Головуючий у 1 інстанції - Кузнецов Р. В.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
20 жовтня 2011 року справа №2а-1336/11/0527
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л. А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2011 року у справі № 2а-1336/11/0527 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
20 січня 2011 року позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати на його користь та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року д 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2010 року в загальній сумі 4600,72 грн.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2011 року про відкриття провадження у адміністративний справі позивачеві поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2011 року вищезазначений позов задоволений частково: визнані неправомірними дії відповідача та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема вважає, що суд безпідставно розглянув вимоги поза межами строку звернення до адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог четвертого речення ч. 8 ст. 1832 та п.3 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, встановила порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджено датою його народження у паспорті (арк. справи 3), відміткою в пенсійному посвідченні органу соціального захисту населення (арк. справи 4). З довідки відповідача (арк. справи 6) встановлено, що позивач у 2006 році підвищення до пенсії, як дитині війни не отримував, у 2007 році отримав з 1 жовтня 2007 року - 124,53 грн., у 2008-2011 роках позивач отримав підвищення до пенсії, як дитина війни на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що з 1 жовтня 2008 року складає 49,8 грн. щомісяця.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі Закон №2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195 на час постановлення судового рішення першою інстанцією.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року, з 1 січня 2010 року, з 1 січня 2011 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, колегія суддів з огляду на функції пенсійного органу, вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум, а не у конкретній сумі, як просив позивач, оскільки нарахування, перерахунок пенсії та доплат та підвищень до неї є повноваженням пенсійного органу.
Згідно абз.1 частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд першої інстанції при відкриті провадження у справі поновив позивачеві строк звернення до адміністративного суду не надав цьому висновку жодного обґрунтування.
Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміни щодо строків звернення до адміністративного суду внесені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р., який набрав чинності 30 липня 2010 року.
Попередня редакція ст. 99 КАС України дозволяла позивачеві звернутися до суду з вищезазначеним позовом у річний строк.
Тобто за нормами КАС України, які діяли до 30 липня 2010 року, позивач мав право звернутися до адміністративного суду з зазначеним позовом до 9 липня 2008 року (враховуючи початок періоду позовних вимог 9 липня 2007 року).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Опублікування Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р. було зроблено у встановленому порядку.
Те ж саме стосується і офіційного опублікування рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, яке є підставою заявленого позову.
Позивач просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду, але не привів жодної причини з якої він не звернувся до суду у встановлені строки. Крім того у обґрунтуванні позовних вимог позивач лише вказує, що на його думку у відповідності до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сума пенсії не одержана своєчасно з вини органу, який її нараховує виплачується за минулий час без обмеження.
Колегія суддів вважає помилковою думку позивача про відсутність строків звернення до адміністративного суду з огляду на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки спірне підвищення до пенсії позивачеві нараховане не було.
За матеріалами справи позивач звернувся до суду з позовом 20 січня 2011 року, тому вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду необхідно залишити без розгляду, а саме, заявлені до 20 травня 2010 року.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що в зв'язку з порушенням норм процесуального права суд першої інстанції невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог з 20 травня 2010 року та залишення без розгляду позовних вимог з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 19 травня 2010 року включно.
Відповідно до приписів ч.3 ст.94 КАС України присудити позивачеві документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. 100, ст.195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.3, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області задовольнити частково.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 19 травня 2010 року включно.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області з 20 травня 2010 року задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області щодо нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20 травня 2010 року до 31 грудня 2010 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Слов'янському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи фактично виплачені суми, починаючи з 20 травня 2010 року до 31 грудня 2010 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1,2 грн. (одна грн. 20 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушов