОСОБА_3 Позивач розповів, що він дасть гроші на вступ відповідачки у спадкування щодо цього автомобілю , а потім вони цю суму відрахують з вартості автомобілю. 23 жовтня 2010 року вона була у коридорі біля вікна і чекала ОСОБА_2, з яким мала їхати додому. В цей час вона побачила, що він розмовляв з ОСОБА_3 і передав їй гроші, як потім він їй сказав, що передав 700 гривень на оформлення спадщини. При зустрічі у січні 2011 року з позивачем, вона поцікавилась як справи з купівлею автомобілю у відповідачки і він сказав, що відповідачка стала міняти умови договору і ціна , яку оцінив експерт за автомобіль 1600 гривень, її не влаштовувала, вона запросила вже 2500 гривень. ОСОБА_2 також сказав, що спадщину на автомобіль оформили не на відповідачку, а на її дочку. Він, в решті, попросив розійтися з ним мирно і віддати затрачені ним гроші на експерта та на оформлення спадщини, але відповідачка відмовилась повертати гроші, так сказав їй позивач.
Враховуючи взаємні відносини вказаного свідка та позивача, визначені ними як дружні, суд критично оцінює показання свідка у тій частині, що вона бачила як у приміщенні податкової інспекції, за місцем їх роботи, ОСОБА_2 передавав ОСОБА_3 гроші і що саме в сумі 700 гривень і що ці гроші були призначені на оформлення спадщини після смерті чоловіка відповідачки, бо свідок не бачила суму грошей і не чула особисто, що ці гроші він давав відповідачці для певних цілей. А всі інші свідчення і обставини свідкові ОСОБА_4 відомі зі слів самого позивача.
Більш за те, оскільки передача грошової суми в рахунок купівлі транспортного засобу є істотною умовою договору купівлі-продажу або попереднього договору, то така дія мала бути обумовлена між сторонами у письмовому вигляді, чого не було дотримано, так як таких доказів суду не надано, а відповідач категорично заперечує сам факт отримання грошей від позивача на оформлення спадкових прав щодо транспортного засобу так і домовленості щодо вчинення таких попередніх дій до укладення основного договору купівлі-продажу автомобілю.
Крім того, в обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним за згодою відповідачки на товарній біржі «Донбас»було замовлено, оплачено і отримано незалежну оцінку автомобілю «ВАЗ 21013», 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно копії наданого звіту про незалежну оцінку цього транспортного засобу , належного ОСОБА_5, замовником оцінки зазначений позивач ОСОБА_2 на підставі договору від 16.11.2010 року, звіт складено 17 листопада 2010 року і ринкова вартість автомобілю зазначена спеціалістом 1682,60 гривень. ( а.с. 5-15 )
Відповідно до прибуткового касового ордеру № 35 від 17 листопада 2010 року від ОСОБА_2 в касу товарної біржі «Донбас»здійснено оплату за оцінку транспорту в розмірі 300 гривень ( а.с. 25 )
Відповідач не заперечувала і це підтвердила свідок ОСОБА_3, що їм було відомо, що позивач проводив незалежну оцінку автомобілю, належного померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с. 16 ) і що вони давали йому для експертизи документи на автомобіль і ключі від гаражу, де цей автомобіль стояв для його дослідження спеціалістом, проте згоди на таку оцінку вона не давала, такі дії позивач проводив самостійно з власної ініціативи.
Ці доводи відповідачки нічим не спростовані, так як відсутні умови попереднього договору у письмовій формі, на які посилається позивач.
Таким чином, позивачем не доведено, що він поніс матеріальні збитки у розмірі 300 гривень, що він оплатив на товарній біржі при оцінці автомобілю саме з вини відповідачки.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Позивачем не надано доказів щодо моменту укладення ( у розумінні підстав, передбачених ст. 640 ЦК України ) між ним та відповідачкою попереднього договору, так як відсутні і оферта і акцепт, майно -автомобіль, не був переданий, власник автомобілю не був визначений, а оцінка автомобілю, його огляд спеціалістами не входить до певних дій, вчинення яких свідчило б про укладення договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами не виникли ніякі договірні відносини, висловлювання наміру позивача щодо купівлі автомобілю у відповідачки, та висловлювання відповідачки продати автомобіль, без досягнення домовленості про це і без узгодження всіх істотних умов договору , не є , навіть, договором про наміри, в якому не було волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору і який відповідно до частини 4 статті 635 ЦК України не вважається попереднім договором.
Відповідно до приписів пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Отже, надані по справі докази свідчать про те, що між сторонами не існують ніякі договори, угоди , ними ніякі правочини не вчинялися, а тому і підстав для визнання не існуючого договору між позивачем і відповідачкою недійсним, - не має.
Посилання позивача на ст. 230 ЦК України, як на застосування правових наслідків вчинення правочину під впливом обману, є безпідставним, оскільки судом встановлено факт відсутності самого правочину.
Вимоги позивача про відшкодування йому у подвійному розмірі завданих збитків у сумі 2000 гривень, які становлять , як він зазначає матеріальну шкоду, відповідно до ст. 1166 ЦК України, та його вимоги про відшкодування на підставі ст. 1167 ЦК України завданої йому моральної шкоди в сумі 3600 гривень, не знайшли свого підтвердження у суді, так як позивачем не надано ніяких доказів, що ця шкода була йому завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачки, не доведено, що мав місце сам факт моральної шкоди, в чому вона виразилась і що вона завдана з вини відповідачки.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за викладеними обставинами у позові, між сторонами не виникло ніяких правочинів і не було укладено ніяких договорів , тому відсутні підстави для визнання недійсним договору, який не укладено, а також відсутні будь-які підстави для відшкодування позивачеві відповідачкою матеріальних збитків і моральної шкоди, тому позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, ст. ст. 202-209, 230, 626-628, 635, 638-641, 655-658, 22, 23, 1166,1167 ЦК України,
керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, стягнення збитків у сумі 2000 гривень та відшкодування моральної шкоди у сумі 3600 гривень і понесених судових витрат у сумі 171 гривня.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: