Тальнівський районний суд Черкаської області
Справа № 2-92/12
м. Тальне
17.02.2012 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі
головуючого - судді Фролова О.Л.
при секретарі Кремсалюк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тальнівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину, -
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Тальному, Черкаської області помер ОСОБА_6, про що виконавчим комітетом Кобриново Гребельської сільської ради Тальнівського району було вчинено актовий запис про смерть № 01. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді будинку, який розташований в с. Антонівка, Тальнівського району, та земельної ділянки (паю) в адмінмежах Кобриново Гребельської сільської ради. Після смерті ОСОБА_6 залишились спадкоємці -його діти -позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Антонівка Тальнівського району помер батько ОСОБА_6 -ОСОБА_7, який на момент смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_4, з якою він одружився після смерті своєї дружини ОСОБА_8. В січня 2010 року позивачам стало відомо, що після смерті ОСОБА_8 -матері батька спадкоємців за законом, крім житлового будинку по АДРЕСА_1, який було успадковано, залишився ще і земельний пай площею 2,96 га. в адмінмежах Кобриново Гребельської сільської ради, який згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) належав покійній ОСОБА_8, однак з невідомих причин його успадкував ОСОБА_7 та в послідуючому має намір успадкувати його друга дружина ОСОБА_4. В 1999 році ОСОБА_7 було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_8, а саме на земельну ділянку (пай), в той час коли 2 червня 1997 року спадщину за законом отримав син покійної ОСОБА_6, що і змусило позивачів звернутись до суду.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала посилаючись на те, що при вирішенні питання оформлення спадщини на землю, ОСОБА_7, неодноразово просив сина оформити спадщину, а саме спадщину на землю але він відмовився, тоді вони продавши порося та сплативши необхідні кошти для оформлення спадщини, оформили спадщину на землю.
Представник відповідача -ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала виступ відповідача та вказала, що підстави для задоволення позову відсутні, так як спадщину у вигляді земельної ділянки ОСОБА_6 не оформив і тому вона не входить до складу спадщини, яка залишилась після його смерті та крім того треба застосувати наслідки пропуску позовної давності так, як з дня видачі свідоцтва про прийняття спадщини, яке оскаржується пройшло більше 10 років.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що вона відмовилась від спадщини після смерті матері тому вважає, що батько не повинен був оформляти спадщину на землю і тому треба скасувати свідоцтво про право на спадщину видане на його ім'я на спадкове майна -земельну частку (пай).
Представник Тальнівської державної нотаріальної контори в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що пройшов строк звернення до суду, а саме позовна давність і тому треба застосувати наслідки пропуску позовної давності і відповідно відмовити в задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_7 знав з дитинства. Земельний пай ОСОБА_7 оформив на себе тому, що його син ОСОБА_6 не хотів оформити спадщину. Будь -яких претензій син до батька не мав. Орендну плату ОСОБА_7 отримував сам а потім отримувала його дружина. ОСОБА_6 орендну плату не отримував, до батька приїжджав не часто.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що про те що ОСОБА_7 оформив землю на себе він не скривав, про те всі знали. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неодноразово викликали в сільську раду для оформлення спадщини, але ОСОБА_6 не бажав оформити землю в зв'язку із чим це зробив його батько. Свідок кілька разів бачила ОСОБА_6 в м. Тальному і він будь яких претензій до батька по землі не виказував.
Заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи із наступного:
Відповідно до статті 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 2 червня 1997 року спадкоємцем майна гр. ОСОБА_8 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року є її син ОСОБА_6. Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з Житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва на право спадщину за законом виданого 24 травня 1999 року спадкоємцем майна ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року є її чоловік ОСОБА_7. Спадкове майно на яке видане свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) в КСП «Зоря»с. Кобринова гребля, Тальнівського району, Черкаської області, що належав померлій на підставі сертифікату серії ЧР №0303787.
Відповідно до положень статті 1218 ЦК України «До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті». Згідно до положень статті 1220 ЦК України «Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою».
Право на земельну частку (пай) в КСП «Зоря»с. Кобринова Гребля, Тальнівського району, Черкаської області за ОСОБА_8 виникло на підставі рішення Тальнівської райдержадміністрації від 3 грудня 1998 року за №293 і на день написання, ОСОБА_7 в травні 1996 року, заяви про відмови від належної частки спадкового майна, не входило до складу спадщини.
Відповідно до свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Доказів того, що до складу спадщини на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 входила земельна ділянка, яка належала його матері ОСОБА_8 до суду позивачами не було надано.
Підставою, відповідно до якої ОСОБА_7 став власником земельної ділянки, є Розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації від 30 грудня 2003 року № 437, про що вказано в Державному акті на право власності на земельну ділянку, виданого 30 грудня 2003 року. Земельна ділянка розташована в межах адмінтериторії Кобриногребельської сільської ради, Тальнівського району, Черкаської області.
Розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації від 30 грудня 2003 року № 437 на підставі якого ОСОБА_7 став власником земельної ділянки площею 5,55 га., (відповідно чого видано Державний акт на право на земельну ділянку), яка розташована в межах адмінтериторії Кобриногребельської сільської ради, Тальнівського району, Черкаської області позивачами не оскаржувалось.
Відповідно до положень статті 1301 ЦК України «Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом». Згідно вищевказаного суд не вбачає підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого 24 травня 1999 року на ОСОБА_7.
Крім того відповідно до свідоцтва про народження від 11 серпня 2000 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 року, батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_2. З чого вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_8 у 1995 році, та на момент видачі свідоцтв про право на спадщину як на ОСОБА_4 у 1997 році так і на ОСОБА_7 у 1999 році проживали разом. Згідно вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 2 червня 1997 року ОСОБА_6 оформивши спадщину після смерті його матері, від подальшого, оформлення спадщини відмовився, виходячи з того що будь -яких кроків для подальшого оформлення він не робив (оформлення спадщини, відмова від спадщини на користь інших спадкоємців, передача права на все майно або на частину одержаного за спадщиною майна іншому спадкоємцеві на підставі загально цивільних угод -договорів купівлі -продажу, дарування, міни ін. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування»від 24 червня 1983 року №4). Про право розпорядження спадковим майном також вказано в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування». Проживаючи разом із ОСОБА_6 і відповідно знаючи про такий стан речей ОСОБА_2, як мати ОСОБА_1 та ОСОБА_3, також будь яких дій по оформленню спадщини не робила. Тому посилання ОСОБА_2 на те, що про наявність земельного ділянки вона дізналась тільки в січні 2010 року не можуть бути прийнята судом. Факт обізнаності ОСОБА_6 про наявність земельної ділянки, також підтверджується показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які вказали, що ОСОБА_6 неодноразово повідомляли про необхідність оформлення спадщини у вигляді земельної ділянки але він ігнорував вказані повідомлення.
Згідно положень статті 71 ЦК України (1963 року) «Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно статті 76 вказаного Кодексу «Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права».
Відповідно до положень статті 75 вказаного Кодексу «Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін». Згідно статті 80 вказаного Кодексу «Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові».
Вказані вище положення також дублюються стаття 256,257,261 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Виходячи з вищевказаного підставою для відмови в позові є також пропуск строку звернення до суду для захисту права -позовної давності. Тому суд вважає за доцільне застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду позовної давності і відповідно відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 71; 75; 76; 80 ЦК України (1963 року), ст.ст. 256; 257; 261; 1218; 1220 ЦК України, ст.ст.10; 11; 60; 209; 212-215; 218 ЦПК України суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тальнівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, через Тальнівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий О. Л. Фролов