Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
13 жовтня 2011 року справа №2а-6395/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л. А. , Гімона М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського Державно-кооперативного проектно-пошукового інституту «Луганськагропроект» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського Державно-кооперативного проектно-пошукового інституту «Луганськагропроект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
25.07.2011р. Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Луганського Державно-кооперативного проектно-пошукового інституту «Луганськагропроект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16261,54грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 497,76 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з Луганського державно-кооперативного проектно-пошукового інституту «Луганськагропроект» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію у сумі 16261,54 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 497,76 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно досліджені та встановлені обставини, не встановлено вини підприємства та наявності причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ, відповідач має середньооблікову кількість штатних працівників у кількості 39 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 16261,54 грн.
Відповідно до листа Луганського міського центру зайнятості № 1/07-2563 від 07.07.2011, у 2010 році Луганський державно-кооперативний проектно-пошуковий інститут «Луганськагропроект» вакансій для інвалідів не надавав (а.с.6).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів з наступних підстав.
Згідно з ч. З ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001 р.) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за
кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
За змістом норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством місць та умов праці для інвалідів з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без здійснення підприємством усіх існуючих заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, як було встановлено судом першої інстанції, а саме відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позиція відповідача не підтверджена відповідними доказами, в наслідок чого, доводи апелянта не заслуговують уваги.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луганського Державно-кооперативного проектно-пошукового інституту «Луганськагропроект» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського Державно-кооперативного проектно-пошукового інституту «Луганськагропроект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон